Афінська система виховання:

Всебічний розв. особистості, розумове, моральне, фізичне вих.. В основі вих. був принцип загальності. дітей приучували до конкуренції.

До 7 р. дітей вих. дома батьки.

7-12 р. – відвідували музичні школи. Тут вивчали загальнопочаткові основи освіти (читати, писати, рахувати).

12-16 р. відвідували гімнастичні школи – палестри.

Фізичне виховання мало за мету гармонійно розвинене тіло.

16-18 р. найбільш здібні юнаки відвідували гімнасій, де поєднували фіз.. підготовку з філософією, риторикою, політикою.

18-20 р. – служба в армії (ефемія). Була загальновійськова повинність. Для жінок домашня освіта.

Локк: Реалізацію своєї виховної програми Локк пропонує починати з фізичного виховання, яке повинно сприяти зміцненню здоров’я дитини, її загартуванню: “Здоровий дух у здоровому тілі”.

У творі “Думки про виховання” розкрито цілу систему фізичного виховання джентльмена, яка передбачає ряд цікавих та ефективних, а інколи і суперечливих прийомів. Локк рекомендує привчати дітей до холоду і спеки, носити простий і вільний одяг, мити ноги холодною водою тощо.

Такі позиції Локка щодо фізичного виховання не випадкові, адже тогочасна Англія вела активну колоніальну політику, і людям, які завойовували нові території, часто доводилось жити в складних умовах.

Лицарскье виховання: верховій їзді, фехтуванню, володінню списом,плаванню, соколиному полюванню, складанню віршів на честь дами серця, грі в шахи

Песталоцци: Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху. Здійснювати фізичне виховання потрібно через систему вправ, що спираються на найпростіші рухи, коли дитина ходить, бігає, їсть, п'є, піднімає тощо. Песталоцці підкреслює значення фізичного виховання не тільки для розвитку фізичних сил і можливостей дитини, але й для підготовки її до праці.

Козацьке виховання: Загартування сили і духу .

-дітей з 7 років навчали стрільбі з лука , володінню списом і арканом ,їзді верхи, а з 12 років –мистецтво бою.

-спали на відритому повітрі ,грунтовно знали нар.медицину;

-перихід з одного класу в інший супроводжувався нар.дитячими забавами .

- формували в учнів вміння плавати , керувати човном

Духнович; Правильний фізичний розвиток він справедливо розцінював як запоруку успішного зміцнення інтелектуальних сил дитини, як одну з найголовніших умов гармонійного формування особистості. Фізичні вправи є підготовкою до трудової діяльності, вони забезпечують здоров’я і довголіття людини, „бо в благоустрою тіла юних здоров’я старих закладається, бо через вправи тіло зміцнюється і стає до праці, і сильним на всякий несподіваний випадок стихій природних; далі твердість тіла в молодості є напуття до старості”

Сухомлинський: Як важливий елемент всебічного розвитку людини розглядав фізичне виховання В. Сухомлинський, наголошуючи на необхідності гармонізувати фізичний розвиток і духовне життя дитини.

22. Ідея морального виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки

Моральне виховання не зводиться до засвоєння учнями теорії, норм правил поведінки в процесі навчання та спеціально організованої школою моральної освіти. Воно спрямоване і на формування моральної поведінки пройнятої почуттям істини, доброти, прекрасного, на вироблення таких мс реальних якостей, як патріотизм, національна гідність, лицарство, міжнаціональна повага та дружба, вдячність, любов до праці, дисциплінованість. відповідальність. честь, совість, скромність, громадська співпраця. Милосердя тощо.

Моральне виховання в школі вирішує такі завдання:

• виховання в учнів моральної свідомості.

-виховання моральних почуттів та переконань;

-виховання звичок моральної поведінки, набуття учнями досвіду мора¬льних стосунків.

Виховання моральних якостей відбувається двома основними шляхами: учням роз'яснюють моральні норми суспільства та організовують їхню дія¬льність відповідно до цих норм.

Засвоєння та усвідомлення моральних норм забезпечується як в процесі вивчення навчальних предметів, так і роз'ясненнями вчителя у ході етичних бесід і диспутів, обговорення питань етики на виховних годинах, читацьких конференціях, зустрічах і т.д.Роз'яснення моральних норм забезпечується методами впливу на підсві¬домість (навіювання) і свідомість (бесіда, розповідь, пояснення). Водночас одне лише роз'яснення етичних норм не визначає їх формування. Осмислен¬ня і переживання моральних цінностей бажано поєднувати з безпосереднім втіленням їх у поведінці учнів, у практичних діях колективу, в якому за пе¬дагогічно доцільного керівництва складаються відповідні взаємини: товари¬ська взаємодопомога, дружба, солідарність

ЗАВДАННЯ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах.Вирішення цих завдань спрямоване на формування моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний бік діяльності людини.

Спарта: Моральне виховання і політичне виховання давалось під час спеціальних бесід державних керівників з молоддю, в якій вони розповідали про стійкість і мужність предків у боротьбі з ворогами, про героїв. Дітей привчали до чіткості і лаконічності відповідей.

Афіни: В Афінах було висунуто ідеал виховання людини в дусі калакагатії (тобто прекрасного у фізичному і моральному розумінні). Для реалізації калакагатії вимагалось поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного виховання. Але цей ідеал стосувався тільки соціальної верхівки рабовласників.

Коменський: Питанням морального виховання присвячено твір «Закони добре організованої школи». У поглядах Я. А. Коменського на моральне виховання відчувається вплив християнської етики, він часто звертається до «святого письма», цитує й переказує «святих отців» церкви. Моральні якості найвиразніше викладено в його творі «Материнська школа»: помірність   у  їжі   й   питві,   охайність,   повага   до   старших, шанобливість, правдивість, справедливість,, благодійність, звичка до праці, стриманість, терплячість, делікатність, готовність служити старшим, витонченість манер, гідність, витриманість, скромність — це кодекс гуманіста й поборника загальнолюдського братства і мирної праці.

Руссо: від появи мови до 12 років - моральне виховання на прикладах, Із 15 років до повноліття формується моральне обличчя молодої людини, яка знайомиться з життям людського суспільства. Моральне виховання — це розвиток добрих почуттів, доброї волі, добрих переконань, цнотливості. Важливими засобами морального виховання Руссо вважав читання історичних творів, біографій видатних людей давнини. 

Песталоцци: Релігійно-моральне виховання за Песталоцці полягає вихованні гуманних почуттів до людей, дійової любові до них. Велика роль у цьому належить сім'ї, особливо важливе значення надається материнському вихованню. Моральне виховання повинно вдосконалюватися і в школі. Песталоцці наполягав, щоб моральну поведінку дітей формувати не повчаннями, а розвитком у них через вправи і вправляння моральних почуттів і нахилів. Найпростішим моральним почуттям Песталоцці називає інстинктивно виникаючу у немовляти любов до матері. У подальшому це почуття усвідомлюється дитиною і переноситься спочатку на батька, сестер, братів, потім на вчителя і шкільних товаришів i, нарешті, на свій народ, на всіх людей.

Ушинський: Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї вітчизни, до свого народу, чуйне та тепле ставлення до оточуючих, скромність, працьовитість, прагнення до корисної . діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального виховання — це виховне навчання, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших у школі та поза нею, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг у школі та вдома, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та інше. Усіма цими методами повинен володіти вчитель, виявляючи розумну вимогливість до учнів, не застосовуючи методів фізичного впливу на них.

Мораль формується також у спілкування дитини з дорослими і товаришами. Велике значення має приклад дорослих, а також праця. Без особистої праці людина не може йти вперед, тіло, розум і серце вимагають праці. Дітям потрібно передати любов до праці та вміння працювати так, щоб праця приносила їм радість та щастя.

Макаренко: Виходячи з потреби належної постановки морального виховання підростаючого покоління, вважав за потрібне запровадження у школах теорії моралі. Стриманість, повага до жінки, до дитини, до літньої людини, пошана до себе, теорія вчинків, які стосуються суспільства або колективу,- всі ці якості можна запропонувати учням у переконливій формі. Однак теоретичні положення будуть непотрібні, якщо вони не підтримуватимуться досвідом самого колективу і постійними вправами.

Серед моральних якостей, які необхідно сформувати в школярів, А.Макаренко чільне місце відводить вихованню свідомої дисципліни, розглядаючи її в тісному зв’язку з вихованням волі, мужності й характеру. Він розробив також методику дисциплінування: пояснення, переконання, громадська думка, авторитет старших, особистий приклад педагогів і батьків, добрі традиції школи, чіткий режим і розпорядок у школі, різні форми заохочення і покарання (але в жодному разі не фізичні).

Сухомлинський: Щодо морального виховання, то він знайомить вихованців з нормами загальнолюдської та національної моралі, пробуджує моральні почуття, виробляє моральні звички і через вправи в моральних вчинках приводить до наукового світогляду, стійких звичок високоморальної поведінки. Ідеал майбутнього збігався в нього з загальнолюдським гуманістичним ідеалом, який утверджувався протягом віків і поєднував любов і повагу до людини з боротьбою за торжество справедливості, розуму, гуманізму, непримиримості до зла.