- •Відповіді на питання дкр соціологія
- •1.Поняття, об’єкт, предмет, методи соціології
- •2.Структура та функції соціології як науки та навчальної дисципліни
- •3.Міфи, епос та стародавня наука як джерела розвитку соціології
- •4.Концепція суспільства за Арістотелем
- •5.Вчення про суспільство в Середньовіччі. Блаженний Августин та Фома Аквінський
- •6.Вчення про суспільство у часи Ренесансу. Н.Макіавеллі
- •7.Загальна характеристика уявлень про суспільство в Новий час. Концепція ш.-л.Монтеск’є
- •8.Договірні концепції походження держави та суспільства т.Гоббса та Дж.Локка
- •9.Розвиток та початок впровадження методів точних наук та емпіричних досліджень розвитку суспільства у XVIII ст.: ж.Кондорсе, й.-п.Зюссмільх, а.Сміт
- •10.Поняття позитивізму та натуралізму. Загальна характеристика позитивістського підходу в соціології
- •11.Соціологічне вчення о.Конта
- •12.Рушійні сили та тенденції суспільного розвитку, підсистеми суспільства та типи суспільств за г.Спенсером
- •13.Соціологічне вчення к.Маркса та ф.Енгельса
- •14.Соціологічна концепція г.Зіммеля
- •Суспільство
- •15.Соціологічна концепція ф.Тьонніса
- •16.Соціологічна концепція е.Дюркгейма
- •17.Соціологічна концепція м.Вебера
- •18.Соціологічна концепція м.Драгоманова
- •19.Соціологічна концепція м.Грушевського
- •20.Проблеми розвитку соціології як науки та навчальної дисципліни в Україні у хх – на початку ххі ст.
- •21.Загальні тенденції та основні напрямки розвитку сучасної соціології
- •22.Структурний функціоналізм: загальна характеристика, концепції т.Парсонса та р.Мертона
- •23.Конфліктологічна соціологія. Концепції л.Козера та р.Дарендорфа
- •24.Символічний інтеракціонізм. Концепції Дж.Г.Міда та г.Блумера
- •Суспільство
- •Символічна взаємодія
- •Індивіди
- •Суспільство
- •Індивід→ Символічна взаємодія ←Колектив
- •25.Феноменологічна соціологія. А.Шюц
- •Суспільство
- •Інші → Духовна взаємодія ← Інші
- •Індивід
- •26.Соціологічна концепція п.Сорокіна
- •Культура
- •Суспільство Суспільство Суспільство
- •Група Група Група Група Група Група
- •Особа Особа Особа Особа Особа Особа Особа
- •27.Поняття суспільства та соціальної системи
- •28.Поняття соціальної структури суспільства та значення соціальних груп у ній
- •29.Поняття та різновиди соціальної стратифікації
- •30.Поняття та різновиди соціальної мобільності
- •31.Поняття «людина», «індивід», особистість та їх співвідношення у соціології
- •Співвідношення вищезазначених категорій у соціології:
- •32.Поняття сім’ї в соціології. Сім’я як соціальна група
24.Символічний інтеракціонізм. Концепції Дж.Г.Міда та г.Блумера
Символічний інтеракціонізм – інтерпретативна течія в соціології, що пояснює соціальну реальність як символічну взаємодію між людьми (на основі мови, жестів тощо). Засновник – чиказький вчений Джордж Герберт Мід (1863-1931), автор праць «Філософія дій», «Розум, Я та суспільство». Соціальний процес – процес безперервних змін та розвитку суспільства. Зміст соціального процесу – взаємодії індивідів у групі та суспільстві. Соціальний світ, середовище соціальної діяльності, людська особистість – наслідки цієї взаємодії. Схема:
Суспільство
↑
Символічна взаємодія
↑
Індивіди
Взаємодія відбувається через жести та мову – за допомогою символів. Відбувається обмін діями, соціальними ролями, інформацією. Відбувається через це становлення індивіда, зумовлене соціальними функціями. Людина в концепції Міда є похідною від соціальної дії, повністю зумовленою суспільством. Її свобода полягає лиш у виборі нею соціальних ролей, які вона може виконувати.
Герберт Блумер (1900-1987), автор праці «Символічна взаємодія: перспективи і метод». Типи взаємодії: символічна (притаманна людині) та несимволічна (притаманна усьому живому, крім людини). Людина-діяч – основна соціологічна категорія, центральна постать взаємодії. В цьому його погляди на роль індивіда в суспільстві відрізняються від поглядів Міда. Суспільство – символічна взаємодія людей, груп та колективів. Включає різноманітні види взаємопов»язаної поведінки людей: кооперацію, конфлікт, взаємно байдуже ставлення, експлуатацію тощо. Є динамічним явищем. Колективна дія –осмислена взаємодія між 2 та більше людьми. Є процесом в русі і змінах. Розуміння Г.Блумером символічного інтеракціонізму:
Дія людини по відношенню до речей відбувається на підставі смислів, які люди вкладають в речі.
Сенс сам по собі речам не належить, він виникає через взаємодію людей, вписується в неї і є соціальним феноменом.
Уявлення Г.Блумера про суспільство та процеси в ньому:
Суспільство
↑
Індивід→ Символічна взаємодія ←Колектив
↑
Група
Завдання соціології за Блумером: дослідження інтерпретації людьми сенсу речей, інтерпретація ситуацій людської взаємодії, досілдження колективної дії.
25.Феноменологічна соціологія. А.Шюц
Феноменологічна соціологія – напрям соціології, що виник у 1960-х рр. та розглядає суспільство як явище, створене та постійно відтворюване у духовній взаємодії індивідів. Соціальний світ формується через взаємодію повсякденних життєсвітів індивідів як людей з власними переживаннями, цілями, ідеалами. Сформувалася під впливом М.Вебера, Дж.Г.Міда, Е.Гуссерля, У.Джеймса, М.Мерло-Понті. Ставить передовсім за мету розуміння вчинків індивідів. Основні принципи феноменологічного підходу:
Соціальна реальність – існуючий до нас та творений нами інтерсуб»єктивний світ.
Люди прилучаються до соціального світу шляхом власного досвіду та взаємодії з оточуючими людьми. Основна виховна роль належить родині та школі.
Прилучення до соціального світу дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
Соціальна дія – продумана, осмислена, спланована поведінка людини у духовній взаємодії з іншими людьми.
А.Шюц (1899-1959), автор праці «Проблема соціальної реальності». Життєсвіт – внутрішній світ людини, включає ми- та вони-відносини. Соціальний світ є створеним людьми сенсом. Люди осмислювали світ, надавали сенсу соціальним явищам, аби визначитися у ньому. Соціальний світ – повсякденний світ, який переживається і тлумачиться діючими в ньому людьми як світ сенсів. Сенси (смисли) – типові уявлення людей про об»єкти цього світу. На основі сенсів людина формує свій шлях поведінки та очікування стосовно поведінки інших. Так формується система міжлюдських взаємодій.
Феноменологічний підхід А.Шюца: