Лабораторна робота 1.6 дослідження символьних типів

Мета лабораторної роботи - дослідити та вивчити символьні типи, устрій їх значень та операції над значеннями цих типів.

Теоретичні відомості

Змінні символьного типу забезпечують зберігання символів, які можуть бути відображені на відображаючих та друкуючих пристроях. Фактично, такі змінні містять коди символів. У мовах Pascal та C використовуються символи ASCII (American Standard Code for Information Interchange). Відповідність між зображеннями символів та їх кодами представлена у додатку А.

Множина ASCII містить 256 символів: букви, цифри, спеціальні та керуючі символи. Ці символи розділені на два типи: такі що відображаються (видимі) та такі, що не відображаються (невидимі).

Символи, що відображаються, можуть бути відображені за допомогою відповідних пристроїв: комп’ютеру – монітору, принтеру та інших. Невидимі символи не можуть бути відображені, але вони виконують певні дії під час виведення на ці пристрої. Наприклад, символ 07hex дає короткий звук (Bell), 0Ahex (повертання каретки) переміщує курсор монітору на першу позицію текстового рядка.

Існують спеціальні позначення визначених символів, що не відображуються, у мові С – так звані ESC-послідовності. Ці послідовності починаються з символу "\" та позначають один символ. Деякі символи ESC- послідовностей наведено у додатку 3.

В програмі символ може бути представлено літералом. Літерал повинен бути обмежений апострофами у мові Pascal та лапками у мові С. Наприклад: 'a', '*', 'K' , '4' (Паскаль), "a", ")", "7", "\", "\\", "\n" (Сі).

Із значенням символу дозволено виконання операцій відношення, результат яких буде таким як результат порівняння їх кодів.

Символьні типи є дискретними типами, тому що мають кінцеву упорядковану множину значень.

Завдання

Написати програми на мовах Паскаль та Сі, які складаються з наступних дій:

1. Опису змінних символьного типу.

2. Опису констант символьного типу.

3. Ініціювання об'єктів при опису.

4. Ініціювання об'єктів оператором привласнення, використовуючи значення з варіанта (табл. 2.11), які наведені у вигляді символьних літералів та кодів символів.

5. Використання базової операції – атрибут (тільки в мові Паскаль).

Примітка: При написанні програми дослідити опис символьних літералів.

Таблиця 2.11

№ варіанта	Літерал	Код символу
1	'%', 'k', '8'	0x12, 0x70, 0x5a
2	'[', 'T', '2'	0x2d, 0x32, 0x4
3	'4', '@', 'Y'	0x2, 0x56, 0xb6
4	'S', '6', '?'	0x11, 0x4f, 0x2c
5	'=', '5', 'd'	0x56, 0x10, 0x72
6	'9', 'Q', '#'	0x3, 0x67, 0x36
7	':', '0', 'j'	0x40, 0x5, 0x53
8	'V', '|', '3'	0x14, 0x5e, 0x2e
9	'1', 'p', '№'	0x7a, 0x3b, 0x9
10	'>', '7', 'R'	0x1a, 0x32, 0x63
11	'i', '}', '2'	0x7e, 0x4f, 0x19
12	'8', 'C', ','	0xf, 0x6e, 0x24
13	'+', '4', 'f'	0x30, 0x7, 0x79
14	'U', '*', '6'	0x7b, 0x4c, 0x18
15	'5', 'b', '!'	0xc, 0x68, 0x2b

Контрольні запитання

1. Наведіть види змінних, покажіть їх схеми

2. Наведіть різницю між типiзованими та нетипiзованими вказівними змінними.

3. Наведіть схеми оператора привласнення для змінних різних видів.

4. Поясніть сутність базових операцій взяття адреси та розіменування.

5. Наведіть можливі базові операції з простими та вказівними змінними.