6.1. Вербальні (мовні) форми аргументації

Поняття аргументації тісно пов’язане з поняттям суперечка, оскільки саме в ситуаціях суперечок найчастіше застосовують різні види аргументації. Суперечка – це процес обміну протилежними думками. Учасниками суперечки є: пропонент, опонент, аудиторія. Втім така повна структура суперечки характерна лише для тих випадків, коли ведеться суперечка-полілог (в суперечці приймають участь три та більше осіб). За кількістю осіб, які беруть участь в суперечці, виділяють ще: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою) та суперечка-діалог (сперечаються дві особи).

Суперечка-полілог може бути, в свою чергу, масовою (в суперечці беруть участь всі присутні) та груповою (суперечливе питання розв’язує окрема група осіб у присутності всіх учасників суперечки).

За формою прийнята наступна класифікація суперечок: дискусія, диспут, полеміка, дебати.

Дискусія (від лат. discussio – дослідження, розгляд) – публічна суперечка для з'ясування та порівняння різних точок зору з метою розв’язання спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання і вирішення спірних питань, оскільки її учасники самі доходять певного висновку.

Диспут ( від лат. disputar – міркувати) – публічна суперечка з приводу наукового або суспільно важливого питання. Терміном "диспут" спершу називали публічний захист наукового твору для отримання наукового ступеня або звання.

Дебати (від франц. debat – суперечка) – суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на конференціях, засіданнях, зборах тощо.

Полеміка (від грец. polemicos – ворожий, войовничий) - публічна суперечка з метою захисту і відстоювання своєї точки зору та заперечення протилежної. Для полеміки характерна різка, а часто непримирима, конфронтація, протистояння і протиборство думок, ідей, сторін, людей. В зв’язку з цим полеміку визначають як боротьбу принципово протилежних думок.

З такого визначення випливає суттєва різниця між дискусією, диспутом і дебатами з одного боку, та полемікою – з іншого. Якщо учасники дискусії, диспуту чи дебатів, висловлюючи і відстоюючи різні думки, налаштовані і намагаються дійти консенсусу, єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. В полеміці потрібно будь-що відстояти свою точку зору, одержати перемогу над противником. Тому тут широко застосовуються позалогічні методи аргументації, логічні хитрощі, виверти, казуїстика, софізми, свідомо порушуються правила і закони логіки. Як правило, полеміка пов’язана з обговоренням суспільно важливих і принципових для суспільства питань, оскільки причиною їх виникнення є принципова різниця світогляду та ідеології супротивників. В наукових суперечках полеміка не застосовується.

В залежності від мети, яку переслідують учасники суперечки, розрізняють наступні види суперечок:

- суперечку заради істини;

- суперечку заради переконання;

- суперечку заради перемоги;

- суперечку заради суперечки.

Залежно від мети обирається форма суперечки і методи аргументації, логічні та позалогічні засоби впливу на опонента та аудиторію.