15. Основні закономірності та механізми психічного розвитку. Взаємозв’язок психічного розвитку школяра та навчання. Зони актуального та найближчого розвитку. Сенситивні періоди розвитку

Основні закономірності та механізми психічного розвитку

Центральною проблемою вікової та педагогічної психології є проблема психічного розвитку людини. Розвиток передбачає зміни людини,закономірні, необхідні зміни, завдяки яким відбувається рух людини вперед – від найнижчих рівнів її життєдіяльності до найвищих. Розвиток відбувається безперервно і виявляється у чисельних змінах в організмі і психіці.

Особливістю психічного розвитку є невизначеність кінцевих його форм. Не можна точно прогнозувати характер, рівень розвитку психічних функцій новонародженої дитини, тому що вони формуються поступово у процесі оволодіння нею культурно-історичними надбаннями суспільства. Отже, онтогенез можна визначати як цілісний індивідуальний процес формування людини як організму та як особистості.

Визначають наступні закономірності онтогенезу.

1. Нерівномірність і асинхронність розвитку психічних функцій. Нерівномірність розвитку психічних функцій виявляється у тому, що на певних етапах життя людини темп їх розвитку то прискорюється, то уповільнюється. (період немовляти - розвиваються відчуття і сприймання. Дещо пізніше – пам’ять, мислення, молодший шкільний вік та підлітковий вік – уява). Асинхронність розвитку означає, що прискорення одних психічних функцій спричиняє уповільнення інших. 2. Темп розвитку на різних вікових етапах різний. У період немовляти фізичний і психічний розвиток відбувається дуже швидко. Дещо повільніше відбувається розвиток людини приблизно до восьми років. Потім спостерігається його уповільнення. У підлітковому віці у зв’язку з гормональними змінами в організмі разом із швидким фізичним розвитком прискорюється розвиток психічний. І лише у період ранньої юності спостерігається його стабілізація. 3. Рух від безсистемності до цілісності. Розвиток психіки людини являє собою ланцюг кількісних змін, які поступово накопичуються, ускладнюються і переходять у якісні, системні. 4. Закон розвитку вищих психічних функцій. Спочатку вони виникають як зовнішні (інтерпсихічні), а потім переходять у внутрішні (інтрапсихічні). 6.Розвиток носить сенситивний характер. У певні вікові періоди з розвитком нервової системи людини створюються сприятливі умови для розвитку певних психічних якостей.

Що є механізмом розвитку? Існують різні точки зору. Одні вважають,що сновним механізмом розвитку є прагнення людини до переваги, бажання виділитися, інші вважали - витіснені інстинкти, що об’єднуються в комплекси і стимулюють цілі, які треба досягти, деякі стверджували, що стреси і конфлікти є механізмом розвитку. Долаючи такі стани, людина тим самим розвивається далі. Згідно поглядів С.Л.Рубінштейна, Г.С.Костюка, рушійними силами психічного розвитку є внутрішні суперечності. Це такі протиріччя: – між рівнем знань, умінь та навичок і необхідністю діяти в новій ситуації, де їх не вистачає; – між рівнем психічного розвитку та способом життя особистості; – між динамічністю та статичністю; – між біологічним і соціальним; – між прагненням дитини вивчити властивості явищ та вмінням підвести пізнане під поняття.

Взаємозв’язок психічного розвитку школяра та навчання

Отже, на психічний розвиток людини впливають навчання і виховання. Одні вважали, що кожну дитину в любому віці можна вчити всьому, лише варто подавати в доступній формі навчальний матеріал. Навчання і виховання повинні пристосовуватися до розвитку, іти за розвитком далі. Другий підхід про те, що розвиток – це і є навчання. А отже, кожен крок навчання відповідає кроку розвитку, тобто вони йдуть одночасно, не випереджаючи один одного.Існує також і інша думка - навчання і виховання повинні забігати вперед, підтягуючи за собою розвиток.

Зони актуального та найближчого розвитку

У процесі навчання дитини потрібно враховувати 2 аспекти:

1) зону актуального розвитку, тобто те, що дитина може зробити самостійно;

2) зону найближчого розвитку – відстань між рівнем актуального розвитку і потенційного, тобто того, що дитина може зробити за допомогою дорослого. Зона найближчого розвитку визначає психічні функції, які поки що ще не дозріли у дитини, але знаходяться у процесі дозрівання. Тобто виявляє можливості подальшого їх розвитку.

Сенситивні періоди – це найбільш сприятливі періоди

У психології сенситивні періоди визначають як періоди онтогенетичного розвитку, у яких організм людини буває особливо чуттєвим до певного впливу оточуючої дійсності. Так, наприклад, експериментальні дослідження довели, що у віці до 5 років діти особливо чуттєві до розвитку фонематичного слуху, а тому у даний період варто увагу зосередити на опануванні мовами – як рідною, так і іноземною. Дещо пізніше така чуттєвість знижується.

Сенситивні періоди формують наступні якості і особливості:

– від народження до 1 року – формування передумов формування таких рис, як емоційність і ласкавість;

– 1 – 5 років – усне мовлення;

– 3 роки – самоконтроль, саморегуляція;

– 3 – 6 років – комунікабельність;

– 3 – 5 років – широта інтересів;

– 3 – 7 років – трудові навички;

– 6 – 9 років – писемне мовлення, рухові навички, художні здібності, прийоми розумової діяльності, стиль діяльності, стиль поведінки, рефлексія в розумовій діяльності;

– 10 – 15 років – поетична творчість;

– 11 – 15 років – дружба, товаришування, кохання;

– 13 – 15 років – ідентифікація;

– 14 – 15 років – усамітнення;

– 15 – 17 років – писемна творчість;

– 15 – 20 років – абстрактне мислення;

– 16 – 17 років – співробітництво;

– 16 – 20 років – професійне визначення і становлення.