«Психіатрія, наркологія», медичний факультет
Лекція № 8 (10)
Тема: Актуальні питання дитячої та геронтологічної психіатрії
План лекції:
-
Актуальність
-
Особливості дитячої психіатрії
-
Класифікація психічних розладів дитячого і підліткового віку
-
Огляд основних синдромів
-
Старіння людини
-
Види деменцій і їх діагностика
-
Лікування деменцій
-
Інволюційні психози (інволюційна депресія, інволюційний параноїд)
Актуальність теми. Психічні порушення у дитячому віці та віці інволюції мають свої особливості, які відрізняють їх від психічних порушень у людей середнього віку. Тому їх знання лікарями є надзвичайно важливим.
У дитячій психіатрії є ряд особливостей, що відрізняють її від психіатрії дорослого віку.
-
Значення віку дитини. Те, що в 3х літньому віці вважається варіантом норми (нічне нетримання сечі), є патологією в 7 років.
-
Дитина найчастіше нездібна виразити свої переживання, відчуття, настрій в словесній формі. Тому дані про психічний стан базуються в основному на відомостях, що отримуються від батьків, родичів, вчителів або на результатах спостереження за дитиною.
-
У лікуванні дітей набагато менше місце займає медикаментозна терапія. Упор робиться на те, щоб змінити відношення батьків, заспокоїти дитину, допомогти йому відновити необхідні знання і уміння.
Класифікація психічних розладів дитячого і підліткового віку.
-
Розумова відсталість.
-
Загальні розлади розвитку (психози дитячого віку)
-
Специфічні розлади розвитку (розлади розвитку мови, розлади читання, рахунку, інших шкільних навиків). Розлади розвитку рухових функцій.
-
Поведінкові і емоційні розлади, що починаються в дитячому і підлітковому віці (гіперкінетичні розлади, розлади поведінки, тривожні розлади, фобические розлади, тикозные розлади, неорганічний енурез, заїкання).
Етіологія.
Значення має спадковість, соматичні захворювання (психічні порушення були виявлені у 12% фізично хворих дітей). Особливе значення має мозкові розлади – поширеність психічних порушень досягає 34%. Мінімальна мозкова дисфункція часта причина психічних розладів. При цьому не спостерігається структурних порушень в головному мозку, присутні гіперактивність, розлади уваги, поведінки, зниження здібності до засвоєння нових знань. Причиною ММД є патологія вагітності і пологів ( передчасні пологи, асфіксія при народженні).
Чинники навколишнього середовища.
Сім'я. Несприятливі взаємини в сім'ї, втрата батьків, тривала розлука, дисгармонійне виховання, наявність певних захворювань або розладів особи у одного з батьків.
Соціальні і культуральні чинники.
Огляд основних синдромів.
-
Емоційні розлади.
Діагноз емоційного розладу в дітками психіатрії використовується в тому ж значенні, що і діагноз невротичний розлад в дорослій психіатрії. Серед психічних розладів дитячого віку емоційні розлади по поширеності поступаються тільки поведінковим розладам і складають 2,5 % як серед дівчаток, так і серед хлопчиків.
Тривожний розлад у зв'язку з розлукою.
Як правило характеризується підвищеною тривогою на повсякденні стрессоры. Передбачається, що така схильність до тривоги часто генетично обумовлена. У інших випадках тривога у дітей виникає як реакція на батьків, що постійно турбуються або гіперопікаючих.
Такі діти патологічно полохливі, чіпляються за своїх батьків, знаходиться в надмірній залежності від них. З іншими дітьми вони боязкі і соромливі. У багатьох наголошуються нічні страхи. Можуть бути присутніми і соматичні симптоми: головні болі, нудота, блювота, болі в животі. Дитина постійно прагне утримати біля себе батьків, вимагає уваги. Часто боїться, що з батьками, що-небудь трапиться. Часто відмовляються відвідувати школу.
Фобічні розлади.
Як правило, страхи у дітей відносяться до тваринам, комахам, темноті, до школи, до смерті. У деяких дітей викликають страх соціальні ситуації, особливо коли доводиться зустрічатися з малознайомими людьми. Більшість дитячих фобій проходять самостійно без лікування. Іноді використовується поведінкова психотерапія.
Соматізірованниє розладу.
Скарги на соматичні симптоми (болі в животі, головний біль, кашель). В основному ці скарги є проявами тривоги, іноді реакція на стрес, рідше є проявом депресивного розладу.
Обсессивно-компульсивные розлади в дитячому віці зустрічаються рідко. Зазвичай виявляється в дотриманні ритуалів (миття рук, багатократна повторна перевірка домашнього завдання).
Поведінкові розлади.
Розлади поведінки є достатньо частим порушенням в дитячому і підлітковому віці. Воно зустрічається у 9% хлопчиків і 2% дівчаток до 18 років. Розлад частіше зустрічається у дітей, чиї батьки є антисоціальними особами або алкоголіками. Важливим етіологічним чинником є боротьба батьків між собою. Серед інших чинником – органічна поразка ЦНС, отвергнутость батьками, раннє приміщення в інтернати, неправильне виховання з дуже жорсткою дисципліною.
Характеризуються асоціальною поведінкою. Виявляється у дітей старшого шкільного віку і у підлітків. Перші прояви спостерігаються в домашній обстановку у вигляді крадіжки, брехні, неслухняності, агресії. Надалі порушення поведінки виявляються зовні удома – прогули, погана успішність, правопорушення, акти вандалізму, зловживання алкоголем і наркотиками, жорстокість по відношенню до інших людам і тварини. Хуліганство. Зазвичай порушення поведінки виявляються у дітей з нестабільних, неміцних сімей, неповних сімей. Особливу роль мають генетичні чинники, ураження мозку, епілепсія. Прогноз - в половині випадків асоціальна поведінка зберігається в дорослому віці.
Гіперкінетичний розлад.
Гіперактивність виявляється в дошкільному віці, коли дитина починає ходити. Етіологію пов'язують з мінімальною мозковою дисфункцією. Істотну роль грають генетичні чинники Поширеність від 2 до 8 % дітей.
Основною ознакою цього розлад відносять різко виражений і наполегливий неспокій, безперервна рухова активність, нестійкість уваги. Діти імпульсні, схильні до безрозсудних вчинків, особливо схильні до нещасних випадків. Утруднення в навчанні пов'язані з порушеною здібністю до концентрації уваги. Дитина часто теребить руками і ногами, випробовує утруднення при необхідності сидіти на місці, легко відволікається, часто дуже багато говорить, часто перебиває і не слухає інших, часто займається небезпечною діяльністю не замислюючись над наслідками. Прогноз як правило сприятливий. Гіперактивність йде на спад у міру того як дитина підростає і поведінка нормалізується до 12-20 років. У пубертатному віці вона як правило проходить. При важкій формі гипреактивности, нездатністю до навчання, що супроводжується, або низьким інтелектом прогноз поганої. Для лікування використовується психотерапія, ноотропы (парицетам, энцефабол, фенибут, пантогам). У більшості пацієнтів поліпшення наступає при прийомі психостимуляторів.
Старіння людини
Старість, її сприймання людиною як періоду життя, який несе нове світовідчуття і світосприйняття, – все це здавна займало думки людства. Перед кожною людиною в старості постають питання про смисл і спосіб подальшого життя, про вироблення власного ставлення до старості, власної установки: як бути старим?
Деменції
Лат. Dementia-божевілля. Практично у 25% пацієнтів, які звертаються на амбулаторний прийом знаходять когнітивні розлади. У світі зареєстровано близько 20 млн осіб з деменцією. Деменції поділяються на пресенільні (до 65 років) і сенільні (після 65 років).6% стаціонарних хворих – це хворі з деменціями. Серед всіх деменцій близько 60% займає хвороба Альцгеймера.
Тепер більш докладно зупинимось на найбільш розповсюджених формах інволюційних деменцій – хворобі Альцгеймера і хворобі Піка.
Хвороба Альцгеймера і її нейрофізіологічна діагностика
Хвороба Альцгеймера - це прогресуюча, найбільш розповсюджена деменція пізнього віку, яка характеризується поступовим розпадом інтелекту й психічної діяльності. Вона включає декілька генетично гетерогенних форм. Поступово розвивається амнестично й сенсорна афазія, алексія, аграфія й акалькулія. З’являються емоційні розлади і дезорієнтація.
Додаткові методи досліджень
При відсутності нейроморфологічних досліджень помилки в діагностиці сягають 25%. При ній знаходять характерні морфологічні зміни головного мозку у вигляді амілоідозу, фібрілярних клубків і масивної загибелі нейронів, переважно локалізованих в гіпокампі, мигдаловидному ядрі, базальній корі головного мозку. При дослідженні мозку методами КТ і МРТ характерними змінами для хвороби Альцгеймера вважаються наступні ознаки: 1) збільшена в порівнянні з віковою нормою міжгачкова відстань (interuncal), 2) розширення перігіпокампальних щілин, 3) зменшення гіпокампу.
Патологічні зміни на ЕЕГ реєструються у більшості хворих (85-90%). Найбільшу діагностичну інформативність має наростання повільнохвильової активності.
Важкість деменції при хворобі Альцгеймера прямо прапорційно корелює із збільшенням потужності в дельта-діапазоні в лівих лобних електродах, ранній початок захворювання - із збільшенням тета - потужності, а тривалість - із зниженням альфа - потужності.
Хвороба Піка і її нейрофізіологічна діагностика
Це прогресуюче дегенеративне захворювання, яке починається маніфестацією поведінкових розладів, чим і відрізняється від хвороби Альцгеймера.
При дослідженні хворих методами МРТ і КТ виявляється атрофія мозку, переважно в лобних і передньоскроневих частках. ПЕТ в цих ділянках виявляє зниження мозкового кровообігу і порушення метаболізму глюкози.
При електроенцефалографічному дослідженні, як і при деменції при хворобі Альцгеймера реєструють мультичастотний альфа-ритм, а також локальну дисфункцію головного мозку, переважно в лобних частках
Часто реєструється плоский варіант ЕЕГ і загальне зниження потужності біоелектричної активності.
В порівнянні з віковою нормою дещо збільшується потужність сигналів тета-діапазону [Cjllins J., 1988; Besthorn С. et al., 1996].
З метою диференційної діагностики прогресуючих, необоротних деменцій представимо вам наступну таблицю (табл №2).
А тепер розберемо найбільш часто використовуємі методи патопсихологічної діагностики деменцій. Це тести «Намалюй годинник» і «Mini Mental State Examination». Вони займають 2 – 3хвилини часу і можуть застосовуватись навіть на амбулаторному прийомі. Тести зараз дуже широко використовуються фахівцями – непсихіатрами і постіно згадуються на різних фахових конференціях і в публікаціях.
Виконання даного тесту порушується як при деменціях лобного типу, так і при альцгеймеровських і підкіркових деменціях. Для диференційного діагнозу даних розладів при наявності неправильного малюнка хворго просять домалювати стрілки на вже намальованому циферблаті з числами.
При деменціях лобного типу і деменціях з переважним ураженням підкіркових структур легкогоі помірного ступеню страждає лише самостійне малювання, в той же час властивість розташовувати стрілки на вже намальованому циферблаті зберігається.
При деменціях альцгеймеровського типу порушується як самостійне малювання, так і властивість розташовувати стрілки на вже готовому циферблаті.