23. Ідеал учителя в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки

.=== Ідеал — уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що виходять із розуміння мети життя.

Вимоги до вчителя:

Квінтіліан: повинен бути в міру суворим і гуманним; любити дітей і викликати зворотнє відчуття; бути прикладом у всьому для учнів; вміти користуватися своїм голосом і руками; знати міру у покаранні та заохочуванні.

Коменський: повинен знати життя народу; бути чесним, правдивим, активним; добре освідченим; любити свою професію і дітей; своїми властивостями та здібностями вих. учнів; працювати над собою; пояснювати на конкретних прикладах; використовувати наочність.

Дістервег: людяність; професіоналізм; вимога постійно вдосконалювати пед. майстерність; спеціальні знання та знання інших наук; любов до дітей; самостійне мислення вчителя.

Ушинський: вміння поєднувати навч. і вих.; любов до своєї професії; прихильне ставлення до дітей; відповідальне ставлення до своїх обов’язків; освіченість, ґрунтовне знання пед-ки та псих.; володіння пед. майстерністю та пед. тактом.

Учитель має володіти цілим комплексом позитивних особистісних якостей, серед яких, на думку Л.М.Толстого, провідна роль належить любові до учнів і до справи: "Якщовчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчи­тель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він - до­сконалий учитель"¹.

Характеризуючи якості, необхідні вчителям для ефективного виконанні своєї діяльності, англійський психолог Р.Берне виділяє в першу чергу такі:

прагнення до максимальної гнучкості;

здатність до емпатії, розуміння почуттів учнів, співпереживання їм;

уміння надати особистісного забарвлення викладанню;

володіння стилем неформального, теплого спілкування з учнями;

емоційна врівноваженість, впевненість у собі, життєрадісність.

24. Ідея вільного виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки

Л. Толстой створив селянську школу(Яснополянська), де вільне вих. було основою. Ідея свободи, всепрощення. Свобода дитини – головний принцип. Життя в природі. Вих. можливе через саморозвиток. Був проти примусу і покарання. Зміст навчання та його інтенсивність визначає інтерес до навчання. Ідея про необхідність розв. творчих здібностей, ідея про свідоме засвоєння знань.

Виходячи з ідеї вільного виховання, Л. Толстой вважав, що школа повинна займатися тільки освітою, а не вихованням учнів. Згодом він визнав помилковість цього погляду і дійшов висновку, що школа має також виховувати дітей, але в релігійному дусі.

Л.Толстой розробив методику шкільної розповіді й бесіди, подав взірці використання живого слова вчителем. Методом бесіди він пробуджував думки дітей, допомагав їм самостійно вникнути у складні питання. Найвагоміший внесок зробив у методику написання дітьми творів, що сприяють розвиткові їх творчих задатків. Великої уваги видатний письменник надавав питанням сімейного виховання. Вимагав, щоб батьки виховували дітей у дусі поваги до праці, піклувалися про їх усебічний розвиток, наголошував, що вирішальний вплив на поведінку дітей справляє приклад батьків. На його думку, діти народжуються без негативних якостей, ці якості формуються під впливом середовища і неправильного виховання. Особистість дитини потрібно поважати і вміло розвивати її задатки й творчі здібності.

Велике значення початковому навч. . живий голос вчителя – головне у розвитку дітей.

Програму навч. вчителі погоджували з учнями. За поведінкою ніхто не слідкував. Не було класно-урочної системи. Урок, як розповідь вчителя і ця розповідь була необмежена. Діти могли в будь-який час зупинити її. Заняття поч.. вранці і тривало 7-8 год. В обід була перерва (діти йшли додому). Навч. було осінь-весна.

Марія Монтессорі. Створила школу для розумово відсталих дітей. Лозунг – доброта врятує світ. Дитина здатна до самост. спонтанного розв. і головне було створення такого оточення, яке б давало її тільки поживу до поштовху самовихов.

Метод Монтессорі:

Суть – дитині пропонували вільно працювати з різними механізмами (прості прилади у формі кулі, куба тощо). Така своєрідна дає можливість визначити нахил до чогось, розвиває слух, зір, дотик. Дитина сама знаходила свої помилки і їх виправляла. Педагог є спостерігач за процесом навчання. Робота дитини по виправленню власних помилок призведе до розв. уваги, пам’яті, спостережливості.

Ж.-Ж.Руссо під принципом природновідповідного розуміє: виховання відповідно до природи дитини (вікових відповідностей ). Діти повинні бути дітьми до того як вони стануть дорослими ,

Руссо звертається до батьків і вихователів:

Любіть дитинство і бутьте уважні , повотьтеся з дитиною відповідно до її віку .

Руссо виступає проти передчасного розвитку дитини і і закликає йти в вихованні за природним розвитком дитини .

Міркування Руссо:

Повага і любов до дитини , захист прав дитини .

Фіз.вих.: Руссо вимагає , щоб дитину не сповивали. Годувати повинни сама мати . Батько і мати повинні бути першими вихователями.

Він зазначає :»той хто не може виконувати роль батька , не має права ним бути».