2. Медичні огляди працівників. Нормативно-правові акти

Беручи до уваги те, що на Україні склалася несприятлива демографічна ситуація, зокрема по середній тривалості життя населення, смертності його в працездатному віці, високу актуальність мають питання медичних оглядів працівників. Так в ст. 19 закону України “Про охорону праці” сказано: “Роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попередніх (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб до 21 року”.

В ст. 26 закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” сказано: “Працівники можуть бути допущені до роботи тільки після отримання позитивного медичного висновку про стан здоров’я”.

Нормативно-правові акти.

Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, індивідуальні та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових до виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Власники підприємств, установ, організацій розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють на малих підприємствах, установах організаціях.

До основних нормативних актів підприємств належать:

- положення про систему управління охорони праці на підприємствах;

- положення про службу охорони праці підприємства;

- положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

- положення про роботу, уповноваження трудового колективу з питань охорони праці;

- положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

- положення про організацію і проведення первинного та вторинного інструктажів;

- положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

- положення про санітарну лабораторію підприємства;

- інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

- перелік робіт з підвищеною небезпекою;

- інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

- загальнооб’єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

- перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити періодичну перевірку з охорони праці;

- наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

- наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють в шкідливих умовах;

- наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

3. ПОНЯТТЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ. ОСОБЛИВОСТІ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПРИ ВІДХИЛЕННІ ВІД ЗВИЧАЙНИХ УМОВ РОБОТИ. ТИПИ РОБОЧОГО ЧАСУ. ЩОРІЧНІ ТА ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ

Типи робочого часу

Ст. 50 Норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Ст. 51 Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

- для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень; від 15 до 16 років (учні від 14 до 15 років) – 24 години на тиждень,

- для працівників зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці – не більше як 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для вчителів, лікарів, та інших.

Ст. 52 П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи.

Для працівників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з 2-ма вихідними днями. При 5-денному робочому тижні тривалість щоденної зміни визначається правилами внутрішнього розпорядку або графіком змінності, який затверджує власник з додержанням встановленої тривалості робочого тижня.

Ст. 53 На передодні святкових та неробочих днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину.

Ст. 54 Тривалість роботи в нічний час. При роботі в нічний час встановлена тривалість зміни скорочується на 1 годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу ( пункт 2 частини першоі і частина третя ст. 51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва.

Нічним вважається час з 22 до 6 години.

Ст. 55 Заборона роботи в нічний час:

- вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 3 років,

• осіб, молодших 18 років.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Ст. 95 Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівниками місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Ст. 96 Тарифна система оплати праці тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідки).

Тарифна система оплати праці використовується для розпорядку робіт залежно від складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Ст. 100 На важких роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, на роботах з природними географічними та геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я встановлюється підвищення оплати праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом міністрів України.

Ст. 105 Оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов’язків тимчасово відсутнього працівника проводиться доплата за суміщення професій.

Ст. 106 Оплата роботи в надурочний час. За погодинною системою оплати праці в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою – за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Ст. 107 Оплата роботи у святкові і неробочі дні.

Робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмірі. На бажання працівника, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Ст. 108 Оплата роботи у нічний час.

Робота оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною та галузевою угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.