Тема 2. Історія етнографічної науки в Україні.

Становлення української етнографії. Накопичення етнографічних знань за часів Київської Русі. Етнографічні дані за літописними джерелами. Українські літописи XV – середини XVII століть. Короткий Київський літопис. Полемічна література. Усна народна творчість.

Поглиблення етнографічних знань. “Синопсис” 1674 р. Видатні українські вчені-етнографи Григорій Новицький, Василь Григорович-Барський. Літопис Григорія Грабянки й етнографічні відомості про побут козаків. Етнографічні дані у збірнику Климентія Зиновіїва. Опис ремесел.

Становлення української етнографії як науки (кінець XVIII – середина XIX ст.). Перша експедиція в Україну під керівництвом А. Гільденштедта (1768-1774 рр.). Анкета-програма для опису України Ф. Туманського. Висвітлення культури й побуту українців у топографічних описах. Етнографічна діяльність Г. Калиновського (“Опис весільних обрядів…” 1777 р.), О. Рігельмана, Я. Марковича. Просвітницький напрям у розвитку української етнографії. Г. Сковорода, І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко.

Розвиток української етнографії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства (1873-1876). Етнографічна діяльність П. Чубинського, Хв. Вовка, Д. Яворницького, В. Гнатюка, М. Сумцова. Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873р.), “Записки НТШ”. “Київська старовина” (1882р.). Експедиції. Видання. Просвітницька діяльність. Збирання творів усної народної творчості. Роль університетів в активізації українознавчих досліджень. Діяльність українських вчених: В.Антонович, М.Костомаров, М.Максимович, Я.Головацький, П.Куліш. Українські письменники як етнографи: Т.Шевченко, М. Вовчок, І. Нечуй-Левицький, П.Мирний, В. Стефаник, М. Коцюбинський, Л. Мартович, Л. Українка, І. Франко, О.Вишня, І.Багряний, В.Барка, М.Рильський, Л.Костенко та ін.

Етнографи Єлисаветградщини – В. Ястребов, П. Рябков.

Українська етнографія в ХХ ст. Етнографічна комісія Всеукраїнської академії наук (1921-1933). Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1892-1939). Етапи піднесення і занепаду науки. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) ім. М.Т. Рильського. Діяльність українських етнографів в еміграції. Праці етнографів з діаспори: О.Воропай, С. Килимник.

Українська етнографія за доби незалежності. Опрацювання та переосмислення наукової спадщини етнографів – членів Етнографічної комісії. Активізація діяльності академічних установ (ІМФЕ НАН України ім. М. Рильського (м. Київ), Інституту народознавства НАН України (м. Львів), відкриття кафедр українознавства у ВНЗ України. Діяльність Центру українознавства, кафедри етнології та краєзнавства КНУ ім. Т. Шевченка. Етнографічні музеї України. Періодичні видання. Проблематика сучасної етнографічної науки. Подолання етноцентричного підходу до вивчення етнонаціональних явищ. Етнопсихологічні дослідження, гендерна проблематика в етнографії, наукові прогнози щодо перебігу етнонаціональних процесів, міжетнічних взаємин.