Сфігмоманометр мембранний. (тонометр)

Прилад також призначений для вимірювання артеріального кров’яного тиску. В середині каркаса, як в кожному з металевих манометрів, знаходиться металева камера, кришка якої зроблена з м’якого металу (мембрана). В камеру накачується повітря. Під впливом підвищеного тиску кришка цієї камери (мембрани) вигинається вгору. За допомогою передавального механізму, який складається із зубчатих коліс, рух мембрани передається стрільці і вона при цьому встановлюється на повній поділці, яка показує величину тиску в камері. До камери приєднана за допомогою гумової трубки манжетка. При накачуванні повітря за допомогою гумової груші, повітря одночасно поступає в камеру з мембраною і в манжетку. Таким чином, в камері буде тиск такий, як в манжетці.

Випускання повітря з системи проводиться за допомогою гвинта, який при цьому поступово викручують. При накачуванні повітря гвинт закручується. Для швидкого випускання повітря роз’єднують гумову трубку.

Вимірювання кров’яного тиску тонометром проводиться так само.

Порядок виконання роботи.

1. Якщо кров’яний тиск визначається в сидячому положенні хворого, то необхідно його посадити на стілець, який приставлений до краю стола. Оголену руку кладуть на край стола. Закачування рукава сорочкики може привести до стискання плечової артерії та одержання невірних результатів, а тому руку слід витягнути. Ручні годинники повинні бути зняті, щоб не порушувати кровообіг у руці. Якщо кров’яний тиск вимірюється в лежачому положенні хворого, то апарат встановлюється на стільці поблизу ліжка. Треба слідкувати, щоб при вимірюванні кров’яного тиску м’язи руки були розслаблені.

2. З футляра виймають гумову манжетку. Якщо в манжетці є залишок повітря, то його необхідно витиснути, бо важко накласти манжетку на плече. Для цього роз’єднується конусні канюки, які сполучають гумові трубки, що йдуть від трійника балона і, стискаючи манжетку, видавлюють з неї повітря.

3. Манжетка накладається на плече таким чином, щоб середня її частина знаходилась проти внутрішньої частини плеча, там, де проходить плечова артерія. Манжетка обвивається подібно бинту навколо плеча, а кінець її (шлейф) підкладається під останній його оберт. Накладати манжетку треба нетуго: під неї вільно повинен проходити кінчик пальця (вказівного), рука не повинна синіти, пульс на променевій артерії не повинен зникати.

4. Пальцем руки промацайте місце пульсації артерії в ділянці ліктьової ямки з її внутрішнього боку, а до цього місця прикладається стетофонендоскоп. Стетофонендоскоп повинен бути прикладений до шкіри і не повинен торкатись краю манжетки, щоб запобігти появі сторонніх шумів.

5. Частими, але несильними стискуваннями гумового балона накачують повітря в тонометр і в сполучену з ним манжетку, до того часу, поки через фонендоскоп не перестануть вислуховуватися звукові явища. Можна також орієнтуватися по зникненню пульсу на променевій артерії, хоча дуже важко, але тоді фонендоскопом не користуються.

6. За допомогою вентиля починають поступово випускати повітря з манжетки і тонометра. Тиск у системі починає падати. Помічають поділки, на яких встановлюється стрілка тонометра при появі першого тону, що, як вказується вище, відповідає максимальному тиску, в момент різкого послаблення звукових явищ - послаблення тонів, що відповідає мінімальному тиску.

7. Вимірювання кров’яного тиску проводиться три рази з проміжком 4-5 хвилин між вимірюваннями, щоб дати час встановленню нормального кровообігу в руці. В проміжках між вимірюваннями повітря з манжетки випускається, щоб відновити кровообіг у руці. Обчислюється середнє трьох вимірів.

№ п/п	Pmax(мм Hg)	Pmin(мм Hg)	∆Pmax	∆Pmin
1 2 3
Середнє

8. Знаходять абсолютні та відносні помилки для максимального і мінімального тисків.

9. Віднімають від середнього максимального тиску середній мінімальний, визначають пульсовий тиск.

10. Виміряти абсолютний тиск барометром Н.

11. Обчислити кожний максимальний, мінімальний тиск виміряні офігмоміметром, тонометром і формулами.

12. Кінцеві результати вимірювання тиску визначити в одиницях тиску системи SI.