Сили людини можуть бути розвинені лише вправами

7. Але кожна з цих окремих сил природно розвивається, власне, лише простим її вправлянням.

Людина природно розвиває своє моральне життя, любов і віру лише через діла любові та віри.

Цілком так само людина розвиває свої розумові здібності, здібність мислення лише самим фактом мислення.

І зовнішні основи своїх художніх та професійних здібностей, свої чуття, органи і члени вона природно розвиває лише їх вправлянням.

8. І сама природа кожної з цих сил спонукає людину вправляти їх. Око хоче дивитися, вухо — чути, нога — ходити і рука — хапати. Але так само і серце хоче вірити і любити. Розум хоче мислити. У кожній здібності людини є прагнення вийти зі стану нежиттєвості та незручності і стати розвиненою силою, яка в нерозвиненому вигляді є в нас лише як зародок сили, а не як сама сила.

9. Але як у дитини, яка не вміє ще ходити, раптово зменшується охота ходити, якщо вона падає при першій спробі, так зменшується в ній охота вірити, якщо її дряпає кішка, до якої вона простягає ручку, а песик, до якого вона хоче доторкнутися, починає гавкати на неї і показує їй зуби. Так само неминуче зменшується бажання на ділі розвивати розумову здатність шляхом її вправляння, якщо засоби, за допомогою яких хочуть навчити людину мислити, не збуджують цієї здібності, а обтяжують її і скоріше присипляють та бентежать, ніж пробуджують і оживляють її спільними зусиллями. Якщо зусилля, які робить природа для розвитку людських сил, залишити без допомоги, то вони поволі звільняють людей від чуттєво-тваринних властивостей, які їм перешкоджають. Якщо природа повинна добитися розвитку в людині людських властивостей, то в цьому випадку вона передбачає, з одного боку, допомогу освіченої любові, зародок якої у вигляді інстинкту є в батьківських і братерських почуттях людини, а з другого — освічене користування мистецтвом, якого людський рід набув віками досвіду.

10. Отже, ідея елементарної освіти, якщо визначити її точніше, є не що інше, як наслідок прагнень людського роду дати справі природи в розвитку наших здібностей і сил допомогу, яку можуть їй дати освічена любов, розвинений розум і освічене естетичне почуття людського роду.

Хоч який святий і божественний у своїх основах природний хід розвитку людського роду, все ж останній, залишений самому собі, спочатку живе лише тваринним життям. Піклуванням нашого роду, метою ідеї елементарної освіти, метою благочестя та мудрості має бути покликання його до людського і божественного життя.

Задоволення потреб дитини — основа морального виховання

11. Якщо ми тепер розглянемо ближче цей погляд у моральному, розумовому, сімейному і громадянському відношеннях і запитаємо себе: як фактично і природно розвивається в людях основа нашого морального життя, любов і віра, і як перші паростки наших моральних та релігійних властивостей під впливом людського піклування та людської вмілості з самого народження дитини природно розвиваються, підтримуються і зміцнюються в своєму рості, так що на останні вищі наслідки моральності та релігійності і на їх благодіяння слід дивитись як на обґрунтовані та підготовлені, хоча і з допомогою людини, та все ж істинно і природно? — то знайдемо: перші паростки моральних сил немовляти з самого народження природно оживляються і розвиваються правильним і спокійним задоволенням його фізичних потреб; святе материнське піклування й уважність, яка з'явилася в нього у вигляді інстинкту, до негайного задоволення кожної потреби, незадоволення якої може матеріально занепокоїти дитину. — ось що ми повинні визнати за першу, але істотну підготовку і початок того стану, в якому розвиваються чуттєві паростки довір'я до джерела цього задоволення і разом з тим перші паростки любові до нього; з цих перших чуттєвих паростків довір'я та любові з'являються і розвиваються також перші чуттєві паростки моральності й релігійності.

12. Тому збереження спокою і задоволеності в немовляті і користування цим для оживлення ще дрімаючих зародків почуттів, в яких полягає різниця між нами і різними іншими істотами, що не належать до людей, істотно важливі при вихованні людей для розвитку суто людських властивостей.

Всякий неспокій, що порушує в цей період рослинне життя дитини, кладе основу для оживлення та зміцнення всіх спонук і вимог нашої фізичної, тваринної природи і для послаблення всіх головних основ природного розвитку тих здібностей і сил, які становлять відмінну особливість людей.