СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 24 червня 2006 р. N 354-р
КОНЦЕПЦІЯ
Загальнодержавної програми протидії
захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках
Загальна частина
На сьогодні склалася вкрай загрозлива ситуація із захворюванням на туберкульоз як у світі, так і в Україні. Щороку виявляється від 7 до 10 млн. хворих осіб, помирає 2,5-3 мільйони.
Загальна кількість хворих становить 50-60 мільйонів. Туберкульоз займає перше місце в структурі смертності від інфекційних та паразитарних хвороб і становить понад 80 відсотків.
Епідемія туберкульозу в Україні, за оцінкою ВООЗ, розпочалася з 1995 року. Щогодини реєструється чотири нових випадки захворювання на туберкульоз та один випадок смерті від цієї хвороби. За 15 останніх років показник захворюваності на туберкульоз збільшився у 2,4 раза, а смертності - у 2,7 раза і становить відповідно 84,1 та 25,6 особи на 100 тис. населення. У більшості країн Центральної та Східної Європи показник захворюваності на туберкульоз, за даними ВООЗ, набагато нижчий і становить, зокрема, у Чехії - 11, Польщі - 25, Болгарії - 39, Білорусі - 52, Литві - 75 осіб на 100 тис. населення.
Аналіз причин виникнення проблеми
та обґрунтування необхідності її розв'язання
Загострення в Україні ситуації із захворюванням на туберкульоз зумовлено численними соціально-економічними та медичними факторами - зниження рівня життя населення та наявність значної кількості хворих осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнє фінансування протитуберкульозних заходів, недостатня кількість кваліфікованих медичних кадрів, поширення хіміорезистентного туберкульозу та ВІЛ-інфекції.
Згідно з результатами аналізу, проведеного МОЗ, для здійснення протитуберкульозних заходів, передбачених Національною програмою боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 роки, за кошти державного бюджету централізовано придбані протитуберкульозні препарати, поживні середовища для мікробіологічної діагностики туберкульозу, пересувні флюорографи, бронхоскопи та незначна кількість мікроскопів і спірографів для протитуберкульозних закладів та установ. За рахунок коштів місцевих бюджетів придбана лише незначна кількість одиниць діагностичного обладнання у Вінницькій, Львівській областях та м. Києві. В межах існуючого ліжкового фонду протитуберкульозних закладів створено відділення, обладнано окремі палати для хворих, які виділяють збудник туберкульозу в навколишнє середовище, хворих на хронічний та хіміорезистентний туберкульоз. У Донецькій, Одеській і Миколаївській областях створені відділення для лікування хворих з поєднаною патологією - туберкульоз та ВІЛ/СНІД.
Започатковано семінари з питань забезпечення своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння і проведення моніторингу лікування.
Централізована закупівля поживних середовищ для проведення тесту медикаментозної чутливості дала змогу організувати роботу з виявлення хворих на хіміорезистентний туберкульоз. Проводиться робота з удосконалення первинної облікової документації і форм звітності.
Разом з тим встановлено такі недоліки:
система лікувально-профілактичних заходів виявилася малоефективною у боротьбі із захворюванням на туберкульоз через несвоєчасне виявлення хворих, недостатній контроль за їх лікуванням;
підготовка медичних працівників, працівників соціальних служб організована на низькому рівні;
незадовільна матеріально-технічна база протитуберкульозних закладів та установ, строк придатності 77 відсотків діагностичного обладнання закінчився;
не розроблено механізм координації роботи закладів охорони здоров'я різних форм власності, громадських організацій, групи впровадження проекту Світового банку "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні" з проведення заходів, визначених Національною програмою боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 роки ( 643/2001 );
недосконала система інформування населення з питань профілактики і лікування туберкульозу, соціальної реклами здорового способу життя;
недостатнє залучення громадськості до проведення заходів з первинної профілактики туберкульозу та соціальної підтримки хворих.
На усунення перелічених та інших недоліків повинна бути спрямована Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках (далі - Програма).
Мета Програми
Метою Програми є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження серед населення темпів збільшення показників захворюваності та смертності від туберкульозу, запобігання поширенню хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення підготовки і перепідготовки медичних працівників, покращення лабораторної діагностики туберкульозу.
Порівняльний аналіз можливих варіантів
розв'язання проблеми та обґрунтування
оптимального варіанта
На сучасному етапі можливе застосування кількох варіантів розв'язання проблеми туберкульозу.
Перший варіант - запровадження програмної системи підходу до ведення боротьби з туберкульозом, що передбачає повний комплекс протитуберкульозних заходів з їх належним фінансуванням.
Другий варіант - запровадження рекомендованої ВООЗ у 2005 році програмної системи підходу до ведення боротьби з туберкульозом "Стоп ТБ стратегія", яка складається з шести компонентів, основним з яких є ДОТС-стратегія:
забезпечення своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу методом проведення мікроскопії мазка мокротиння;
застосування стандартизованого курсу лікарських засобів для лікування хворих під наглядом медичних працівників;
безперебійне забезпечення ефективними лікарськими засобами;
створення досконалої системи обліку і звітності щодо результатів лікування кожного хворого;
розв'язання завдань із запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу;
поліпшення роботи закладів, установ та підприємств охорони здоров'я всіх форм власності;
залучення закладів охорони здоров'я всіх форм власності до своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння;
надання соціальних послуг хворим на туберкульоз із залученням громадськості;
проведення мікробіологічних досліджень під час діагностики туберкульозу.
Програмна система "Стоп ТБ стратегія" передбачає планування комплексу як медичних, так і немедичних протитуберкульозних заходів, спрямованих на подолання епідемії туберкульозу (зокрема запобігання поширенню хіміорезистентного туберкульозу), із забезпеченням першочергового цільового фінансування та здійснення контролю за проведенням таких заходів.
Третім, оптимальним варіантом розв'язання проблеми є запровадження ДОТС-стратегії, адаптованої до традиційної системи протидії та особливостей епідемії туберкульозу в Україні, згідно з пунктом 3 статті 2 Указу Президента України від 14 лютого 2006 р. N 132 ( 132/2006 ) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 січня 2006 року "Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами".
Процес створення дієвої системи протидії і лікування туберкульозу повинен базуватися на диспансерному принципі надання протитуберкульозної допомоги населенню. Це дасть змогу поєднати світові досягнення у боротьбі з туберкульозом та позитивний досвід роботи з виконання програм боротьби із захворюванням на туберкульоз, заснованих на ДОТС-стратегії, який накопичили Польща, Литва, Латвія, Молдова, Білорусь, Росія.
Шляхи та способи розв'язання проблеми
Розв'язання проблеми можливе шляхом виконання таких завдань:
зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів та установ, фінансова підтримка Програми, соціальна реклама здорового способу життя;
виявлення хворих на туберкульоз та їх лікування;
забезпечення протитуберкульозних закладів та установ антимікобактеріальними препаратами;
проведення постійного моніторингу епідемічної ситуації та наукове супроводження протитуберкульозних заходів;
активізація роботи з профілактики туберкульозу;
запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу;
підготовка медичних працівників та санітарно-гігієнічне навчання населення з актуальних питань, пов'язаних із захворюванням на туберкульоз.
Координацію роботи з протидії захворюванню на туберкульоз здійснює МОЗ.
Очікувані результати виконання Програми
Виконання Програми дасть змогу:
знизити на 5 відсотків темпи підвищення рівня захворюваності та смертності від туберкульозу;
запобігти поширенню хіміорезистентного туберкульозу;
довести частоту переривання лікування до 10 відсотків, а кількість виявлених випадків виділення збудника туберкульозу в навколишнє середовище до 50 відсотків серед осіб, що вперше захворіли;
удосконалити систему надання населенню протитуберкульозної допомоги, підготовки і перепідготовки медичних працівників з питань профілактики, діагностики та лікування туберкульозу;
охопити навчанням понад 80 відсотків медичних працівників відповідно до міжнародних стандартів;
запровадити методи своєчасного виявлення хворих на туберкульоз;
створити систему лабораторного контролю якості протитуберкульозних препаратів.
У результаті стабілізації епідемічної ситуації очікується зменшення видатків з державного бюджету для запобігання поширенню туберкульозу.
Фінансове забезпечення Програми
Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків, передбачуваних у державному бюджеті МОЗ, іншим центральним органам виконавчої влади, що беруть участь у виконанні Програми, і за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, інших джерел.
Необхідний обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та наявних коштів.