Конспект_2_продовження

• підготовка родовища до промислового освоєння (розробки). Виходячи з цього повний цикл ГРР з відкриття родовищ нафти і газу

та підготовки їх в розробку поділяється на окремі етапи, а останні — на стадії.

Метою регіональних робіт є вивчення основних рис геологічної будови осадових басейнів з оцінкою перспектив нафтогазоносності значних територій. За результатами цих робіт визначають першочергові райони, зони, а також літолого-стратиграфічні комплекси для постановки пошукових робіт на нафту і газ. На регіональному етапі виділяють дві стадії: 1) виявлення нафтогазоперспективних районів; 2) оцінка зон можливого нафтогазонагромадження.

Метою пошукових робіт є виявлення родовищ нафти і газу або покладів на раніше відкритих родовищах з оцінкою їх запасів за категоріями С2 і частково С1 та вибір першочергових об'єктів для розвідки.

Відповідно до вирішуваних завдань на пошуковому етапі виділяється три стадії:

1)виявлення локальних об'єктів (структур);

2)підготовка нафтогазоперспективних об'єктів до пошукового буріння;

3)пошук родовищ (покладів).

Стадія вивлення локальних об’єктів (структур)

Виявлення локальних об'єктів (структур) здійснюється як на нових перспективних територіях, так і в районах із установленою промисловою нафтогазоносністю.

У практиці робіт цієї стадії використовують два види пошуку та картування локальних об'єктів (структур):

•прямі пошуки об'єктів, тобто картування структур за геологічними або геофізичними маркувальними горизонтами (реперами), що розташовані безпосередньо в продуктивній товщі;

•опосередковані (непрямі) пошуки об'єктів, тобто картування структур за маркувальними горизонтами, які розмішені у відкладах, що перекривають або підстилають продуктивну товщу.

Прямі пошуки об'єктів більш ефективні і забезпечують найраціональніше розміщення свердловин. Опосередковані пошуки об'єктів ефективні лише тоді, коли є висока ймовірність збіжності структурних планів різних горизонтів розрізу.

За результатами проведених робіт і узагальнення матеріалів складаються звіти про геологічні результати та оцінку прогнозних ресурсів. До звіту додають:

•оглядову карту району робіт;

•карту геолого-геофізичної вивченості;

•схему розташування профілів, фізичних точок спостережень, свердловин;

•зведений геолого-геофізичний розріз площі робіт;

•геологічні профілі, часові, сейсмогеологічні, геоелектричні та інші розрізи;

•геолого-геофізичні розрізи свердловин з виділенням маркувальних,

опорних і продуктивних горизонтів;

•структурні схеми (карти) з цільових горизонтів з виділенням першочергових об'єктів для проведення детальних робіт;

•карти зіставлення результатів усіх видів геолого-геофізичних робіт;

•інформаційну карту з обліку виявлених нафтогазоперспективних структур і об'єктів аномалій типу ―поклад‖ (АТП).

На цій стадії проводиться також експертна оцінка нафтогазоносності перспективних комплексів виявлених об'єктів із визначенням локалізованих

прогнозних ресурсів (категорія D1лок).

Виявлені об'єкти обліковують у фонді нафтогазоперспективних структур.

Стадія підготовки нафтогазоперспективних об'єктів до пошукового буріння;

Стадія підготовки об'єктів є дуже важливою в геологорозвідувальному процесі, оскільки на ній створюється фонд перспективних локальних об'єктів і оцінюються їхні ресурси для вибору і визначення черговості введення їх у пошукове буріння, що значною мірою визначає темпи пошуків нових родовищ нафти і газу та кінцеві геолого-економічні підсумки освоєння регіону в цілому. На цей вид робіт витрачаються значні кошти — приблизно 75 % загальних витрат на нафтогазову польову геофізику, а підготовка однієї пастки оцінюється значними сумами (до 1 млн грн.)

Роботи на стадії підготовки пасток проводять у такій послідовності: польові геолого-геофізичні дослідження та обробка їх матеріалів, інтерпретація результатів геолого-геофізичних досліджень і паспортизація підготовленого об'єкта, локальний прогноз нафтогазоносності підготовленого об'єкта та оцінка його перспективних ресурсів.

Виявлення і підготовка пасток ведеться різними геологічними (різні види геологічних зйомок, структурне буріння) і геофізичними (переважно сейсморозвідка) методами досліджень або їхнім комплексом. Останнім часом для цього залучають дистанційні (аерогеологічні та космічні) методи.

Головна роль у виявленні і підготовці пасток належить геофізичним методам (до 90 % усіх об'єктів), із яких перевагу віддають сейсмічним дослідженням (до 85 %).

Звичайні масштаби зйомки для виявлення структур антиклінального типу 1:100 000 — 1:50 000 із щільністю 0,5—0,7 пог. км профілів МВХ на 1 км2 (відстань між розвідувальними профілями 1,5—2, між сполучними —

4—6 км).

Для підготовки об'єктів масштаб детальної зйомки збільшується до 1:50 000 — 1:25 000, а щільність профілів залежно від розмірів структури та їхніх амплітуд коливається від 0,7 до 2—3 пог. км/км2. Кількість профілів також залежить від якості відбиття, яке значно поліпшується із застосуванням МСГТ.

Останнім часом значне місце на цій стадії відводиться прямим геофізичним і геохімічним методам пошуків нафти і газу, тобто спеціалізованим роботам і дослідженням з прогнозу властивостей геологічного розрізу та виявленню аномалій типу ―поклад‖.

АТП — це аномальні ефекти в геофізичних полях або значеннях фізичних параметрів середовища, що зумовлені впливом нафтогазонасичення порід і визначаються за геофізичними даними.

За результатами проведених робіт і узагальненням матеріалів складають звіти про геологічні результати та оцінку перспективних ресурсів, до яких додають:

•оглядову карту;

•карти геолого-геофізичної вивченості;

•схему розташування профілів, фізичних точок спостережень і свердловин;

•зведений геолого-геофізичний розріз площі робіт;

•геолого-геофізичні розрізи свердловин з виділенням продуктивних, маркувальних та опорних горизонтів;

•структурні карти по вивчених цільових горизонтах у масштабі зйомки

знанесенням місця розташування проектних пошукових свердловин, що рекомендуються до першочергового буріння;

•карти якості сейсмічних матеріалів на структурній основі;

•карти АТП, сумісні зі структурними картами продуктивних чи близьких до них горизонтів, на яких наведені значення параметрів АТП, контури очікуваних покладів і місцеположення свердловин, що рекомендуються до пошукового буріння;

•вертикальні розрізи об'єктів АТП із виділенням очікуваних покладів;

•прогнозні геолого-геофізичні розрізи, що характеризують літологічний склад і товщини відкладів;

•паспорт підготовленого об'єкта (АТП) до глибокого буріння.

На цій стадії проводиться також експертна оцінка нафтогазоносності пасток з визначенням перспективних ресурсів ВВ категорії С3, а також ГЕО-3 доцільності проведення пошукових робіт. Об'єкт включається в державний фонд структур (пасток), підготовлених до пошукового буріння.

Стадія пошуку родовищ (покладів)

Обґрунтуванням для проведення робіт цієї стадії є позитивна оцінка перспектив нафтогазоносності підготовленого об'єкта за сукупністю геологогеофізичних досліджень.

Типовий комплекс робіт на цій стадії містить:

•буріння і випробування пошукових свердловин;

•геохімічні, гідрогеологічні та інші види дослідження свердловин;

•геофізичні дослідження свердловин;

•відбір керна, шламу, проб води, нафти, газу та їх лабораторне вивчення;

•деталізаційну свердловинну і наземну (морську) сейсморозвідку;

•спеціалізовані роботи і дослідження для прогнозування геологічного розрізу і положення контурів покладів.

Стадія пошуку родовищ завершується одержанням першого промислового припливу нафти чи газу або обгрунтуванням безперспективності досліджуваного об'єкта. Інакше кажучи, завдання пошукового буріння вважаються вирішеними, якщо однозначно доведена

наявність або відсутність на певній площі промислових припливів нафти чи газу.

При цьому величина промислового припливу є поняття економічне, може коливатись у широкому діапазоні і визначається геолого-економічними умовами та кон'юнктурою окремо для конкретного регіону.

Безперспективність об'єкта може бути зумовлена відсутністю пастки, несприятливим літологічним складом відкладів, відсутністю колекторів, їхньою обводненістю тощо.

За результатами робіт на стадії пошуків родовищ нафти і газу у разі відкриття цих родовищ складається проект розвідки і проводиться оцінка запасів за категоріями С2 і С1, а у випадку негативного результату — звіт з обґрунтуванням безперспективності об'єкта.

Для районів з розвинутим видобутком нафти і газу на пошуковому етапі разом із виявленням родовищ можуть виконуватись і завдання стадії оцінки родовищ (покладів).

Після аналізу причин відсутності родовища структура виводиться із буріння з негативними результатами. При цьому слід мати на увазі, що проведення пошукового буріння до технічно доступної глибини вважається завершеним тільки в розкритій частині розрізу відкладів (тобто для певного стратиграфічного комплексу).

Причинами часткового вирішення поставлених завдань можуть бути:

•погана якість або відсутність випробувань;

•слабкі припливи нафти і газу;

•неінформативність ГДС;

•недостатній обсяг відбору керна з перспективних порід та ін. Завдання стадії пошуків можуть виявитися невирішеними, якщо

встановлено:

•невідповідність структурних побудов, одержаних за даними сейсмодосліджень і пошукового буріння;

•неякісне проведення ГДС за відсутності випробувань у процесі буріння та випробовування свердловини в колоні;

•складні гірничотехнічні та геологічні умови буріння, що визначають появу технічно невдалих свердловин і необхідність застосування нових технічних засобів або методів.

Після вияснення причин безуспішності буріння приймається рішення про припинення або продовження робіт на локальній площі. В останньому випадку обґрунтовуються додатковий комплекс досліджень і його оптимальний обсяг (деталізаційні сейсмічні або інші види геофізичних досліджень, структурне буріння, закладання додаткових пошукових свердловин тощо).

Пошукові роботи можуть бути тимчасово призупинені або законсервовані за потреби:

•проведення додаткових геофізичних досліджень на пастці;

•застосування нових технічних засобів і методів;

•концентрації робіт на інших, більш важливих об'єктах.

В останніх двох випадках структури переводять у фонд законсервованих.

Розвідка нафтового і газового родовища — це науково-виробничий процес геолого-промислового обстеження відкритих скупчень нафти і газу для отримання відомостей про його геологічну будову та особливості нафтогазоносності.

Метою розвідувальних робіт є підготовка запасів нафти і газу об'єкта (покладу, родовища) до розробки.

Для досягнення цієї мети роботи починаються із вирішення питання про господарську доцільність розробки родовища на основі попередньої геолого-економічної оцінки запасів, яку здійснюють за результатами пошукового етапу, та продовжуються доти, поки вивченість параметрів покладу відповідатиме необхідним вимогам. При цьому критерієм необхідного й достатнього рівня якості підготовки запасів до розробки є досягнення певної надійності основних проектних показників технологічної схеми розробки (ТСР), яка б гарантувала ефективність інвестицій у будівництво нафтогазодобувних підприємств.

За результатами розвідувальних робіт на родовищі має бути встановлено таке:

•кількість, тип і стратиграфічна приуроченість виявлених покладів, їхні розміри та форма;

•наявність і положення тектонічних порушень та їх амплітуда, межі виклинювання, заміщення та перекриття проникних порід непроникними;

•закономірності мінливості по площі й розрізу покладу літологічного складу продуктивних пластів, колекторських властивостей, ефективної нафтогазонасиченої товщини;

фактор, коефіцієнти продуктивності свердловин та їхні зміни в часі;

•дебіти нафти, газу і води;

•склад і властивості нафти, газу, конденсату і води та вміст у них супутніх компонентів і характер мінливості їх по площі й розрізу;

•гіпсометричне положення флюїдо контактів (ВНК, ГНК, ГВК) і зміна

вчасі;

•природний режим роботи покладів;

•гідродинамічні умови, в тому числі гідродинамічний зв'язок покладів із законтурною зоною та гідродинамічний звя'зок окремих про дуктивних пластів і тектонічних блоків;

•запаси нафти, розчиненого й вільного газу, конденсату та супутніх компонентів;

•умови для ефективної промислової розробки покладів;

•установлення і підрахунок розвіданих запасів ВВ у кількості, необхідній для промислової розробки, визначення всіх параметрів для складання проекту розробки, а також дорозвідка недостатньо вивчених ділянок (блоків) родовищ, що знаходяться в розробці.

У процесі розвідки будують геолого-промислову модель родовища і одержують потрібну інформацію для підрахунку розвіданих запасів нафти і

газу та проектування розробки покладів. Для реалізації цього під час розвідувальних робіт здійснюють:

•визначення кількості, типів, форми, положення в просторі і стратиграфічної приуроченості покладів нафти і газу;

•геометризацію виявлених покладів, тобто проведення спостережень, вимірів, обчислень і графічних побудов, у результаті яких одержують графічні моделі покладів, що відображають їх форму та властивості з точністю, необхідною для вирішення практичних завдань розвідки та розробки;

•дослідження природних режимів покладів;

•установлення фізико-хімічних характеристик флюїдів і продуктивних горизонтів;

•деталізацію геологічної будови родовища;

•геолого-економічну оцінку розвіданих запасів.

Відповідно до вирішуваних завдань на розвідувальному етапі доцільно виділяти три стадії:

1)оцінку родовищ (покладів);

2)підготовку родовищ (покладів) до розробки;

3)дорозвідку родовищ.

Стадія оцінки родовищ (покладів)

У практиці проведення розвідувальних робіт на нафту і газ стадію оцінки родовищ (покладів) ще називають попередньою розвідкою.

Метою робіт на цій стадії є установлення основних характеристик родовищ для визначення їхньої промислової значущості.

Для досягнення цієї мети в процесі попередньої розвідки вирішують такі основні питання:

•установлюють фазовий стан вуглеводнів у покладах;

•вивчають фізико-хімічний склад і властивості нафт, газів, конденсатів

упластових І поверхневих умовах та визначають їхні товарні властивості;

•визначають фільтрапійно-ємнісні характеристики колекторів;

•установлюють тип покладів (пластовий, масивний, склепінний, літологічний, стратиграфічний, тектонічно екранований тощо);

•визначають ефективні товщини пластів;

•установлюють коефіцієнти продуктивності свердловин;

•проводять попередню геометризацію покладів;

•оцінюють запаси за категоріями С1 (приблизно 25—40 %) і С2;

•виділяють базові поклади і поверхи розвідки;

•установлюють промислову значущість відкритих покладів і проводять їхній поділ на промислові і непромислові;

•вибирають об'єкти для проведення дослідно-промислової

розробки.

Об'єктами проведення робіт на стадії попередньої розвідки є відкриті родовища (поклади).

Роботи виконують відповідно до проекту розвідувальних робіт, до якого додають:

•оглядову карту;

•схему розташування розвідувальних свердловин на вихідній структурній основі;

•зведений нормальний геолого-геофізичний розріз площі;

•геологічні розрізи проектних розвідувальних свердловин;

•структурні карти, що відкоректовані за результатами пошукового буріння;

•схеми кореляції свердловин з виділенням маркувальних і продуктивних горизонтів;

•геологічні профільні розрізи;

•схеми обгрунтування положення водо нафтового, газонафтового і газоводяного контактів.

Типовий комплекс робіт на стадії оцінки родовищ (покладів) містить:

•буріння, випробування розвідувальних свердловин (а інколи і випереджувальних експлуатаційних) із застосуванням методів інтенсифікації припливів для вивчення добувних можливостей покладів і ефективності застосування різних систем і технологій впливу на пласт;

•геофізичні дослідження свердловин;

•геохімічні, гідрогеологічні, гідродинамічні та інші види досліджень у процесі буріння і випробування свердловин;

•відбір керна, шламу, проб води, ВВ і їх лабораторне вивчення;

•детальну свердловинну і поверхневу (морську) сейсморозвідку;

•переінтерпретацію геолого-геофізичних матеріалів із урахуванням даних пробурених свердловин;

•дослідно-промислову розробку родовищ (у районах із розвинутим добуванням і за наявності нафтогазопровідної системи або зовнішнього транспорту).

Під час проведення робіт на стадії оцінки родовищ (покладів) оперативно виконується підрахунок розвіданих запасів ВВ родовища. За даними цих досліджень визначається ступінь розвіданості родовища.

Після завершення робіт цієї стадії проводиться:

•геолого-економічна оцінка розвіданих запасів ВВ, а також супутніх компонентів, ГЕО-1, затвердження кондицій родовища (покладів) у ДКЗ України;

•систематизація геолого-геофізичних матеріалів, потрібних для складання технологічної схеми (або проекту) розробки родовища (покладу) нафти і газу, а також для вибору методів підвищення коефіцієнтів вилучення.

Підсумкові документи стадії оцінки родовищ (покладів) такі:

•звіт з геолого-економічної оцінки запасів нафти, природного газу і конденсату та супутніх компонентів, оформлений відповідно до вимог спеціальної інструкції ДКЗ України;

•техніко-економічне обгрунтування кондицій родовища (покладів), рентабельного видобутку ВВ і супутніх корисних компонентів.

Звіт за результатами розвідки має вміщувати такі основні графічні додатки:

•оглядову карту;

•початкові структурні карти за даними польової геофізики або структурного буріння;

•підсумкові структурні карти для кожного об'єкта розвідки;

•геолого-геофізичні розрізи всіх свердловин;

•зведений нормальний геолого-геофізичний розріз;

•геологічні профільні розрізи через пробурені свердловини;

•кореляційні профілі продуктивних пластів;

•схеми випробування кожного пласта (горизонту);

•карти сумарної ефективної І нафтонасиченої (газонасиченої) товщин;

•підрахункові плани з нанесенням положення пробурених свердловин.

За результатами робіт на підстадії оцінки родовищ проводяться:

•диференціація родовищ (покладів) на промислові (кондиційні) і непромислові (некондиційні);

•виділення об'єктів і поверхів розвідки для подальших детальних розвідувальних робіт;

•обґрунтування оптимальної методики цих робіт.

Стадія підготовки родовищ (покладів) до розробки

У практиці проведення розвідувальних робіт на нафту і газ стадію підготовки родовища до розробки ще називають детальною розвідкою.

Об'єктами проведення робіт на цій стадії є нафтові та газові родовища (поклади), що мають промислове значення.

Метою стадії підготовки родовища до розробки є вивчення характеристик родовища (покладів) у мірі, що забезпечує складання технологічної схеми розробки родовища нафти або проекту досліднопромислової розробки родовища газу. Інакше кажучи, на цій стадії проводяться детальна геометризація покладів і уточнення комплексу параметрів для підрахунку запасів і проектування розробки (технологічної схеми), а також визначення просторової мінливості геолого-промислових параметрів по об'єктах (горизонтах) розробки.

Для досягнення цієї мети вирішуються такі питання:

•визначення положення флюїдоконтактів (газ—нафта—вода);

•визначення дебітів нафти, газу, конденсату, рідини;

•встановлення пластового тиску, тиску насичення і коефіцієнтів продуктивності свердловин;

•дослідження гідродинамічного зв'язку покладів ВВ із законтурною областю;

•вивчення мінливості ємнісно-фільтраційних характеристик колекторів за площею і розрізом;

•вивчення мінливості фізико-хімічних властивостей флюїдів;

•установлення характеристик, шо визначають вибір методів впливу на поклад і привибійну зону для підвищення коефіцієнта вилучення нафти.

Необхідний ступінь розвіданості, що визначає раціональні межі проведення розвідки, встановлюється чинною класифікацією запасів і ресурсів корисних копалин стосовно нафти і газу.

За результатами розвідувальних робіт цієї стадії з урахуванням даних ДПР проводяться:

•підрахунок геологічних і добувних запасів ВВ, а також супутніх компонентів розвіданих і виявлених покладів (продуктивних горизонтів) за категоріями С1 (звичайно 80 %) і С2;

•захист запасів у ДКЗ України;

•систематизація геолого-геофізичних матеріалів, необхідних для складання технологічної схеми розробки родовищ нафти і проекту дослідно-промислової розробки родовищ газу, а також для вибору методів підвищення коефіцієнта вилучення.

Стадія дорозвідки родовищ

Вивчення родовищ і покладів продовжується і під час їхньої розробки шляхом:

•дорозвідки покладів, що розробляються;

•розвідки другорядних горизонтів, куполів, блоків, ділянок родовища;

•переводу запасів у вищі категорії, диференціації їх стосовно методів вилучення.

Об'єктами дорозвідки є недостатньо вивчені або пропущені горизонти.

Залежно від ступеня вивченості нафтогазоносності родовища можуть проводитися пошуки нових покладів, які залягають нижче або на куполах чи ділянках (блоках), що прилягають до родовища.

Склад робіт аналогічний відповідним попереднім двом стадіям.

За результатами дорозвідки уточнюються розвідані запаси ВВ родовища в цілому, а також обсяги видобутку.

На багатопокладних родовищах наприкінці розвідки може бути широкий набір різних категорій запасів у різних покладах, у тому числі значна

частка запасів категорії С2. Крім того, інформації, одержаної в процесі розбурювання покладів за технологічними схемами, часто буває недостатньо для обгрунтування переводу промислових запасів із низьких категорій у вищі і потрібні додаткові дослідження керна, властивостей нафти, газу і т. ін. У таких випадках виникає потреба в дорозвідці родовищ.

Метою дорозвідки є уточнення уявлень про будову родовища, введеного

врозробку, а також підготовка покладів або частин покладів, що намічаються до введення в розробку в другу чергу.

Для успішного проведення дорозвідки потрібно:

а) зібрати інформацію про другорядні поклади або ділянки основних покладів, не доведених до необхідного ступеня вивченості на розвідувальному етапі;

б) оцінити стан наявної і зібрати додаткову інформацію про поклади, що розробляються, з метою перерахунку запасів і переводу їх у вищі категорії.

Під час проведення дорозвідки слід враховувати такі додаткові методичні положення.

Дорозвідка покладів у процесі розробки родовища — це вивчення покладів за результатами буріння в основному добувних свердловин і меншою мірою додаткових розвідувальних свердловин.

Розвідувальне буріння застосовують насамперед тоді, коли площа нафтоносності по цих горизонтах виявляється більшою, ніж по основних, або у разі виявлення нових покладів (літологічно або тектонічно екранованих) за межами поля, висвітленого раніше пробуреними свердловинами.

На великих однопокладних родовищах, що вводяться в розробку частинами шляхом розрізання, дорозвідка є по суті завершальним етапом розвідки частин покладів, які вводяться в розробку в другу чергу. У цьому випадку параметри окремих частин покладів потребують тільки уточнення середніх значень, одержаних для всього покладу на перших стадіях розвідки. Таке положення полегшує досягнення заданих вимог до детальності вивчення окремого об'єкта розробки.

На багатопокладних родовищах, уведених у розробку по базисних горизонтах, другорядні горизонти тільки частково вивчають за даними розвідувальних свердловин, а переважно це роблять за даними свердловин, що бурять для розробки.

Методика дорозвідки покладів, що знаходяться вище і нижче базисних горизонтів, характеризується такими особливостями.

Для виявлення покладів у частинах розрізу вище основних об'єктів, що розробляються, спочатку проводиться ревізія пробуреного фонду свердловин. Вона охоплює комплексний аналіз та інтерпретацію наявних матеріалів усіх свердловин. В результаті у верхніх горизонтах виявляють ділянки зі сприятливими структурними умовами і перспективні об'єкти для випробування.

Потім у свердловинах, що бурять на базисні об'єкти розробки в межах виділених ділянок, проводяться дослідження колекторських властивостей і продуктивності перспективних горизонтів. На найперспективніших ділянках на кінцевій стадії вивчення виявлених покладів бурять оціночні свердловини з відбором керна, а іноді поодинокі розвідувальні свердловини. Така методика забезпечує високі економічні показники підготовки запасів верхніх горизонтів до розробки.

Для дорозвідки покладів, що знаходяться нижче базисних горизонтів (до 300 м), іноді використовують свердловини із верхніх об'єктів розробки, для чого деякі з них поглиблюють на кілька сотень метрів. Окрім того, використовують розвідувальні свердловини, що бурились спеціально на нижній поверх. Усі свердловини із верхніх об'єктів розробки і частину розвідувальних свердловин після виконання завдань із розвідки нижніх горизонтів повертають на верхні об'єкти.