4. Розрізняють кількісні та якісні порушення пам’яті. До кількісних відносяться:

Гіпермнезія - посилення пам’яті, короткочасне, виникає на основі хворобливих станів або особливих станів у здорових людей, позначається легким відтворенням давно забутої інформації (маніакальні та гарячкові стани, дія наркотиків-стимуляторів, гіпнотичний стан, смертельна небезпека)

Гіпомнезія – послаблення пам’яті. Для відтворення інформації потрібні більші зусилля, особливо: дати, цифри, імена і термінологія (вікова, атеросклероз судин головного мозку, психоорганічний синдром, астенічні стани, орлушеність).

Амнезія – втрата здатності запам’ятовувати, зберігати і відтворювати раніше здобуту інформацію. Види:

Фіксаційна – втрата здатності до запам’ятовування, відсутність пам’яті на поточні події.

Ретроградна – зникнення з пам’яті подій (невеликого часового проміжку), які передували стану непритомності або психозу.

Антероретроградна – втрата спогадів про події, які відбувались безпосередньо після закінчення стану непритомності або психозу.

Антероретроградна – поєднання двох попередніх.

Ретардована – запізніла. Одразу після стану гострого психозу або непритомності людина може розповідати про події, а потім ця інформація амнезується.

Психогенна (істерична, дисоціативна) – зникнення з пам’яті неприємних, болісних подій, іноді, якщо подія була надто травмуючою, з пам’яті може зникати великий часовий пласт життєвої інформації (Марії, Кончіти , «Знахар»).

Прогресуюча – втрата здатності запам’ятовувати і поступове спустошення запасів пам’яті згідно закону Рібо (першими забуваються поточна і недавно набута інформація, потім – інформація набута раніше). Старечі психічні розлади (Пік, Альцгеймер, важкий атеросклероз судин гол. мозку).

Якісні порушення пам’яті, або спотворення пам’яті, називають парамнезіями. До них відносяться:

Ілюзії пам’яті, або псевдоремінісценції – додавання до реальних подій вигаданих подробиць.

Конфабуляції – заповнення прогалин пам’яті вигаданими подіями, які насправді не відбувались («заміщуючі» - при психоорганічному синдромі, «фантастичні» - при маячних синдромах, не пов’язані з порушеннями пам’яті).

Криптомнезії – втрата здатності розрізняти між собою власну життєву інформацію і прочитане, почуте від інших, побачене у кіно або уві сні (асоційовані – не своє згадується як своє, відчужені – своє згадується як прочитане, бачене в сні.

Екмнезії – перенесення подій з минулого часу в теперішній («бабуся готується до шкільних іспитів») при відсутності спогадів про поточні і недавні події.

Корсаковський амнестичний синдром – поєднання фіксаційної амнезії з псевдоремінісценціями, конфабуляціями, можливі також ретро чи антероградна амнезія. Алкогольного, травматичного, судинного, інфекційно-інтоксикаційного генезу.

5. Порушення інтелекту буває вродженим і набутим. Вроджений недорозвиток інтелекту називається олігофренією і може бути спричиненим хромосомними хворобами (хв.. Дауна), вродженими інфекціями та інтоксикаціями (краснуха, алкогольна фетопатія), травмами або тривалою асфіксією в перінатальному періоді тощо. Слід зазначити, що ураження головного мозку в віці до 3 років можуть також спричинити затримку інтелекту, клінічно тотожну до олігофренії. Розрізняють такі ступені вираженості олігофренії:

Дебільність – розвиток мислення зупиняється на рівні наочно-дійового і образного. Абстрактне мислення недорозвинене або відсутнє. Можуть навчатись в молодших класах загальноосвітньої школи за рахунок механічної пам’яті. Зазвичай навчаються в допоміжних школах. В змозі обслуговувати себе, виконувати нескладну роботу з чітким алгоритмом дій. Пасують перед найменшими змінами ситуації. Емоційна сфера може бути досить збереженою, безпосередні в проявах емоцій. Психологічно і поведінкою нагадують дітей.

Імбецильність - інтелектуальний розвиток зупиняється на рівні молодшого дошкільного віку. Здатні засвоїти елементарні навички самообслуговування, виконувати елементарні трудові дії під наглядом. Мова дизартрична, окремі слова або прості фрази (підмет, присудок), емоційні реакції спрощені. Часто – вади розвитку органів і систем, патологічна будова черепа.

Ідіотія – найважчий ступінь розумового недорозвитку, не можуть обслуговувати себе, не розуміють мови, видають недиференційовані звуки. Потребують постійного стороннього нагляду і догляду – інваліди 1 групи з дитинства.

Набуте зниження інтелекту називають деменцією. Справжня деменція спричинюється грубими органічними ураженнями головного мозку (травматична, судинна, інфекційна або інтоксикаційна енцефалопатія), в основі її лежить психоорганічний синдром. Вона поділяється на тотальну (глобарну) і лакунарну:

Тотальна деменція – втрата запасів знань і навичок, спрощення мислення, руйнування особистості (насамперед втрачаються морально-етичні, естетичні якості), спрощення емоцій. Відсутність критичної оцінки свого стану. Старече недоумство, прогресивний параліч.

Лакунарна деменція – масивна втрата пам’яті на поточні і минулі події, ядро особистості збережене. Зберігається критичне ставлення до свого стану, усвідомлення хвороби. Атеросклероз судин головного мозку.

Розрізняють також псевдодеменцію - функціональне зниження інтелекту, яке не пов’язане з органічним ураженням мозку, а має в основі важку психологічну травму. Цей розлад розвивається гостро після важкої психотравми, позначається втратою елементарних знань і навичок, спрощенням поведінки і емоційного реагування. Є тимчасовим.