2. Художній образ як засіб зображення реальності. Зміст і форма в мистецтві

Особливість будь-якої форми суспільної свідомості, і мистецтва в тому числі, полягає в тому, що кожна з форм має специфічні, властиві їй засоби ві­дображення дійсності. Таким засобом відображення в мистецтві є художній образ. Це притаманна мистецтву форма відображення дійсності і своєрідний вираз внутрішнього світу митця. Художній образ представляє своєрідну ко­пі ю-модель реальності. Разом з тим, це не байдуже відтворення якогось конк­ретного об'єкта, а художнє відтворення прекрасного або бридкого, трагічного або комічного в тій чи іншій стороні буття.

Або приклад. З конкретної людини - чугуївського священнослужи­теля - відомим російським художником Іллею Рєпіним була написана картина "Протодиякон". Але цей образ сприймається як узагальнений тип православно­го духовенства, настільки вдало автором відтворено у конкретному індивідуа­льному образі риси та властивості, характерні багатьом служителям релігійно­го культу. Саме тому твір не сприймається портретною копією певної історичної особи.

Отже, художній образ - це своєрідне узагальнення якоїсь риси характе­ру людини, деякого типу людської долі, певної сторони суспільного життя, окремого аспекту прекрасного в природі. Художник не копіює життя, а ство­рює його образ. Для створення образу часто використовується прототип, деяка реальність. Прототипом може виступати конкретна людина, в характері якої досить яскраво проявляються риси полководця, хлібороба, мислителя, матері, сина, майстра, коханця, волоцюги, злодія, характерного природного краєвиду та тому подібне. Художник із конкретного прототипу щось вилучає, щось до нього додає. У випадку вдалого вибору певного прототипу майстрові вдається розкрити істину в художній формі.

Іншими словами, художній образ є засобом відображення дійсності у мистецтві, своєрідність котрого полягає в конкретно-чуттєвому втіленні авторського задуму. Від абстрактних наукових понять він відрізняється на­самперед своєю наочністю та емоційністю сприймання.

Емоційність пронизує весь твір мистецтва, всю систему його художніх образів. Не емоційно виписаний образ, навіть у хорошому творі, не за­актується читачем, слухачем, глядачем. Це своєрідний недолік мистець­кого твору.

Художній образ виникає на основі поєднання об'єктивного начала всього того, що взяте в якості прототипу, та суб'єктивного - емоційно-почуттєвого стану, думок, уяви митця. Художній образ немов би представляє почуття автора твору. Образ буде залежати від того, яким бачить художник його. Позитивні та негативні, прекрасні та огидні риси буття в образі залежать із авторських оцінок буття.

Звідси ще одна специфічна ознака художнього образу - поєднання прав­дивості, тобто деякої відповідності предмету дійсності, який виступає прото-типом, та умовності.

Існують образи, які побудовані виключно на авторській уяві, фантазії, домислі, вигадці, наприклад, казки або фантастичні твори. Хлопчик Барвінок, Цар Осот, Незнайко, Дюймовочка, Русалонька, Буратіно або Попелюшка - це казкові персонажі, породжені вигадкою людини. Але рівень їх художнього зо­браження настільки високий, так майстерно відтворені митцями їх характери, так правдоподібно описані колізії їх долі, що виникає ілюзія реалістичності, достовірності буття кожного з них. Дитина чи дорослий читач переймається їх проблемами, співчуває їм чи радіє разом з ними. Вигаданий художній світ сприймається як дійсність, він хвилює і вражає, змушуючи на деякий час щиро повірити у його реальність. Вигадані особи і події трактуються як щось досто­вірно існуюче, тому вони хвилюють, розважають, дивують, вражають, смішать чи засмучують глядача або слухача.

Кожен твір мистецтва є цілісною системою художніх образів, які він по­дає, представляє. Всі змістовно-інформативні елементи твору, закладені в ньо­го автором, у мистецтві вважають його змістом. Це сукупність ідей, проблем, ідеалів, емоцій, почуттів, якими насичено мистецький витвір. Зміст розкрива­ється через тему і сюжет твору. Формою у мистецтві виступає матеріал, з якого створені художні образи, і сам спосіб їх утворення. Через форму відо­бражається розгортання змісту твору, це його "тілесність", "плоть". Колір, мо­ва, композиція, художній час тощо слугують розкриттю ідейного задуму авто­ра. Саме форма надає мистецькому твору художньо-ціннісного значення, визначає його конкретно-чуттєве сприйняття. Один і той же зміст може вира­жатися через подання. В художньо-поетичній формі написана драма М. Лєр­монтова "Маскарад". Створений А. Хачатуряном однойменний балет подає зміст цього твору через іншу форму: пластику рухів артистів балету, музичний супровід, костюми, сценічні декорації. Через нову форму художній твір сприймається по-іншому. Форма твору не лише відтворює авторські ідеї, а відображає певні культурно-національні традиції, стильові ознаки епохи існу­вання конкретної людської спільності.

Специфіка форми визначає навіть існування різних видів мистецтв та їх жанрів.