8. Порушення вольової діяльності можна умовно розділити на порушення інстинктів і потягів та порушення цілеспрямованої волевої діяльності.

До порушень потягів відносяться, зокрема:

• Порушення харчового потягу: посилення – булемія, послаблення аж до повної відсутності – анорексія, спотворення, що проявляються в поїданні неїстівного – копрофагія - екскрементів, трихофагія - волосся, «піка» - всього підряд.

• Посилення, послаблення або збочення статевого потягу.

• Спотворення захисного потягу – високоризикова поведінка, самоушкодження, самогубство.

• Непереборні імпульсивні потяги – епізодичні патологічні потяги високої інтенсивності, які не супроводжуються осмисленням і боротьбою мотивів, а негайно реалізуються: клептоманія, піроманія, дромоманія, дипсоманія.

До загальних порушень вольової активності відносяться:

Гіпербулія – підвищення вольової активності з підвищенням спонукань, підвищеною діяльністю. Розрізняють загальну Г. – гіпоманіакальний синдром та однобічну Г. – паранояльний синдром, надцінні ідеї, наркоман в пошуках дози, азартний гравець.

Гіпобулія – зниження вольової активності із слабкістю спонукань, млявістю, бездіяльністю (виражена астенія, адинамічна депресія, органічні ураження головного мозку, шизофренічний дефект).

Абулія – повна відсутність власних спонукань і вольової діяльності.

Парабулія – спотворення вольової діяльності, що проявляється, зокрема, амбітендентністю (одночасно мають місце два протилежні потяги), негативізмом (активна або пасивна протидія будь-яким проханням, наказам чи маніпуляціям). Найбільш характерна для кататонічного синдрому (шизофренія).

Синдромом порушення рухово-вольової сфери є кататонічний синдром, що проявляється кататонічним ступором або кататонічним збудженням.

Кататонічне збудження – характеризується немотивованими стереотипними рухами, активним негативізмом, розірваністю мислення з мовними стереотипіями, персевераціями, «мимоговорінням», повторенням слів оточуючих (ехолалія) та їх дій (ехопраксія). Варіант кататонічного збудження з проявами дурашливості, морії – гебефренічний синдром. Шизофренія.

Інші види збудження:

• Галюцинаторне – під впливом справжніх множинних галюцинацій (біла гарячка).

• Маячне – під впливом емоційно насичених маячних ідей переслідування (гострий параноїд).

• Маніакальне – пожвавлення рухової активності внаслідок піднесеного настрою і посилення життєвого тонусу, є цілеспрямованим і зрозумілим.

• Тривожне збудження при ажітованій депресії (меланхолійний вибух – raptus melancholicus) – з відповідною жестикуляцією, виразом страждання.

• Психогенне збудження – реакція фуги із звуженням свідомості при наявності масивної небезпеки.

• Психопатичне (зокрема, істеричне) збудження – різноманітне, зовнішньо мотивоване, зазвичай, спрямоване на досягнення мети.

Кататонічний ступор зустрічається частіше, ніж збудження. Взагалі, ступор – це повна відсутність рухливості, зазвичай супроводжується мутизмом – відсутністю мовлення. Для кататонічного ступору характерним є поступовий початок із сповільненням рухів, збідненням міміки, мови, застиганням в одноманітних, часто незручних позах (симптом воскової гнучкості, або каталепсії), підвищення тонусу м’язів згиначів в області шиї, що проявляється тим, що лежачи в ліжку, хворий утримує голову (симптом «повітряної подушки»), натягуванням на голову одягу, залишаючи відкритою частину обличчя (симптом «капюшона»). Характерним є пасивний негативізм, симптом Павлова (хворий не реагує на сильні подразники, а реагує на слабкі – відповідає на питання, задані шепотом), симптом хоботка. Глибокий кататонічний ступор характеризується повним м’язовим заціпенінням. Хворий лежить у ембріональній позі, змінити яку неможливо (м’язевий гіпертонус), не реагує на подразники, повна втрата чутливості (с-м Бумке – відсутність кліпання при подразненні рогівки). Свідомість при цьому може бути повністю збережена (люцидна кататонія) або затьмарена за онейроїдним типом.

Інші види ступору:

• Депресивний – повне знерухомлення, часто – аутизм, але без м’язового заціпеніння, розвивається поступово без явищ воскової гнучкості, повітряної подушки, натомість. Наявні ознаки депресивного синдрому.

• При зниженні рівня свідомості (оглушеність) – немає м’язового заціпеніння, реакція на сильні подразники.

• Апатичний – немає м’язового заціпеніння. Хворий може бути виведений із стану знерухомлення зовнішнім спонуканням.

• Психогенний – розвивається швидко, невдовзі після масивної раптової психологічної травми. На обличчі часто міміка жаху, страждання. Хворі нерідко приймають психологічно захисну ембріональну позу, але м’язове заціпеніння відсутнє. Збережена реакція на сильні подразники.

9. Пароксизмальні порушення. Характеризуються раптовістю виникнення і закінчення, непідвладністю волі хворого, Пароксизмально перебігають вже згадані сутінкові стани свідомості. Розглянемо ще деякі з пароксизмальних порушень.

Епілептичні судомні напади:

• великий – безпосередньо перед нападом може бути аура(сенсорна, моторна, вегетативна), фаза тонічних судом з падінням, часто долілиць, «як підрубаний», фаза клонічних судом – посіпування кінцівок, мб прикус язика, мимовільний сечопуск, мб дефекація. Свідомість під час нападу повністю виключена. Максимальна тривалість 5 хвилин. Зазвичай, 1-2. Після нападу – глибокий сон або оглушеність, повна амнезія.

• малі епілептичні напади (без падіння, але короткотривале виключення свідомості, можливі судоми в окремих групах м’язів (кивки, змахи руками, згинання тулуба) або без судом – абсанси.

• безсудомні епілептичні пароксизми(сутінковий стан свідомості, дисфоричний пароксизм)

Істеричний судомний напад. Виникає невдовзі після емоційного стресу, конфлікту тощо. Падіння м’яке, щадяче. Рухи різноманітні, міміка часто відображає страждання. Істеричний напад вимагає присутності глядачів. Свідомість не втрачена, але афективно звужена. Триває, допоки є глядачі або поки хворий не виснажиться. Зазвичай, після припадку хворий астенізований і засинає

Епізодична пароксизмальна тривога (панічний напад) - раптовий напад сильного серцебиття, біль у грудях, ядуха, нестача дихання, запаморочення, дереалізація або деперсоналізація, тваринний страх смерті, страх втрати самоконтролю, збожеволіти. Триває декілька хвилин, хворий намагається уникати місця, де з ним стався напад.

Література

1. Психіатрія. – підручник /За ред. Напрєєнко О.К. - К.:Здоров’я .- 2001.

2. Психіатрія і наркологія. – підручник /Гавенко В.Л. та ін.- К.:Здоров’я.-

1993.

3. Жариков Н.М. Психиатрия. – підручник. -М.:Медицина. –1989.

4. Медсестринство в психіатрії. – посібник /За ред.Чабана О.С.Тернопіль:-Укрмед-книга.- 2001.

Лекцію підготував д.м.н., проф. Винник М. І.