1.3. Структура та мова формальної логіки.

Сучасна формальна логіка – надзвичайно складне і багатогранне утворення. В загальному вигляді вона включає в себе загальну та прикладну (традиційну та символічну) логіку. У свою чергу загальна логіка поділяється умовно на дві частини: загальнозначимі форми (елементи) думок – поняття, судження, умовиводи, формально-логічні закони та загальнозначимі засоби думки – визначення, правила (принципи) систематизації знань (правила утворення понять, суджень, умовиводів, класифікації суджень та обгрунтування їх істинності тощо) та логічні методи, які пов’язані з аналізом даних досвіду.

Прикладна логіка має багато частин. Однією з них є юридична логіка. Юридична логіка вивчає логічні структури правових теорій, побудову їх понятійно-категоріального апарату та штучних (формалізованих) мов, методологічні висновки і практичні настанови науки, які складають теоретичний базис юриспруденції, процедури вивідного знання, логічні критерії їх евристичної ефективності, специфіку тлумачення мовою юридичних висловлювань загальнонаукових методів пізнання тощо.

Логіка має свою мову, без оволодіння якою її вивчення буде ускладнено. Мова – це система знаків, яка виконує функцію формування, збереження і передачі інформації в процесі пізнання дійсності і спілкування між людьми.

Усю множину мов є можливим поділити на дві підмножини: природні мови і штучні. Природними мовами ми називаємо мови, які виникають стихійно, в умовах практичної взаємодії індивідів певної соціальної групи. Природні мови використовуються насамперед як ефективний засіб спілкування. Штучні мови – це мови, створені спеціально для фіксації способів, засобів і результатів пізнання. До штучних мов належать мови математики, логіки, шифри. У цих мовах комунікативна функція відходить на задній план, вони не використовуються як засіб спілкування. Їх головна мета – ефективно зафіксувати, утримати одержану інформацію і передати її від одного комуніканта до іншого. Вони можуть бути засобом спілкування лише для відповідних спеціалістів (математичні викладки, логічні числення, шифри тощо).

Висхідним компонентом мови виступає знак – матеріальний об’єкт, який символічно, умовно представляє і відсилає до означуваного ним предмета, явища, події, властивості, відношення. Щодо мови, то знаками тут виступають слова і словосполучення.

Знаки поділяють на 3 види: знаки-індекси, знаки-образи, знаки-символи. Знаками-індексами називають знаки, які безпосередньо вказують на позначуваний ними предмет, наприклад, дим вказує на наявність вогню, висота ртутного стовпчика – на атмосферний тиск.

Знаки-образи мають певну подібність з відповідними предметами. Це карта, план місцевості, картина, креслення.

Знаки-символи фізично не пов‘язані з предметами, які вони називають. Зв’язок між знаком і предметом складається або за угодою, або стихійно, в процесі формування мови і практичного засвоєння її людиною. Саме ці знаки складають основу мови. Слова і є знаками-символами.

Оскільки лінгвістична структура мови не збігається з логічною структурою форм і законів мислення, в логіці використовується метод формалізації, тобто процес вивчення змісту за допомогою засобів формалізованої мови.

Формалізованою мовою або мовою символів є будь-яка сукупність спеціалізованих мовних засобів із суворо фіксованими правилами утворення різноманітних виразів і правилами приписування цим виразам певних значень. Формалізована мова є ефективним засобом будь-якого дослідження, адже вона дає змогу стисло, у скороченому вигляді фіксувати і передавати різні відношення між досліджуваними об’єктами, допомагає оцінити характер відношень між об’єктами, що зафіксовані в певній формулі, виявити логічну структуру думки і відрізнити логічний синтаксис від лінгвістичного.

В сучасній логіці широко використовується формалізована мова. Символіка традиційної логіки - це позначення за допомогою умовних знаків структури думок і характеру логічних операцій з ними, вони є безцінне знаряддя, що дозволяє нам поєднувати стислість і точність, усуває значною мірою можливість непорозумінь та двозначності. До неї входять як аристотелевська символіка, так і символи математичної логіки, її функтори (засоби породження одних категорій виразів з інших) та оператори (що перетворюють імена в імена).