4.7. Визначення об’ємів

Форми покладів корисної копалини дуже різноманітні. За характером поверхонь, які обмежують поклади, їх можна поділити на дві групи: з плоскими і кривими поверхнями.

Об’єми тіл правильної форми визначають за відповідними формулами геометрії. В практиці для підрахунку запасів тіла складної неправильної форми дуже часто замінюють простішими рівновеликими тілами. З цією метою багатогранники, як тіла, обмежені плоскими поверхнями, розбивають на простіші елементарні тіла (куби, призми, піраміди тощо), об’єми яких визначають за відомими формулами геометрії.

Дуже часто рудні тіла (блоки, горизонти тощо) практично можна вважати багатогранниками. Їхній об’єм в багатьох випадках зручно визначити як об’єм призматоїда. Призматоїд – це багатогранник з паралельними основами і довільною кількістю плоских бічних граней. Його об’єм обчислюють за формулою:

(4.5)

де m – площа однієї основи;

М – площа другої основи;

Р – площа середнього перерізу;

Н – висота призматоїда.

Тіла, обмежені складними поверхнями, зображають у вигляді ізопотужностей, тобто їх замінюють рівновеликими тілами, обмеженими зверху топографічною поверхнею, а знизу – площиною проекцій. Існує багато способів визначення об’ємів таких тіл. Найпоширеніші із них можна поділити на три групи:

– ті, що ґрунтуються на використанні горизонтальних розрізів;

– ті, що ґрунтуються на використанні вертикальних розрізів;

– ті, що ґрунтуються на використанні палетки Соболевського.

Для визначення об’єму за формулою трапеції тіла з мінливою потужністю, зображені у вигляді ізопотужностей, розчленовують системою горизонтальних перерізів на окремі шари чи блоки, об’єми яких обчислюють за формулою трапеції:

де V_i – об’єм шару (блока, горизонту);

S_Н, S_В – площі відповідно нижньої і верхньої основи шару, які виміряні одним із відомих способів;

h – висота перерізу ізопотужностей, м.

Повний об’єм тіла дорівнює сумі об’ємів окремих шарів:

	(4.6)

4.8. Визначення потужності покладу

Значення середньої потужності покладу на даній ділянці визначають за даними розвідувального буріння, каротажу, вимірювання в гірничих виробках, відслоненнях.

Потужність покладу з чіткими контактами і вміщуючими породами вимірюють безпосередньо у виробках при опробуванні і документуванні.

Потужність рудних тіл, які не мають чітких контактів із вміщуючими породами (розсипні, вкраплені, штокверкові родовища), визначають за даними опробування з врахуванням заданого бортового вмісту.

В гірничих виробках потужність покладу вимірюють в місцях відбирання проб рулеткою з точністю до одного сантиметра. Місця вимірювання потужності відбору проб прив’язують до знімальної мережі і наносять на план опробування.

Похибка визначення потужності безпосереднім вимірюванням в гірничих виробках становить 2–5 %, а за даними розвідувального буріння – досягає 25–30 % і більше.

Середнє значення потужності при підрахунку запасів обчислюють як середнє арифметичне при рівномірному розміщенні точок вимірювання (свердловин) та нормальному законі розподілу значень потужності і як середньозважене по довжинах, інтервалах або площах впливу кожного виміру при нерівномірному розміщенні точок вимірювання потужності.