Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Doslidjenya

.pdf
Скачиваний:
70
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
3.67 Mб
Скачать

M Mi xi ,

(2.18)

де M i

- молекулярна маса i -го компонента;

 

xi

- об'ємний вміст i -го компонента в частках одиниці.

Молекулярна маса природних газів становить16 20.

Відносна густина природного газу (за повітрям) – це відношення густини газу г до густини повітря пов. , взятих

при однакових температурі і тиску. Густина повітря пов. при

стандартних умовах становить 1,293 кг/м3, молекулярна маса 29. З ростом температури густина газу зменшується, а з підвищенням молекулярної маси і тиску - зростає.

Теплота згоряння газу вимірюється кількістю тепла (кДж), що виділяється при спалюванні 1 м3 або 1 кг газу. Вища теплота згоряння відповідає сухому газу (без парів води), нижчавологому(зпарамиводи). ТеплотазгорянняВГзростає зі збільшенням молекулярної маси. Середня теплота згоряння для природних газів дорівнює 35160 кДж/м3.

В'язкість газу г - це сила внутрішнього тертя, що

виникає між двома шарами газу, що переміщаються паралельно відносно один одного з різними за величиною швидкостями. В'язкість вуглеводневих газів є незначна.

В'язкість сухого газу при t = 0 С становить 13 10 6 Па с,

повітря 17 10-6 Па с.

Зі збільшенням температури при низьких тисках в'язкість газів і повітря збільшується; при значеннях тиску до 4 МПа в'язкість газів мало залежить від тисків, при більш високих тисках - підвищується (див. табл. 2.2, 2.3, рис.2.1).

Таблиця 2.2 - Динамічна в’язкість метану

Тиск,

 

 

 

Температура, ºС

 

 

МПа

 

 

 

 

 

 

 

 

-15

0

18

 

25

50

75

100

33

0,1

99,5

105

110

113

120

128

136

1

101

106

111

114

122

129

137

2

103

108

113

116

123

130

138

4

109

114

117

120

127

134

140

6

117

120

123

126

132

138

144

8

127

129

131

133

138

142

148

Таблиця 2.3 - Динамічна в’язкість газів при тиску 0,101 МПа

 

 

 

 

 

 

 

Газ

 

Температура, ºС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

20

25

50

75

100

Етан

87,1

93,3

94,7

104,0

109,0

117,0

 

 

 

 

 

 

 

Пропан

76,4

81,5

82,7

89,5

96,0

102,0

 

 

 

 

 

 

 

n - Бутан

69,5

74,9

76,3

83,0

89,8

96,5

 

 

 

 

 

 

 

Ізобутан

70,2

75,8

77,3

83,7

90,3

96,5

n - Пентан

63,5

68,1

69,3

75,1

81,1

86,6

Ізопентан

65,0

69,8

70,9

76,6

72,0

87,7

Азот

170,0

180,0

181,0

192,0

202,0

213,0

 

 

 

 

 

 

 

Вуглекислий газ

139,0

149,0

151,0

164,0

175,0

186,0

 

 

 

 

 

 

 

Сірководень

120,0

129,0

131,0

142,0

153,0

164,0

 

 

 

 

 

 

 

34

Рисунок 2.1 - Залежність в'язкості природних газів від

температури t і тиску Р при відносній густині 0,6 - (а), 0,8 - (б), 1,0 - (в)

В'язкістьвуглеводневихгазівприоднаковихумовахєменшою, ніж невуглеводневих. Значення в'язкості невуглеводневих природних газів можна знайти за графіком (див.рис.2.2).

35

Рисунок 2.2 - Номограма для визначення в'язкості невуглеводневих газів г при тиску 0,1 МПа (по Д. Л.

Катцу, Д. Корнеллу, Р. Кобаяшину й ін.)

Аналітичну залежність між параметрами (об’ємом, тиском і температурою) газу, яка описує стан газу, називають рівнянням стану (ідеального або реального) газу. Ідеальним

36

називається газ, у якому відсутні сили міжмолекулярної взаємодії.

Рівняння стану ідеального газу (Клапейрона-Менделєєва)

має вигляд РVi NRT , де Р - тиск; Vi - об’єм ідеального газу;

N - число кіломолей газу; R - універсальна газова постійна, рівна 8,32 Дж / (моль · К); T - абсолютна температура, К.

Рівняння Клапейрона-Мендєлєєва для реальних газів записується у вигляді

РV zNRT ,

(2.19)

де z - коефіцієнт стиснення, що є функцією тиску, температури, складу газу і який характеризує ступінь відхилення реального газу від ідеального. Для ідеальних газів z 1 .

Коефіцієнтстисненняреальнихгазівпоказуєвідношення об’ємів рівного числа молів реального Vp і ідеального Vi газів

при однакових тиску і температурі: z Vp /Vi .

Коефіцієнт z визначає величину відношення об’ємів реального газу при пластових Vпл і стандартних Vст умовах.

При цьому він безпосередньо залежить від величини пластового тиску Рпл , Па, і температури, К : z = 0,00289 ( Рпл

/Тпл ) (Vпл /Vст ).

Коефіцієнт стиснення більш точніше визначають експериментальним шляхом по пластових пробах газу або наближено розраховують по кривих Брауна (рис.2.3).

37

Рисунок 2.3 - Залежність коефіцієнта стиснення z вуглеводневого газу від приведених псевдокритичних тиску

Pпр і температури Tпр (по Р. Брауну)

38

По вищеприведеному графіку коефіцієнт z знаходять у залежності від приведених значень псевдокритичних тиску і температури.

Приведені тиски Pпр і температуру Tпр виражають в частках від критичних тиску Ркр і температури Tкр і для однокомпонентного газу визначають з рівнянь:

Pпр Р/ Ркр ,

Tпр T / Tкр ,

(2.20)

де Р і T - конкретні тиски і температура, для яких визначається z .

Критичнатемпература Tкр - цетакатемпература, вище

якої газ не може переходити в рідкий стан, яким би великим не був тиск. Тиск, що відповідає точці критичної температури, називається критичним тиском, інакше кажучи, це граничний тиск, нижче якого, якою б низькою не була температура, газ не переходить в рідкий стан.

Для вуглеводневих газів, що представляють собою суміш окремих компонентів, величини Ркр і Tкр визначають як

середнє арифметичне їхніх значень для кожного компонента. Ці середні значення називають псевдокритичним тиском Рпкр

і температурою Tпкр .

Приведені тиск і температуру суміші вуглеводневих газів визначають з рівнянь:

Pпр Р/ Рпкр Р/ Ркр.і xі ,

(2.21)

Tпр T / Tпкр T / Tкр.і xі

(2.22)

де Ркр.і і Tкр.і - відповідно критичні тиск і температура і-го

39

компонента;

xі - частка і гокомпонентавоб’ємісуміші(часткиодиниці).

Приведені температуру і тиск для сумішей газів часто називають псевдоприведеними.

Якщо відомий об’єм газу V0 при нормальних умовах ( Р0 і T0 ), тоді об’єм його при інших тисках і температурах ( Р і T

) зурахуванням стиснення можнарозрахувати на основізакону Гей-Люсака:

V V0 z

T

 

 

Р0

,

(2.23)

T0

 

Р

 

 

 

 

 

де T0 273 К; Р0

 

0,103 МПа.

 

Для переходу від об’єму, займаного газом у нормальних умовах, до об’єму, займаному ним у пластових умовах,

користуються об'ємним коефіцієнтом пластового газу,

чисельно рівним об’єму, що зайняв би 1 м3 газу в пластових

умовах Vпл.г :

 

 

 

 

 

bг

Vпл.г /V0 ,

 

 

 

(2.24)

bг

z Tпл

Р0

0,000378 z

Tпл

,

(2.25)

Р

 

 

T0

 

Рпл

 

де Рпл і Tпл - відповідно пластові тиск і температура.

Об'ємнийкоефіцієнтгазузавждизначноменшийодиниці, тому що об’єм газу в пластових умовах на два порядки (приблизно в 100 разів) менший, ніж у стандартних умовах.

Закон Гей-Люсака стверджує, що об’єм деякої кількості газу при постійному тиску змінюється прямо-пропорційно

40

зміні абсолютної температури:

V2 /V1 T2 /T1 ;

V2 (V 1T2 ) /T1 .

(2.26)

Іншими словами - усі гази при постійному тиску розширюються однаково на ту саму величину, яку називають коефіцієнтом розширення газу при підвищенні температури на

1 °С:

V1 V0 (1 at) V0 (1 t / 273) ,

(2.27)

де V1 - об’єм газу при температурі t ; V0 - об’єм газу при температурі 0 °С;

a - коефіцієнт розширення. Дослідним шляхом установлено, що a 1/ 273,16 0,0036604 .

Тиск у всіх газів при постійному об’ємі зростає з підвищенням температури також на 1/273 частку того тиску, який мав газ при t 0 °С:

Р1 Р0 (1 at) Р0 (1 t / 273) ,

(2.28)

де Р1 і Р0 - тиск газу при постійному об’ємі при температурах

t і 0 °С.

Закон Бойля-Маріотта стверджує, що при постійній температурі об’єм однієї й тієї ж маси газу змінюється обернено-пропорційно тиску Р, тобто добуток об’єму даної маси газу V на абсолютний тиск Р, під яким знаходиться газ, при постійній температурі T є величиною постійною:

V 1/ Р const ;

РV c const ;

V1 /V2 Р2 / Р1 або

Р1V1 Р2V2 const .

(2.29)

41

Вуглеводневі гази стискуються більше, ніж це випливає з закону Бойля-Маріотта. Тому при визначенні об’єму природних газів у формулу підрахунку запасів газу необхідно ввести поправку на стисливість a 1/ z . Для знаходження поправки a при температурі 15 °С користуються виразом:

n 2,26 Р (m 4e 8d 3c 5,5s 0,22l) /1000 , (2.30)

де n - відхилення від закону Бойля-Маріотта, %; Р - манометричний абсолютний тиск;

m,e,d,c, s,l - вміст відповідно метану, етану, пропану,

вуглекислоти, сірководню, повітря, %.

Підрахувавши по характеру компонентного складу газу величину n , підставляють в об’ємну формулу поправку a 1 n / 100 . При високому вмісті важких вуглеводнів і абсолютному тиску понад 10 МПа приведеною вище формулою користуватися не рекомендується.

Закон Дальтона формулюється так: загальний тиск газової суміші Р дорівнює сумі парціальних тисків, створюваних кожним окремим газом:

Р Р1 Р2 Рn ,

(2.31)

де Р1 , Р2 , . . . Рn - парціальні тиски компонентів суміші газу.

Закон Амага стверджує, що загальний об’єм V , займаний сумішшю газів, дорівнює сумі парціальних об’ємів компонентів:

V V1 V2

Vn ,

(2.32)

де V1 , V2 , ..... Vn

- парціальні об’єми окремих газів, приведені

до загального тиску.

 

 

 

42

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]