Mizhnarodniy_Menedzhm_Yuhimenko2011

ЗагальноорганізаційніТема 6 процеси ...

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

Основні поняття і терміни

Управлінське рішення, стратегічні управлінські рішення, тактичні управлінські рішення, оперативні управлінські рішення, середовище прийняття рішень, процес прийняття рішення, релевантна інформація, політичний ризик.

6.1. Теоретичні засади прийняття управлінських рішень

Процес прийняття управлінських рішень є основою менеджменту. Сучасна концепція управлінського процесу як циклу послідовного виконання таких функцій управління, як планування, організація, мотивація, комунікація та контроль, визначає прийняття рішень як системоутворюючу функцію, яка пов’язує цикли управління в єдиному процесі. Здебільшого в практиці управління йдеться про рішення з планування (розробка стратегії, програм та планів), організаційні, мотиваційні, комунікаційні та рішення з контролю.

Отже, необхідність прийняття будь-якого управлінського рішення, у тому числі в міжнародному менеджменті, пов’язане з виникненням проблемної ситуації. Якщо немає (або ж вона не ідентифікована) проблеми, то немає і потреби у прийнятті управлінського рішення.

Рішення — це вибір альтернативи, речове відображення власне управління (менеджменту), певною мірою його підсумок. Воно є результатом обміркування, дій та намірів, висновків, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Управлінське рішення – це результат аналізу суб’єктом управління (особою чи групою осіб) інформації про стан системи та визначення сукупності дій, необхідних для ефективного розв’язання або уникнення проблем з конкретною метою.

Рішення вимагають відповідальності, систематизації дій, організованості тощо. Їх можна класифікувати за певними ознаками:

131

Модуль 2

За сферою охоплення:

•загальні (стосуються всієї організації);

•часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо);

•за тривалістю дії:

•перспективні;

•поточні;

за рівнем прийняття:

•на вищому рівні управління;

•на середньому рівні управління;

•на нижчому рівні управління;

за характером розв’язуваних завдань:

•організаційні запрограмовані. Це певний відомий перелік кроків, тут мало альтернатив;

•організаційні не запрограмовані, викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями. Це можуть бути рішення з реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;

•компромісні, які повинні врівноважувати протиріччя, що виникають (обґрунтував американський фахівець Р.Кац);

за способом обґрунтування:

•інтуїтивні, тобто ті, що базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Зрозуміло, що обґрунтованість визначається особистими його якостями;

•які базуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Це вибір, зумовлений знаннями, досвідом, стажем, кваліфікацією. Оскільки такі рішення безпосередньо приймає менеджер, то вони формуються швидко і без значних витрат. Але вони можуть призвести до несприйняття нової альтернативи;

•раціональні, обґрунтовані об’єктивними аналітичними процесами;

за способом прийняття:

•одноособові;

•колегіальні (розробляє група фахівців, а приймає відповідна група менеджерів);

•колективні (приймаються загальними зборами).

132

Загальноорганізаційні процеси ...

Єдиної класифікації управлінських рішень, які приймаються у сфері міжнародного бізнесу, не існує. Найбільш поширеною є класифікація І. Ансофа, згідно з якою вся сукупність управлінських рішень розподіляється за такими класифікаційними ознаками як сфера та час дії, ієрархічний рівень прийняття рішень. У відповідності з цим розрізняють стратегічні, тактичні та оперативні управлінські рішення.

Стратегічні рішення спрямовані на переведення організації з одного стану в інший. Вони можуть стосуватися як внутрішніх, так і зовнішніх процесів. Але найчастіше стратегічні рішення в міжнародних корпораціях пов›язані з її зовнішніми проблемами, зокрема, з рішенням про номенклатуру продукції, яка виробляється, та з вибором сегментів ринку, тобто з проблемою вибору сфери діяльності й пошуку нових напрямів розвитку. До стратегічних завдань належать такі питання, як цілі та завдання корпорації. Чи повинна корпорація диверсифікувати свою діяльність, і якщо так, то за якими напрямами і якою мірою? Як оптимізувати виробничий процес і зміцнити становище корпорації на ринку?

Стратегічні рішення є довгостроковими і передбачають досить тривалий період для їх виконання та дії.

Тактичні рішення пов’язані зі структуруванням ресурсів корпорації й спрямовані на збільшення потенціалу їх використання. Вони стосуються двох проблем: забезпечення ресурсами (пошук джерел сировини, підбір та навчання персоналу, залучення інвестицій, придбання обладнання); розподіл та використання ресурсів (побудова інформаційних та виробничих потоків, розміщення обладнання, розподіл повноважень та обов’язків персоналу).

Оперативні рішення – це тип (вид) управлінських рішень, спрямованих на забезпечення життєдіяльності підприємства у короткостроковому часі.

Тактичні та оперативні управлінські рішення, на відміну від стратегічних, пов’язані з окремою сферою діяльності підприємства (розширення каналів збуту продукції, регулювання тривалості робочого тижня тощо). За тривалістю вони є короткоабо (дуже рідко) середньостроковими, за критерієм зворотності – відносно легко й швидко переорієнтовані і носять однопрофільний характер.

133

Модуль 2

При прийнятті тактичних та оперативних рішень, як правило, основною змінною є час, протягом якого топменеджменту підприємства слід проаналізувати ситуацію й прийняти правильне рішення.

Узв’язку з вищевикладеним виникає питання про критерії

івіднесення того чи іншого рішення до числа стратегічних. Американські спеціалісти у сфері управління У. Кінг і Д. Кліланд вважають стратегічними такі рішення, які:

• безпосередньо пов’язані з глобальними цілями корпорації;

• орієнтовані на майбутнє міжнародної корпорації;

• зазнають істотного впливу з боку багатьох неконтрольованих зовнішніх чинників.

Стратегічні рішення характеризуються такими особливостями:

• відображають точку зору керівництва на те, що являє собою організація і що належить до сфери її діяльності;

• забезпечують взаємодію організації із зовнішнім середовищем;

• беруть до уваги власні ресурси організації з метою забезпечення відповідності між внутрішніми ресурсами та діловою активністю організації;

• враховують зміни в системі роботи організації;

• є дуже складними й приймаються в умовах невизначеності, тобто базуються на недостатній кількості інформації;

• потребують всебічного підходу до управління організацією;

• враховують тривалу перспективу та мають довгострокове значення;

• базуються на інтересах зацікавлених осіб всередині організації;

• впливають на ресурсну базу організації та спричинюють організаційні рішення більш низького рівня.

6.2.Особливості прийняття рішень

уміжнародних корпораціях

Прийняття рішень у міжнародному менеджменті – досить складний у процесуальному аспекті вид управлінської діяльності. Його виконання передбачає урахування багатьох чинників і передусім таких як стан зовнішнього середовища, комунікаційні обмеження, соціокультурні чинники тощо.

134

Загальноорганізаційні процеси ...

Середовище прийняття рішень. Прийняття рішень в міжнародних корпораціях здійснюється в умовах визначеності, ризику та невизначеності.

Визначеність передбачає, що результат кожного з альтернативних варіантів вибору точно відомий. Таке трапляється рідко, оскільки в умовах мінливого середовища важко бути впевненим щодо результату прийнятого рішення.

Досить часто рішення приймаються в умовах ризику, на основі повного обсягу інформації, але майбутні результати різних альтернатив можуть змінюватися. При цьому наявні дані дозволяють визначити прибуток у разі успіху кожного із варіантів.

Ризик оцінюється як вірогідність того чи іншого результату. Вірогідність визначається як ступінь можливості здійснення певної події та вимірюється від 0 до 1. Згідно з математичною теорією ймовірностей, сума ймовірностей всіх альтернатив має дорівнювати 1.

Стосовно міжнародного менеджменту Є. Панченко окремо виділяє політичний ризик, який являє собою ймовірність того, що іноземні інвестиції стануть предметом тиску з боку урядової політики країни-господаря.

Управління політичними ризиками ґрунтується на урахуванні дії трьох груп факторів:

1.Категорії політичного ризику:

• операційні ризики;

• трансферні ризики;

• ризик втрати контролю власності.

2.Загальні інвестиції:

•конгломеративні інвестиції;

•вертикальні інвестиції;

•горизонтальні інвестиції.

3. Спеціальні інвестиції (сектори економічної діяльності).

Конкретніші інструменти визначення політичного ризику наведені в табл. 6.1.

135

Модуль 2

Таблиця 6.1

Критерії кількісної оцінки політичних ризиків

136

Загальноорганізаційні процеси ...

Ситуація є невизначеною, якщо неможливо оцінити можливість отримання потенційних результатів. Це трапляється тоді, коли з’являються нові та складні чинники, щодо яких відсутня інформація. У разі повної невизначеності використовуються два варіанти дій: по-перше, можна спробувати отримати мінімальну інформацію стосовно проблеми і з урахуванням суб’єктивної оцінки прийняти рішення; по-друге, діяти відповідно до вирішення аналогічних проблем у минулому.

На прийняття рішень впливають різні комунікаційні обмеження, тобто ускладнення спілкування всередині організації. Менеджери одного рівня можуть по-різному сприймати існування та складність проблеми, а також обмеження та альтернативні варіанти щодо її вирішення. Як наслідок, у процесі прийняття рішення виникають складнощі та конфлікти, що призводить до наростання напруженості в колективі, втрати часу, а іноді й коштів. Втім, ці проблеми можуть бути вирішені шляхом конструктивного діалогу. Комунікації є дуже важливими в будь-якій організації, особливо в міжнародній корпорації, де персонал має культурні, ціннісні та інші відмінності.

Ціннісні (соціокультурні) чинники безпосередньо пов’язані з соціокультурним середовищем міжнародного менеджменту. На

137

Модуль 2

думку Е. Шайна, культура організації — це результат відповідної реакції на дві проблеми, з якими стикається кожна організація, а саме: на потребу адаптації і виживання в певному оточенні та її внутрішньої інтеграції. Оскільки міжнародний бізнес можна розглядати як реакцію підприємства на необхідність виживання та внутрішньої його інтеграції, то внаслідок транснаціоналізаціії бізнесу слід очікувати адаптації (збільшення) національних культурних констант з культурними константами приймаючих країн.

Процес прийняття рішень у міжнародній корпорації складається із взаємопов’язаних етапів (рис. 9.1):

•виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення;

•збору та обробки інформації;

•виявлення та оцінки альтернатив;

•підготовки та оптимізації рішення, яке приймається;

•прийняття рішення;

•реалізації рішення та оцінки результатів. Американський учений Стенлі Янг пропонує такі етапи

вироблення раціональних рішень:

•визначення цілей організації;

•виявлення проблем у процесі досягнення цих цілей;

•дослідження проблем та постановка діагнозу;

•пошук шляхом розв’язання проблеми;

•оцінка всіх альтернатив та вибір найкращої з них;

•узгодження рішень в організації;

•затвердження рішення;

•підготовка до реалізації рішення;

•управління застосуванням рішення;

•перевірка ефективності рішення.

Зазначимо, що підхід Янга найераще використовувати стосовно загальних рішень, рішень на вищому рівні управління, перспективних рішень тощо.

Кожний етап реалізується через відповідні ланки. Схема процесу вироблення раціональних рішень подана на рис. 6.1.

138

Загальноорганізаційні процеси ...

Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення

•виникнення проблеми

•діагноз проблеми

•формування вимог до інформації

Збір та обробка інформації

•збір інформації

• оцінка інформації

•формування обмежень та критеріїв для прийняття рішень

Виявлення та оцінка альтернатив

• визначення альтернатив

• оцінка альтернатив

Підготовка та оптимізація рішення, яке приймається

•вибір оптимального варіанта рішення (альтернативи)

•оформлення оптимального варіанта

Прийняття рішення

•обговорення проекту

•затвердження рішення

•оформлення рішення та видача розпорядження про його виконавця

Реалізація рішення та оцінка результатів

•організація виконання рішень

•контроль за виконанням рішення та оцінка його ефективності

•звіт про виконання рішення

Рис. 6.1. Процес вироблення раціональних рішень

139

Модуль 2

Будь-яка корпорація повинна визначити, на якому рівні слід приймати рішення з таких питань, як асортиментна політика, придбання фондів, розміщення ліквідних активів. Чим вищий рівень прийняття рішень в організації, тим з більшою ймовірністю їх можна вважати централізованими. Чим нижчий цей рівень, тим вони ближчі до децентралізованих (табл. 6.1).

Таблиця 6.2

Фактори, що впливають на рівень централізації і децентралізації рішень у міжнародних операціях

140