Тема 12 свідомість як філософська проблема

Свідомість так само первісна, як і матерія. П'єр Тейяр де Шарден

Людське буття неможливе без звернення до свідомості, без "свідомого виміру ".

Жан-Поль Сартр

Свідомість є, з одного боку, усвідомлення предмета, а з другого боку, усвідомлення самої себе: свідомість того, що для неї є істинне, і усвідомлення свого знання про це.

Георг Гегель

Проблема свідомості належить до найскладніших філософських проблем; певне Ті усвідомлення приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини, різноманітних знань, ідей, надій, що становлять його багатство. Філософія визначає свідомість як таку властивість людини, що забезпечує її доцільну діяльність та особливий, предметно зумовлений спосіб орієнтування в світі. Завдяки здатності до саморефлексії, свідомість набуває можливості оперування узагальненими, абстрактно-теоретичними характеристиками речей і процесів світу. Якраз тому свідомість, що завжди є особистою і неповторною, дає людині змогу діяти універсальним чином, жити не лише у згоді з наявним світом, а й реалізовувати його приховані можливості, творити новий світ - світ культури.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати

основні причини складності розуміння та наукового вивчення свідомості;

провідні ознаки, за якими ми можемо переконуватись у реальному існуванні свідомості;

зміст основних концепцій походження свідомості;

основні чинники виникнення та функціонування свідомості;

значення ідеальності свідомості для визначення її онтологічного статусу;

основні складові структури свідомості та її функції.

використовувати основні ознаки свідомості для пояснення особливостей людської поведінки;

аргументовано демонструвати переваги та недоліки основних концепцій походження свідомості;

пояснювати конкретними прикладами значення ідеального для функціонування свідомості;

застосовувати структурні одиниці свідомості для прояснення складностей людського свідомого сприйняття дійсності.

  зв'язок проблеми свідомості із найважливішими особливостями людини, людського способу буття та філософським їх осмисленням;

незавершеність концептуальних вирішень проблеми походження свідомості;

зв'язок між провідними чинниками виникнення та функціонування свідомості;

  єдність свідомості та самосвідомості;

♦    значення еталонних, ідеальних вимірів сущого для людського свідомого орієнтування в дійсності;

♦    неоднозначність взаємозв'язку свідомості і мови;

♦    системний характер будови людської свідомості та зв'язків між її складовими.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

12.1. Проблема онтологічного статусу свідомості та її суттєві ознаки.

12.2.  Проблема походження свідомості.

12.3.  Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова.

12.4.  Структура та функції свідомості.

ключові терміни і поняття

* АБСОЛЮЦІЯ (або ЩЕ А ЦІ Я) - здатність людської свідомості створювати у полі свого інтелектуального споглядання ідеальні, тобто завершені, еталонні виміри сущого, завдяки яким свідомість набуває здатності орієнтуватися в предметній дійсності, оцінювати її.

* ІДЕАЛЬНЕ - характеристика онтологічного статусу свідомості, згідно з яким свідомість не відтворює дійсність у вигляді копій, а фіксує її через виявлення суттєвих, необхідних зв 'язків та через доведення параметрів будь-якого сущого до гранично можливого виміру (див. термін "Абсолюція").

* МИСЛЕННЯ- процес інтелектуального оперування предметним змістом свідомості, тобто упорядкований та усвідомлений рух думки через серію фіксованих пунктів до виправданого змістом цього руху результату; за змістом та суттю це є виведення у поле свідомого споглядання фундаментальних характеристик буття. Ъ МОВА (І МОВЛЕННЯ) - провідна форма виразу предметного змісту людської свідомості, тобто форма передачі того, що не може бути вказане безпосередньо, натуралістично (наприклад, ті самі еталонні орієнтири мислення); існує цілий спектр мов: мова видів мистецтва, мова науки, мова жестів, - серед яких людське мовлення постає найбільш гнучкою та оперативною формою виразу змісту свідомості.

* ОНТОЛОГІЧНИЙ СТА ІУС СВІДОМОСТІ здатність людської свідомості мати у своєму змісті те, чого без свідомості або поза свідомістю не існує і існувати не може; йдеться, насамперед, про ідеацію, предметність, цілеспрямованість, саморефлексію.

*  ПРЕДМЕТНІСТЬ - здатність людської свідомості вибудовувати свій зміст із опорою на ідеальні системи визначень (чи відліку), внаслідок цього цей зміст не збігається із наочно спостережуваним; завдяки такій здатності людина може бачити в речах світу не лише чуттєво надане, а й приховане, потенційне, належне; в цілому: предметність - це сприйняття людською свідомістю дійсності у вимірах людської інтелектуальної та матеріальної діяльності.

* ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ - характеристика людськоїсвідомості, пов'язана із її здатністю подумки вибудовувати образи та процедури майбутніх дій, здатність в подальшому концентрувати людські зусилля на їх реалізації.