NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 267

будь-якудію, абоутриматися віднеї(ч. 1 цієїстатті), абоспричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 цієї статті).

7.Погроза застосування радіоактивних матеріалів, яка створює небезпеку для життячиздоров’ялюдиниабозаподіяння значноїмайновоїшкодичинастанняінших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевогосамоврядування, службовимиособамицихорганів, об’єднаннямигромадян, юридичними особами або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) кваліфікується за ст. 258 КК.

8.Суб’єкт злочинів – будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

1.Порушенняправилзберігання, використання, обліку, перевезення вибуховихречовинчирадіоактивних матеріалівабоіншихправилповодженнязними,

атакожнезаконнепересиланняцихречовинчиматеріалівпоштоюабовантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, –

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2.Тісамідіяння, атакожнезаконнепересиланняпоштоюабобагажемлегкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

(Стаття 267 у редакції Закону України № 4837-VI від 24 травня 2012 р.)

1.Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами можуть потягнути за собою вихід цих небезпечнихпредметівз-підконтролю, застосуваннявзлочиннихцілях, спричинення вибухів, пожеж, підпалів, опромінення, зараження місцевості тощо.

2.Предметом злочину є вибухові речовини і радіоактивні матеріали, їх поняття дане при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

3.Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпечного поводження звибуховими речовинами аборадіоактивними матеріалами: правилзберігання, використання, обліку, перевезення цих предметів або інших правил поводження

зними, а також у незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщоцепорушеннястворилонебезпекузагибелілюдейабонастанняінших тяжких наслідків.

4.Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.

511

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

5.Диспозиція ч. 1 ст. 267 КК є бланкетною, тому поняття порушення правил поводження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами може бути визначене лише з урахуванням нормативно-правових актів, у яких встановлені ці правила. Підїхпорушенняминеобхіднорозумітиневиконанняабоненалежневиконання встановлених правил або вчинення дій, ними заборонених.

6.До нормативно-правових актів, у яких встановлюються правила поводження

звибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами, належать: Закон України «Прозахистлюдинивідвпливуіонізуючихвипромінювань» від14 січня1998 р.; ст. 63 ПК; Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІІІ; накази Міністерства транспорту: «Про затвердження Правил безпеки та порядкуліквідації наслідків аварійнихситуаційзнебезпечними вантажами приперевезенні їх залізничним транспортом» від 16 жовтня 2000 р. № 567; «Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» від 28 липня 1998 р. № 297; «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 р. № 363 та «Про затвердження Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів» від 25 жовтня 1999 р. № 509; наказ Державного комітету ядерного регулювання України «Про затвердження Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезеннірадіоактивнихматеріалівтаПоложеннящодоаварійнихзаходівприперевезенні радіоактивних матеріалів» від 23 травня 2001 р. № 18; наказ Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Порядку видачі сертифікатів безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів» від 7 квітня 1998 р. № 46; накази Міністерства екології та природних ресурсів України: «Прозатвердження Інструкції пропорядоквидачі дозволівнаперевезення радіоактивнихматеріалів» від20 червня2000 р. №57 та«ПрозатвердженняПравилзабезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від14 грудня2000 р. №241; наказиМВС«ПрозатвердженняІнструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використаннявогнепальної, пневматичноїіхолодноїзброї, пристроїввітчизняноговиробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостямиметальнимиснарядаминесмертельноїдії, тазазначенихпатронів, атакожбоєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622 тощо.

7.Правила зберігання вибуховихречовин тарадіоактивних матеріалів передбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної цілості від протиправних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечному стані (Закон України «Про фізичний за-

хист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19 жовтня 2000 р. № 2064-ІІІ).

8.Правила використання цих предметів встановлюють безпечні способи їх застосування.

9.Правила обліку цих предметів вимагають контролю за їх рухом, своєчасної фіксації їх надходження, реєстрації (документування) видачі, витрачання і повернення тощо.

10.Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщення різними видами транспорту.

512

Стаття 267

11.Інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи їх виготовлення, випробування, знищення тощо.

12.Незаконнепересиланняцихречовинчиматеріалівпоштоюабовантажемозначає їхвідправлення для доставки вте або інше місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням відповідних правил безпеки.

13.Про поняття пересилання поштових відправлень (поштових переказів) див. Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені Постановою КМУ від

17 серпня 2002 р. № 1155.

14.Вантаж – це матеріальні цінності, які перевозяться транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі (ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 457).

15.Порушенняправилповодженнязвибуховимиречовинамиаборадіоактивними матеріалами тягне за собою кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

16.Про поняття створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків див. коментар до статей 255 і 258 КК.

17.Із суб’єктивної сторони порушення правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

18.Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

19.Суб’єкт злочину спеціальний – особа, яка має дозвіл на поводження з цими предметами і у зв’язку з цим зобов’язана дотримуватися правил безпеки поводження

зними.

20.Суб’єктом незаконного пересилання вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів поштою або вантажем може бути будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

21.Легкозаймисті речовини як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК, – це вогненебезпечні речовини. Вони здатні самозайматися або легко займатися і тим самим викликати або посилювати пожежу.

22.Їдкі речовини як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК, – цетакі речовини, які викликають руйнування живої тканини та деяких неорганічних матеріалів.

23.Пересилання поштою або багажем легкозаймистих та їдких речовин заборонене, тому будь-яка пересилка поштою або багажем цих предметів є незаконною.

24.Багаж – церечі таіншіматеріальні цінності, щовідправляються пасажиром за окремуплатузанаявностіпроїзнихдокументівубагажномувагоні, якийпрямуєвтому ж напрямку, що і пасажир (ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.). Багаж – речі, вантаж, упаковані для відправлення транспортом, перевозиться окремо від пасажира.

25.Пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин може бути вчинено лише з прямим умислом.

26.Про поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 267 КК) див. коментар до ст. 258 КК.

513

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

27.Щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків можлива лише необережна формавини(злочиннасамовпевненість абозлочиннанедбалість). Злочин, передбачений ч. 2 ст. 267 КК, є необережним.

28.Суб’єктом незаконного пересилання вибухових, легкозаймистих або їдких речовин або радіоактивних матеріалів поштою чи багажем, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 267 КК), може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

29.Порушення військовослужбовцем правил поводження з вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне за собою відповідальність за ст. 414 КК.

Стаття 2671. Порушення вимог режиму радіаційної безпеки

1.Переміщеннябудь-якимспособомзамежізонивідчуженнячизонибезумов- ного (обов’язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу або проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного і тваринного походження, промислової абоіншої продукції, тварин, риби, рослин або будь-яких інших об’єктів –

карається штрафом від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від одного до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Придбаннязметоювикористанняабозбутуоб’єктів, визначенихучастині першійцієїстатті, якщофактїхпоходженняіззонивідчуження чизонибезумовного (обов’язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі, –

карається штрафом від сімдесяти до вісімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені з метою збуту, або збут об’єктів, визначених у частині першій цієї статті, –

караютьсяштрафомвідсімдесятип’ятидостанеоподатковуванихмінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

4.Дії, передбачені частинамипершою, другоюаботретьоюцієїстатті, вчинені службовою особою або повторно, а також якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(Кодекс доповнено статтею 2671 згідно із Законом України № 966-V від 19 квіт-

ня 2007 р.)

1. Стаття введена в КК з метою забезпечення дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки і посилення відповідальності за їх порушення для більш надійного захисту прав людей на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

514

Стаття 2671

Суспільнанебезпечністьцьогозлочинуполягаєвтому, щостворюєтьсяможливість заподіяння загибелі людей або настання інших тяжких наслідків або їх реальне спричинення.

2.Предметом цього злочину є продукти харчування рослинного і тваринного походження, промислова або інша продукція, тварини, риба, рослини або будь-які інші предмети, для переміщення яких за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення необхідний передбачений законом дозвіл або проведення дозиметричного контролю. При цьому не має значення, чи є предмет радіаційно забрудненим чи ні.

3.Поняття «зони відчуження» та «зони безумовного (обов’язкового) відселення» як видів зон радіоактивного забруднення територій, перелік органів, які здійснюють радіаційний контроль в цих зонах, передбачені в Законі «Про правовий режим території, щозазналарадіоактивногозабрудненнявнаслідокЧорнобильськоїкатастрофи» від 27 лютого 1991 р. (із змінами та доповненнями). Такими зонами є: «1) зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійнийрівеньізотопамицезіювід15,0 Кі/км2 тавище, абостронціювід3,0 Кі/км2р тавище, абоплутоніювід0,1 Кі/км2ртавище, дерозрахунковаефективнаеквівалентнадозаопроміненнялюдинизурахуваннямкоефіцієнтівміграціїрадіонуклідівурослинитаіншихфакторівможеперевищити5,0 мЗв(0,5 бер) зарікпонаддозу, якувона одержувала у доаварійний період (ст. 2)».

4.Об’єктивна сторона злочину виражається у переміщенні за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення без отримання передбаченого закономдозволуабопроведеннядозиметричногоконтролюпредметаданогозлочину.

5.Підпереміщенням предметазлочинуслідрозумітизмінуйогомісцезнаходження– зонивідчуження чизонибезумовного (обов’язкового) відселення, наіншемісце, розташоване за межами вказаних зон.

6.Способи вчинення злочину можуть бути різними (винесення, вивезення тощо предмета злочину).

7.Переміщення предмета злочинуздійснюється зпорушенням встановленого порядку, а саме без отримання передбаченого законом дозволу або проведення дозиметричного контролю.

8.Злочин визнається закінченим з моменту переміщення його предмета за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення.

9.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Мотивімета можуть бути різними.

10.Суб’єкт злочину згідно з частинами 1–3 ст. 2671 КК – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, за ч. 4 – тільки службова особа або особа, яка вчинила злочин, передбачений ст. 2671 КК, повторно, а також якщо злочин спричинив загибель людей або інші тяжкі настілки. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст. 264 КК. Допорушеннявимогрежимурадіаційноїбезпекиможливийлишепрямий умисел, а щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків – необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). При порушенні вимог режиму радіа-

515

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

ційної безпеки та умисному заподіянні шкоди відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 2671 КК і статтею про умисне спричинення шкоди життю, здоров’ю, власності, довкіллю тощо.

Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів

івторинної сировини

1.Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу –

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, щоналежатьдокатегоріїнебезпечнихвідходів, якізабороняютьсядо ввезення, –

караютьсяштрафомвідп’ятдесяти додвохсотнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1.Суспільна небезпечність незаконного ввезення на територію України відходів

івторинної сировини полягає в тому, що ці дії можуть призвести до погіршення довкілля, захворювання людей, заподіяння майнової шкоди тощо.

2.Предметомзлочинуєвідходиівториннасировина(ч. 1 ст. 268 КК) таречовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК).

3.Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення

(абз. 2 ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1993 р.; у редакції від 7 бе-

резня 2002 р.).

4.Вторинна сировина – це залишки сировини, матеріалів та напівфабрикатів, які утворюються у процесі виробництва, або залишки предметів споживання і їх тари, придатні для подальшого використання.

5.Небезпечні відходи – це відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (абз. 3 ст. 1 Закону України «Про відходи»).

6.ПорядокввезеннявУкраїнуокремихвидіввідходівустановлюєтьсяКМУ(ст. 36 Закону України «Про відходи»).

7.Увезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливі лише у разі надання дозволу Мінекоресурсів (ст. 23 Закону України «Про відходи»).

8.НатериторіюУкраїнизабороняється ввезеннянебезпечних відходівізметоюїх зберігання чи захоронения (ст. 36 Закону України «Про відходи»).

9.Згідно зі ст. 18 Закону України «Про відходи» перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджується КМУ. Цей перелік затверджений Поста-

516

Стаття 269

новою КМУ «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією, видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» від 13 липня 2000 р. № 1120.

10.Об’єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію: а) відходів або вторинної сировини без належного дозволу (ч. 1 ст. 268 КК) або б) речовин чи матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК).

11.Ввезення на територію України предмета – це його переміщення через кордон України.

12.Транзит відходів – це безперервне перевезення відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за винятком зберігання, обумовленого технологічним процесом перевезення відходів.

13.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментуперетинаннявантажузвідходамиабо вторинною сировиною кордону України.

14.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

15.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

1.Незаконнеперевезеннянаповітряномусуднівибуховихаболегкозаймистих речовин –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволідо двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(Стаття 269 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин може стати причиною вибуху, пожежі, катастрофи та загибелі людей. Крім того, ці речовини можуть бути використані як знаряддя вчинення злочину, зокрема нападунаекіпажтапасажирівзметоюзаволодіннятранспортнимзасобомзбудь-якою метою, у тому числі і скоєння терористичного акту.

2.Предметом злочину є вибухові і легкозаймисті речовини. Поняття вибухових талегкозаймистихречовинданевідповідноприаналізізлочинів, передбаченихст. 262 та ч. 2 ст. 267 КК.

3.Об’єктивна сторона полягає у незаконному перевезенні на повітряному судні зазначених речовин.

4.Перевезення цих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним судном. Поняття повітряного судна дане у ч. 2 ст. 15 ПК.

5.Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 ПК) або перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, які не підлягають транспортуванню на повітряних суднах (ст. 75 ПК).

517

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

6.Злочин є закінченим з моменту польоту повітряного судна. Повітряне судно вважаєтьсявпольотівбудь-якийчасізмоментузачиненнявсіхйогозовнішніхдверей після завантаження і до їх відкриття для розвантаження (ч. 3 ст. 73 ПК).

7.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом. Мотивиіцілі можуть бути різними.

8.Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин з метою заволодіння повітряним судном тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 263 та ст. 269 КК.

9.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

10.Про загибель людей та інші тяжкі наслідки, які передбачені ч. 2 ст. 269 КК, див. коментар до статей 255, 264 КК.

11.Носінняабозберіганнявибуховихречовинбезпередбаченогозакономдозволу

інезаконне перевезення їх на повітряному судні утворюють сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 і ст. 269 КК.

Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

1.Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воноспричиниловиникненняпожежі, якоюзаподіяношкодуздоров’юлюдейабо майнову шкоду у великому розмірі, –

карається штрафом від п’ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду

вособливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Примітка. Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах,

якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах – якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. За десять років (1991–2001) у країні сталося 481,3 тисячі пожеж, від яких загинуло майже 20 тисяч людей, полум’ям знищено 99,2 тисячі будівель та 11,9 тисячі одиниць автотехніки, і це без урахування пожеж та їх наслідків у шахтах, метрополітенах, лісах, нарухомихтранспортнихзасобах(автомобільному, залізничному, річковому, морському, повітряному, трубопровідному) інаоб’єктахМО, МНС, СБУ, Держкомкордону, Департаментузпитаньвиконанняпокарань. Пожежієсерйознимтягарем для економіки держави, матеріальні збитки від них становлять понад 0,3 відсотка валового національного продукту (абз. 1 п. 1 Концепції Програми забезпечення пожежної безпеки, схваленої Постановою КМУ від 2 лютого 2002 р. № 112). Щорічно на території України виникає більш як 60 тисяч пожеж, при цьому гине майже 4 ти-

518

Стаття 270

сячі людей. У цьому і полягає суспільна небезпечність порушення встановлених законодавством вимог щодо пожежної безпеки.

2.Предметом злочину є майно, природні ресурси або інші предмети, які здатні горіти. Навідміну від злочинів противласності тадовкілля предмет порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки може і не мати економічної або іншої цінності.

3.Об’єктивнасторонаполягаєвпорушеннівстановленихзаконодавством вимог пожежноїбезпеки, якщовоноспричиниловиникненняпожежі, якоюзаподіяношкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

4.Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.

5.Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки (за змістом ст. 270 КК) слід розуміти положення, які встановлюють норми і правила щодо запобігання виникненню пожеж.

6.Вимогипожежноїбезпекивключаютьсядостандартів, паспортів, норм, правил, положень, інструкцій.

7.Поняттям законодавства охоплюються як закони, так і інші нормативно-право- ві акти. Це, наприклад, Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р., «Правила пожежної безпеки в Україні» від 22 червня 1995 р., затверджені МВС (із змінами, внесеними наказом МВС від 5 березня 2002 р. № 217 «Про введення в дію зміндоПравилпожежноїбезпекивУкраїні»), галузевіправилапожежноїбезпеки, які розробляються і затверджуються міністерствами і відомствами.

8.Відповідальність за ст. 270 КК настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

9.Пожежа – це неконтрольоване горіння предметів поза спеціальним вогнищем, що створює небезпеку для життя людей.

10.Обов’язковоюознакоюоб’єктивноїсторонизлочинуєнаслідки: шкодаздоров’ю людей або майнова шкода у великому розмірі.

11.Злочин вважається закінченим з моменту настання одного з цих наслідків.

12.Шкода здоров’ю людей – заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній особі.

13.Відповідно до примітки до ст. 270 КК майнова шкода вважається заподіяною

увеликих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

14.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсятим, щостосовнопорушення вимог пожежної безпеки може бути як умисел, так і необережність, а щодо наслідків (шкода здоров’ю людей або майнова шкода) – лише необережність. Злочин у цілому є необережним (абз. 2 п. 5 ППВСУ «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимогпожежної безпеки» від 2 липня1976 р. № 4 у редакції постанови від 3 березня 2000 р. № 3).

15.Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку

(п. 9 зазначеної ППВСУ).

519

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

16.Про поняття «загибель людей» див. п. 7 коментаря до ст. 264 КК.

17.Поняттяпроте, щослідрозумітипідіншимитяжкими наслідками (ч. 2 ст. 270 КК), має вирішуватися судом у кожному конкретному випадку щодо конкретних обставин справи. Це, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, тривале припинення або дезорганізація роботи підприємства, установи, організації та ін. (абз. 3 п. 8 зазначеної ППВСУ).

Відповіднодоприміткидост. 270 ККмайновашкодавважаєтьсязаподіяноювособливо великих розмірах (ч. 2 ст. 270 КК), якщо прямі збитки складають суму, яка

втисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 2701. Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства

1.Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства, якщоцепризвелоабомоглопризвестидонеможливостіексплуатації, порушення нормального функціонування таких об’єктів, що спричинило небезпеку для життя чи здоров’я людей або майнову шкоду у великому розмірі, –

караєтьсяштрафомвідстадодвохсотп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або загальнонебезпечним способом, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3.Дії, передбаченічастинамипершоюабодругоюцієїстатті, якщовониспричинилимайновушкодувособливовеликомурозміріабозагибельлюдиничиінші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років. Примітка. 1. Під об’єктами житлово-комунального господарства в цій

статті слід розуміти житловий фонд, об’єкти благоустрою, теплопостачання, водопостачаннятаводовідведення, атакожїхмережічискладові(кришкилюків, решітки на них тощо).

2.Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збиткистановлятьсуму, щовтристаібільшеразівперевищуєнеоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах – якщо прямі збитки становлять суму, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 2701 згідно із Законом України № 2924-VІ від 13 січня

2011 р.)

1. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло (ч. 1 ст. 47). ЖК зобов’язує громадян дбайливо ставитися до житла, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями (ч. 1 ст. 10).

520