ББК85.5 С12

Рецензенти:

В. В. Третьяченко — доктор психологічних наук, професор, зав. кафедрою психології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля

І. П. Булєєв — доктор економічних наук, професор, заступник директора Інституту промисловості НАН України

С. Я. Антипова — кандидат економічних наук, доцент Донбаської державної машинобудівної академії

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 14/18.2 794 від 15.04.2004)

Савельєва В. С.

С 12 Психологія управління: Навчальний посібник. — К.: ВД «Професіо­нал», 200Ь~. - 320 с.

І5ВК 966-8556-69-0

Навчальний посібник являє собою систематичний курс із психології управління. У посібнику подано фундаментальні положення загальної і соціальної психології, що мають важливе значення для розуміння психологічних закономірностей і механізмів управлінської діяльності керівника. Розглянуто етносоціальні та етнопсихологічні особливості управління в Україні. Висвітлено психологічні аспекти управлінської діяльності та особистості керівника.

Матеріал у посібнику подано з об'єктивних теоретико-методологічних позицій. Форма викладу — поєднання лекційного матеріалу з практичними розробками. Відмітною рисою посібника є контрольні питання й тести для самоперевірки в кінці кожного розділу, що підвищує ефективність використання цієї книги для самостійної роботи студентів усіх форм навчання.

Посібник призначений для студентів, які навчаються за спеціальністю «Ме­неджмент», фахівців у сфері управління та майбутніх управлінських кадрів.

ББК85.5

©В. С. Савельєва, 200^ь" © ВД«Професіонал», 200^"

I5ВN 966-8556-69-0

ЗМІСТ

вступ 6

розділ 1 теоретичні основи психології

управління 8

1. Управління як соціальний феномен 8

2. Предмет науки управління. Етапи її розвитку 10

3. Основні управлінські культури: характерні риси й особливості.

Етносоціальні особливості управління в Україні 16

4. Тенденції розвитку управлінської думки 28

5. Поняття про психологію управління.

Рівні психолого-управлінської проблематики 31

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПСИХОЛОГІЇ

УПРАВЛІННЯ 36

1. Методи досліджень у психології управління 36

2. Соціометрія як основний метод діагностування міжособистісних стосунків в організації 40

3. Референтометрія 49

РОЗДІЛ З ПІДГОТОВКА Й УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ 53

1. Підготовка й прийняття управлінських рішень 53

2. Делегування повноважень 56

3. Види управлінських рішень 58

4. Психологія діяльності керівника

в процесі прийняття управлінських рішень 62

3.5 Методи індивідуального та групового

прийняття рішень 64

РОЗДІЛ 4 ПОНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ В ПСИХОЛОП 67

4.1 Особистість і її розуміння.

Психологічна структура особистості 67

2. Деякі психологічні школи вивчення особистості 69

3. Типологія особистості 75

РОЗДІЛ 5 СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ

ЛЮДИНА - ІНДИВІД - ОСОБИСТІСТЬ 77

1. Особливості понять людина — індивід — особистість ... 77

2. Соціалізація особистості 79

3. Соціальні ролі в структурі особистості 81

4. Індивідуально-психологічні риси особистості 82

5. Настанова особистості 89

РОЗДІЛ 6 ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ 92

6.1 Здібності: визначення, якісна й кількісна

• характеристика здібностей 92

2. Структура здібностей, класифікація їх видів 94

3. Проблеми походження і механізмів

розвитку здібностей 95

4. Проблема здатності до творчості 97

5. Творча особистість і її життєвий шлях 100

6. Професійні здібності менеджера 102

РОЗДІЛ 7 ОСОБИСТІСТЬ КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ

НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. ОСОБЛИВОСТІ КЕРІВНИЦТВА ТА ЛІДЕРСТВА В СТРУКТУРІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 105

1. Професіоналізм і компетентність керівника 105

2. Визначення поняття «керівник» 123

3. Основні функції управлінської діяльності 133

4. Основні теорії лідерства 137

5. Підходи до визначення професійно важливих якостей керівника 140

6. Теорії особистісних рис керівника 142

7. Риси вітчизняного управління трьох епох 146

8. Час, його сприйняття та ефективність

діяльності керівника 148

7.9 Керівник як командний гравець 163

7.10 Психологія індивідуального стилю управління 166

РОЗДІЛ 8 ГРУПИ ІМІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ

В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ 176

1. Визначення групи. Види груп, цілі їх діяльності 176

2. Психологічна сутність соціальної організації 178

3. Міжособистісні відносини в групі 181

4. Неформальні групи 183

РОЗДІЛ 9 ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ 184

1. Характеристика групи як соціального феномена .... 185

2. Групова динаміка та рівні проблем управління 192

3. Стадії розвитку групи та управління

груповою динамікою 197

4. Функції ефективної групи і соціальні ролі її членів ..203

5. Умови ефективності

групового вирішення проблем 209

9.6 Характеристики членів групи

як фактор ефективності 216

9.7 Типи підлеглих 223

РОЗДІЛ 10 ФОРМУВАННЯ КОМАНД

ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ 229

1. Ефективне управління змінами 229

2. Типи команд 233

3. Особливості ефективної команди 237

4. Керівництво та управління командами 239

5. Фактори ефективної діяльності команди 241

РОЗДІЛ 11 УПРАВЛІНСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ

В ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА 247

1. Поняття, структура та види спілкування 247

2. Спілкування як соціальний феномен. Особливості управлінського спілкування 253

3. Проблеми міжособистісного сприйняття

в управлінському спілкуванні 259

11.4 Спілкування керівника з підлеглими

як обмін інформацією 277

11.5 Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні 285

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ

І РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 312

ВСТУП

У навчальному посібнику зроблено спробу започаткувати основи психології управління, що відповідає особливостям нашого вітчизняного менталітету.

Посібник логічно структурований, включає одинадцять само­стійних, але пов'язаних між собою розділів, у яких послідовно ви­світлюються актуальні аспекти психології управління.

У першому розділі управління розглядається як соціальний феномен, дається тлумачення предмета управління, етапи його розвитку, висвітлюються основні риси управлінських культур. Особлива увага приділяється етносоціальним особливостям управління в Україні. Більш конкретно формулюється поняття психології управління.

У другому розділі визначаються методологічні основи психо­логії управління. Докладно розглянуто соціометрію і референтоме-трію як найважливіші методи психології соціального управління.

Третій розділ присвячено розгляду психології діяльності ке­рівника на етапі прийняття управлінських рішень.

У четвертому та п'ятому розділах висвітлюються загальнопси-хологічні аспекти особистості.

Шостий розділ відображає соціально-психологічні особливос­ті розвитку професійних здібностей керівника.

У сьомому розділі на основі теоретико-емпіричного матеріа­лу досліджуються найважливіші аспекти професіоналізму й ком­петентності керівника. Розмежовуються поняття «керівництво» та «лідерство» в сучасній науці. Аналізуються особливості вітчиз­няного управління протягом трьох епох. Увагу зосереджено на роз­гляді психології індивідуального стилю управління.

Восьмий та дев'ятий розділи присвячені дослідженню груп, їх видів і цілей діяльності. Розглянуто стадії розвитку групи та управління груповою динамікою. Визначено умови ефективно­го групового вирішення проблем. У цих розділах характеризують­ся члени групи, розробляється психологічна типологія підлеглих в організації.

У десятому розділі обґрунтовано необхідність формування команд в організації. Визначено типи команд, особливості й фак­тори їх ефективної діяльності.

В одинадцятому розділі розглянуто спілкування як соціаль­ний феномен. Виокремлено особливості управлінського спілку­вання, означено умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні.

Загалом, у навчальному посібнику відображено найважливі­ші аспекти психології управління, вивчення яких на рівні теорії і практики сприятиме підвищенню психолого-управлінської ком­петенції управлінців-фахівців та майбутніх керівних кадрів.

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

1.1 Управління як соціальний феномен

Поняття «управління» широко використовується в різних на­уках, позначаючи функцію, властиву організованим системам (біо­логічним, технічним, соціальним, військовим та ін.). Існує багато визначень цього поняття. Беручи загалом, під управлінням розумі­ють елемент, функцію, що забезпечує збереження певної структури організованих систем, підтримку режиму їхньої діяльності, реаліза­цію їхніх програм і цілей.

У соціальному управлінні, на відміну від інших видів, голо­вними компонентами є або люди як члени різних організацій, або ж організаційні підрозділи в цілому. Індивіди (або самостійно, або ж у складі соціальної групи), які виявляють себе в складній сис­темі управлінських взаємин, можуть бути суб'єктами й об'єктами управління. Як бачимо, визначальними категоріями соціального управління є «організація», «суб'єкт та об'єкт управління».

Організація являє собою форму об'єднання групи людей (двох і більше), діяльність яких свідомо координує суб'єкт управління для того, щоб досягти спільної мети чи цілей та упорядкувати ко­лективну діяльність. Залежно від цілей та умов діяльності індивіди в соціальному управлінні є суб'єктами або об'єктами управління.

8

Суб'єкт управління — це носій предметно-практичної діяль­ності, джерело управлінської активності, спрямованої на певний об'єкт управління. Суб'єктом управління може бути як окремий індивід, так і соціальна група.

Об'єкт управління — це частина об'єктивної дійсності, на яку спрямовується управлінський вплив. Об'єктом управління може бути як окремий індивід, так і соціальна група.

Суб'єкт та об'єкт управління пов'язані між собою діалектич­ною взаємодією і взаємовпливом. При цьому важливою умовою ефективності управління є відповідність суб'єкта управління його об'єкту. Отже, соціальне управління є безперервний процес впливу керівника (суб'єкта управління) на організовану групу людей або на кого-небудь із цієї групи окремо (об'єкт управління) з метою організації і координації їх спільної діяльності для досягнення найкращих результатів.

Система управлінських відносин спирається на два соціаль­но-психологічні феномени, які ми можемо трактувати як власне управління, тобто цілеспрямований вплив на певний об'єкт, і під­порядкування, тобто сприйнятливість і схильність підпорядковува­тися цілеспрямованому впливу суб'єкта. Залежно від типологічних рис різні люди неоднаково сприймають саме почуття підпорядко­ваності. Дослідники виділяють три типи підпорядкування:

• підпорядкування наперекір: працівник сприймає підпоряд­ кування як вимушені й зовні нав'язані відносини. Для цього типу характерне слабке розуміння мотивів підпорядкування та обов'язку;

• байдуже підпорядкування: працівник цілком задоволений своїм становищем, оскільки це звільняє його від прийняття відпові­ дальних рішень; сповідується принцип «нехай думає начальник»;

• ініціативне підпорядкування: працівник усвідомлює необхід­ ність підпорядкування, почуття обов'язку в нього переходить у звичку, але не позбавляє ініціативності. В основі такого типу підпорядкування лежить критична оцінка керівника та визна­ ння його авторитету.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

Суб'єкт та об'єкт управління, що трактуються також як ке­рівна й керована системи (підсистеми), у сукупності взаємних зв'язків утворюють систему управління, яка характеризується інформаційним забезпеченням, процедурою прийняття й вико­нання рішень.

Система управління як цілісно-організаційне об'єднання ха­рактеризується:

функціями й цілями діяльності;

конкретним переліком складових, що підпорядковуються одна одній;

режимом зовнішніх зв'язків (субординація, координація, до­говірні відносини й т. ін.);

правовим регулюванням структури, зв'язків, повноважень, ді­яльності системи управління в цілому та її елементів.