3.3. Стратегія співробітництва у консультуванні з питань управлінського становлення

Реалізація стратегії співробітництва у консультуванні керівників з проблем управлінського спілкування полягає у підтримці процесу професійного спілкування керівника або процесу розв'язання ко­мунікативного завдання. Логіка консультативного процесу відпові­дає логіці процесу розв'язання комунікативного завдання.

Консультування за стратегією співробітництва передбачає чотири основні етапи.

На доконсультативному етапі консультант знайомиться з особи­стістю керівника, стильовими проявами його комунікації. Основним джерелом інформації про клієнта є біографічні дані, письмові розпо­рядження та інформаційні стенди, спостереження за станом справ в організації, емоційним кліматом, результати інтерв'ювання персоналу.

На етапі встановлення контакту з'ясовується ставлення керів­ника до ситуації психологічної допомоги, його очікування, установки на тип консультативної взаємодії, вислуховується інтерпретація уск­ладнень, що виникають у процесі управлінського спілкування. Розв'я­зується завдання трансформації консультативної позиції та локусу скарги, пошуку прихованого змісту повідомлення клієнта та усунен­ня "дефектів". Психолог оцінює власні можливості допомоги у роз­в'язанні заявленої проблеми та готовність допомогти. У разі етичної несумісності, наприклад використання психологом як інструмента маніпулювання свідомістю підлеглих і колег або стійкої фіксації скарги на інших людях, можлива відмова від надання психологічної допомоги. Психолог допомагає сформулювати керівникові власну ко­мунікативну проблему або комунікативне завдання, тому особливо важливим є організація емоційно-відкритого контакту у процесі кон­сультування.

Етап збирання інформації передбачає :

• вислуховування — спонтанну розповідь про те, що привело ке­рівника до психолога, спонукання до розповіді про ситуації ус­кладненої взаємодії, структурування тексту клієнта. Виявляють­ся типові форми реагування на комунікативні ускладнення, визначається адекватність відображення та розуміння позицій парт­нерів з управлінської взаємодії чи підлеглих, домінуючі емоційні стани особистості в ситуаціях управлінської взаємодії, конструк­тивність поведінкових партнерів;

• рефлексію розповіді клієнта, аналіз отриманої інформації, вису­нення гіпотези та допомога в усвідомленні проблеми клієнтом. Сенс цього етапу полягає в тому, щоб між консультантом та клієнтом виникла мотивація на співпрацю зі створення переду­мов свідомого та самостійного розв'язання комунікативних проблем. Коли психологічна проблема формулюється, настає момент переходу на четвертий етап консультативного процесу.

На етапі спільного розв'язання сформульованої проблеми психолог вирішує такі завдання:

• проблематизація образів професійної реальності, установок (ро­льових стереотипів, персональних стереотипних образів праців­ників), ціннісної основи ставлень та власної професійно-комуні­кативної позиції, стану та поведінки у процесі управлінського спілкування;

• напрацювання альтернативних рішень ("віяло" комунікативних альтернатив);

• формування позитивної комунікативної ідентифікації клієнта.

У літературі наводяться комунікативні техніки, які можна ефек­тивно застосовувати для розв'язання завдань цього етапу [4—6; 10; 11; 14].

Наступна група завдань пов'язана з оцінкою комунікативних аль­тернатив та моделюванням варіантів розв'язання комунікатив­ного завдання у конкретних умовах професійного функціонування, визначенням шляхів реалізації управлінських рішень у процесі управ­лінського спілкування, розробкою резервних варіантів розв'язання комунікативної проблеми та взяттям на себе відповідальності особис­тістю за власну позицію в управлінському спілкуванні та розв'язання комунікативного завдання. Доцільне виконання психодраматичних вправ, програвання різних комунікативних альтернатив і проектування наслідків управлінського рішення через різні комунікативні засоби.

Співпраця психолога із клієнтом на етапі спільного підбиття підсумків спрямована на осмислення результату консультування, оцінку суб'єктом трансформацій власної комунікативної позиції, рівня психологічної готовності до ефективного управлінського спілкування. Психолог структурує отриманий у процесі консультування новий досвід, акцентує увагу на прийнятих рішеннях, мотивує клієнта на їх здійснення, пропонує домашнє завдання. Обговорюються можливості наступних зустрічей та самостійного усунення ускладнень у процесі управлінського спілкування.