
- •1. Потужність множини. Зчисленні множини та їх властивості. Множини n, z, q, r та їхні потужності.
- •2. Числова послідовність та її границя. Основні властивості границі. Границя обмеженої монотонної послідовності. Число е.
- •3. Дійсна функція дійсної змінної. Границя функції дійсної змінної у точці. Властивості границь.
- •4. Неперервність функції у точці. Приклади неперервних функцій. Властивості неперервних функцій.
- •5. Неперервність функції на множині. Властивості неперервних функцій на обмежених замкнених множинах.
- •6. Похідна функції дійсної змінної та її основні властивості. Диференційовність і диференціал функції
- •8. Основні теореми диференціального числення. Теореми Ролля, Лагранжа й Коші. Формула Тейлора.
- •9. Застосування диференціального числення до дослідження властивостей функції. Умови сталості і монотонності функції на проміжку. Екстремуми функції.
- •Достатні умови існування екстремуму функції. Теорема. Нехай критична точка функції ,неперервна в точціі має похіднув усіх точках околуза виключенням, можливо самої точки. Тоді
- •10. Застосування диференціального числення до дослідження властивостей функцій. Опуклість і точки перегину.
- •11. Первісна та її властивості. Невизначений інтеграл. Основні способи інтегрування. Таблиця невизначених інтегралів від основних елементарних функцій.
- •12. Інтеграла Рімана для функції однієї змінної. Основні властивості.
- •13 Критерій інтегровності. Основні класи інтегровних за Ріманом функцій.
- •14 Показникова і логарифмічна функції дійсних чисел.
- •15 Розвиток поняття степеня з дійсним показником. Властивості степеня. Загальна степенева функція дійсної змінної (озн, вл, графік).
- •16 Тригонометричні та обернені тригонометричні функції дійсної зміної (означення неперервність, властивості, графік).
- •18. N-вимірний евклідів простір як узагальнення просторів
- •19 Числові ряди. Геометрична прогресія та гармонійний ряд. Властивості збіжних рядів.
- •20 Додатні ряди, основні ознаки збіжності додатніх рядів. Ряди з довільними членами. Абсолютно і умовно збіжні ряди.
11. Первісна та її властивості. Невизначений інтеграл. Основні способи інтегрування. Таблиця невизначених інтегралів від основних елементарних функцій.
Функція
називається первісною для функції
,
на деякому проміжкуХ,
якщо для усіх значень х
Х
виконується рівність
=
.
Якщо
первісна для функції
,
то й функція
,
деС
довільна стала, також є первісною для
функції
,
оскільки(
)′
=
+
С ′=
+ 0 =
.
Нехай первісною
функції
на проміжкуХ,
крім функції
,
є функція
,
тобто
=
.
Розглянемо різницю
.
Обчислимо похідну цієї різниці.
(
)′
=
=
= 0.
Отже, згідно
з теоремою Лагранжа
= С.
Звідси маємо:
=
+С.
множина первісних функції
на проміжкуХ,
вичерпується функціями виду
+С,
де
одна із первісних функції
.
Означення.
Сукупність усіх первісних функції
на проміжкуХ
називається невизначеним інтегралом
функції
на цьому проміжку і позначається
.
Невизначений
інтеграл інакше називають інтегралом
Ньютона
Лейбніца.
Якщо
одна з первісних функції
,
то за означенням
=
+С.
Знак
називається
знаком невизначеного інтеграла,
підінтегральною функцією, а
підінтегральним виразом.
Операцію
знаходження невизначеного інтеграла
від функції називають інтегруванням
цієї функції.
Основні властивості
невизначеного інтеграла:
1. Похідна
від невизначеного інтеграла дорівнює
підінтегральній функції.(
)′
=
+
С ′=
.
2. Диференціал
від невизначеного інтеграла дорівнює
підінтегральному виразу
d(
)
= d
=
d(x).
3. Н.І.
від
диференціала деякої функції дорівнює
сумі цієї функції і довільної постійної
=
.
4. Сталий
множник можна виносити за знак інтеграла,
тобто, якщо k
= const
0, то
(Для
доведення цієї властивості досить
показати, що права чстина рівності є
первісною підінтегральної функції
). 5.
Невизначений інтеграл від суми (різниці)
функцій дорівнює сумі (різниці)
невизначених інтегралів від кожної
функції, тобто
.
Доведення.
.
Таблиця основних
інтегралів Безпосередньо
із означення визначеного інтеграла
випливають наступні формули, котрі
утворюють таблицю основних інтегралів:
1.,
2.
,
3.
,
4.
5.
,
6.
,
7.
,
8.
,
9.
,
10.
,
11.
,
12.
,
13.
,
14.
.
СПОСОБИ
ІНТЕГРУВАННЯ: Безпосереднє
інтегрування Обчислення
інтегралів за допомогою безпосереднього
використання таблиці основних інтегралів
та їх властивостей називається
безпосереднім інтегруванням. Метод
підстановки
В основі
методу підстановки (методу заміни
змінної) лежить формула диференціювання
складеної функції. Якщо F
′( x)
= f(x),
х(a,
b),
то для довільної диференційованої на
проміжку (,
) функції
x=
(t),
де (t)
(a,
b),
якщо
t
(,
) маємо:
(F((t)))′
= F
′( x)
′(t)
= f(x)
′(t)
= f((t))
′(t).
Таким
чином,
,
тобто
.
Інтегрування
частинами
Нехай
функції
і
визначені й диференційовані на деякому
проміжкуХ.
Тоді
.
Звідси маємо
.
Припустимо, що інтеграл
існує. Тоді
.
Оскільки
,
то
(1).
Довільну сталуС
включає в себе інтеграл
.
Формула (1) називається формулою
інтегрування частинами.За
цією формулою обчислюються , зокрема
інтеграли виду
1)
,
,
,
де
многочлен n-ного
степеня відносно х,
.
Тут слід прийняти
.