Досвід зарубіжних країн у реалізації заходів з охорони праці.

Найвищим пріоритетом будь-якої діяльності є людське життя і здоров’я, про це свідчить і логіка економічного розвитку. Але ще зовсім недавно підхід до вирішення проблем охорони праці в різних країнах був неоднаковим, і змінювався в залежності від багатьох обставин. На сьогодні питання охорони праці в державі тісно пов’язане з рівнем її індустріалізації, типом державного управління і соціальним устроєм.

Охорона праці – ключовий інститут соціальної політики сучасної держави. З невпинним розвитком промисловості країни зміст поняття охорони праці наповнюється сьогодні новим сенсом. На сьогодні охорона праці націлена на запобігання травматизму і забезпечення сприятливих виробничих умов.

Умови праці  мають  велике економічне значення, як для особистості, суспільства, так і для підприємств і інших організацій. Вплив охорони праці широко поширюється на багато рівнів. З початку 1990-х років посилилося прагнення до поєднання економічного підходу з  розвитком умов праці та з технікою безпеки. Буквально за останні 5-7 років уявлення про охорону праці зазнали змін, яких даний інститут не знав з часів свого виникнення. Вивчення подібних новацій дозволяє адекватно оцінити актуальні напрями в області охорони праці та сформулювати завдання в цій сфері, не повторюючи допущених помилок і не упускаючи ключових елементів. Без такого підходу немислимі ні ефективне управління сучасним підприємством, ні сучасна  державна політика в області охорони праці.

Пошук нових підходів до управління охороною праці та її реформування як на державному, так і регіональному рівнях обумовлений змінами, що відбуваються, в економіці і соціальній сфері. Державна політика в області умов і охорони праці ще не повною мірою забезпечує системний, комплексний підхід до всього спектру вирішуваних завдань в цій області і впровадження інноваційних елементів економічної ефективності управління .

Міжнародний досвід, адаптований до умов України, може бути дуже корисним при реалізації завдань пов’язаних з поліпшенням стану охорони праці в нашій державі. У світовій практиці у сфері охорони праці давно і успішно застосовуються підходи, в основі яких лежить принцип запобігання нещасним випадкам і профзахворюванням.

Незважаючи на те, що змінюються підходи та розумннія системи техніки безпеки вцілому, за даними Міжнародної організації праці (МОП) в світі щорічно реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов’язаних з трудовою діяльністю, і 160 млн. випадків професійних захворювань. Гинуть на виробництві майже 354 тис. працівників. У Євросоюзі щороку фіксується понад 7 млн. виробничих травм, що приводить до втрати 3 робочих днів. 167 тис. чоловік вмирають в результаті нещасних випадків на робочому місці або профзахворювань. Єврокомісія постановила понизити це число на 25% до 2012 року. Якщо ж до цього числа додати тих, хто отримав в результаті нещасного випадку профзахворювання і вибув з виробничого процесу, то цей показник склав в 2004 р. до 2,2 млн., причому серед таких захворювань 32% складали онкологічні, 23% – серцево-судинні, 19% – травматологічні, 17% – інфекційні. Щодня в світі відсутні на робочому місці унаслідок хвороби (тимчасовій непрацездатності) близько 5% робочої сили  .

Для протидії цій негатівній тенденції в Євросоюзі (ЄС) Комісія ЄС прийняла в 2001 р. Програму заходів по охороні праці і здоров’я на робочих місцях на 2002–2006 рр., а в 2005 р. – Програму REACH – реєстрації, оцінки і обмеження вживання хімікатів. ЕКП (Щорічна конференція Партнерства) провела в 2006 р. у Відні Міжнародну профспілкову конференцію, на якій висунута вимога підсилити контроль за реалізацією цієї Програми. Комісія ЄС прийняла рішення розробити Європейську стратегію по питаннях трудового середовища на період до 2012 р. . Для втілення в життя положень стратегії Єврокомісія використовуватиме всі наявні інструменти (законодавче регулювання, соціальний діалог, практику корпоративної соціальної відповідальності, економічні стимуляції). Розвитку культури охорони праці повинні сприяти Європейські тижні по охороні праці на виробництві, що проводяться з 2000 р.

Таким чином, поступово нова концепція забезпечення безпечних і здорових умов праці придбала міцний фундамент, стовпами якого стали критерії «системності», «комплексності», «превентивної», «гнучкості», «персоніфікації» і «співпраці». Як вважають західноєвропейські фахівці, традиційних моделей охорони праці вже недостатньо для протистояння ризикам, управління якими націлено на виправлення положення, що складається, а не на їх запобігання. Вирішення проблеми охорони праці слід починати із забезпечення його безпеки при розробці нових технологій і устаткування, організації виробничих процесів і контролю за поведінкою людини. Особлива увага повинна приділятися розробкам охороні праці на малих і середніх підприємствах .

У нашій країні картина стану охорона праці та техніки безпеки залишається невтішною. Щодня на українських підприємствах гинуть люди. Несприятливі умови праці є причиною високого рівня виробничого травматизму і профзахворювань. Незважаючи на прийняті ряд заходів по протидії цій тенденції, вони на даний момент не дали відчутних результатів. Назріла необхідність більш послідовної оцінки і вживання рішучих заходів по усуненню чинників безвідповідальності посадових осіб і роботодавців за стан умов і охорони праці організацій різних форм власності і видів економічної діяльності.

Щоб забезпечити безпечну працю на робочих місцях, необхідні кваліфіковані кадри і відповідальне, зацікавлене відношення до реалізації конституційних прав працівників з боку як працедавців, так і керівників на всіх рівнях управління. Ситуація, що склалася на ринку праці, вимагає підготовки інженерів і фахівців, що володіють науковими знаннями, здатних реалізовувати цілі охорони праці і довкілля на різних рівнях: у організаціях, установах, соціальних і інженерних службах, здійснювати методологічну, дослідницьку діяльність і що усвідомлюють соціальну значущість своєї професії.