Отруєння барбітуратами

Барбітурати– це похідні барбітурової кислоти, основними представниками яких є: барбаміл, барбітал, барбітал натрію, гексобарбітал, тіопентал натрію, фенобарбітал, етатамінал натрію. Отруєння барбітуратами розвивається в результаті попадання в організм їх токсичних доз. Загальна летальність при отруєнні барбітуратами складає близько 1-3 %.

Розрізняють чотири стадії барбітурової інтоксикації: засинання,поверхневоїкоми,глибокоїкомиіпробудження.

Через 30-60 хвилин після прийому токсичних доз препарату з’являється загальна слабкість, сонливість, порушується координація рухів, мова стає невиразною, потерпілий слабо реагує на больові і рухові подразнення, рефлекси збережені, дихання глибоке, зіниці звужені. Інколи на ранніх стадіях спостерігається короткий період збудження. При переході в стадію поверхневої коми у хворого настає глибокий сон. Зіниці звужені, зіничний і рогівковий рефлекси збережені. Зберігається реакція на сильні больові подразники. Дихання поверхневе і сповільнене, внаслідок чого вентиляція легень погіршується. Внаслідок ослаблення кашльового рефлексу, підвищеної салівації і збільшення кількості бронхіального секрету у верхніх дихальних шляхах накопичується велика кількість слизу, що є додатковим чинником погіршення вентиляції легень. Дихання стає шумним, з’являється звучний кашель, ціаноз слизових оболонок.

У стадії глибокої коми рефлекси відсутні, м’язи розслаблені. Зникає реакція на сильні больові подразнення. Настає пригнічення дихального центру. Дихання прискорюється або сповільнюється, зменшується його глибина, ритм стає неправильним (дихання Чейн-Стокса). Поряд з цим виникають значні розлади серцево-судинної системи: пульс прискорюється, а пізніше сповільнюється, знижується артеріальний тиск, може розвинутись набряк легень і настати смерть.

В період виходу хворого з коми відмічаються сонливість, періодичні психомоторні збудження, опір медичному персоналу при огляді та виконанні маніпуляцій. У хворого спостерігають почергове звуження і розширення зіниць, м’язовий тонус і сухожильні рефлекси підвищуються. Поступово відновлюється свідомість, але наступає швидка втома.

Об’єм першої до медичної допомоги після отруєння барбітуратами визначається залежно від стадії отруєння. Довенно вводять 0,5 % розчину бемегриду, який є антидотом барбітуратів. На ранніх стадіях доцільними є промивання шлунку. Якщо часу з моменту прийому токсичної дози барбітуратів пройшло більше, ефективною також буде очисна клізма. Пацієнтам у коматозному стані з порушенням дихання, у першу чергу звільняють дихальні шляхи від слизу, а при необхідності проводять інтубацію трахеї. Ефективним також є сольове проносне і зігрівання хворого грілками.

Видалення отрути з організму проводять також методами форсованого діурезу. З цією метою спочатку проводять достатню гідратацію хворого (5-10 % розчин глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію, стабізол, рефортан, розчин Рінгера-Локка, реополіглюнін, 5 % розчин натрію гідрокарбонату – всього 4-6 літрів рідини), а потім довенно вводять діуретики (40-60 мг лазиксу чи фуросеміду).

При високій концентрації барбітуратів у сироватці крові доцільно провести ранній гемодіаліз. При зниженні артеріального тиску довенно вводять поліглюкін (500 – 800 мг), гідрокортизон (100-150 мг), преднізолон (30-60 мг), 1 мг 1 % розчину мезатону або 1 мг 0,2 % розчину норадреналіну. При гострій серцево-судинній недостатності довенно вводять 0,51 мг 0,05 % розчину строфантину. Всім хворим проводять постійні інгаляції зволоженим киснем.