- •Методи вивчення ефективності психолого-управлінського консультування з проблем діяльності та розвитку організації
- •Методи вивчення ефективності психолого-управлінського консультування з проблем діяльності та розвитку персоналу.
- •Модель психолого-управлінського консультування на прикладі вирішення ускладнень у діловому спілкуванні керівника організації
- •1. Мотиваційний компонент моделі
- •3. Операційно-технологічний компонент моделі
- •3.1. Консультування з проблем управлінського спілкування за діагностично-рекомендуючою стратегією
- •3.2. Навчальна стратегія у консультуванні керівників з проблем управлінського спілкування
- •3.3. Стратегія співробітництва у консультуванні з питань управлінського становлення
- •4. Особистісний компонент моделі
- •5. Організаційний компонент моделі
- •Консультування магістрантів вищих навчальних закладів з питань професійно-управлінського самовизначення (консультативний процес за діагностико-рекомендацшною стратегією)
- •Методики для вимірювання ефективності психолого-управлінського консультування
3.3. Стратегія співробітництва у консультуванні з питань управлінського становлення
Реалізація стратегії співробітництва у консультуванні керівників з проблем управлінського спілкування полягає у підтримці процесу професійного спілкування керівника або процесу розв'язання комунікативного завдання. Логіка консультативного процесу відповідає логіці процесу розв'язання комунікативного завдання.
Консультування за стратегією співробітництва передбачає чотири основні етапи.
На доконсультативному етапі консультант знайомиться з особистістю керівника, стильовими проявами його комунікації. Основним джерелом інформації про клієнта є біографічні дані, письмові розпорядження та інформаційні стенди, спостереження за станом справ в організації, емоційним кліматом, результати інтерв'ювання персоналу.
На етапі встановлення контакту з'ясовується ставлення керівника до ситуації психологічної допомоги, його очікування, установки на тип консультативної взаємодії, вислуховується інтерпретація ускладнень, що виникають у процесі управлінського спілкування. Розв'язується завдання трансформації консультативної позиції та локусу скарги, пошуку прихованого змісту повідомлення клієнта та усунення "дефектів". Психолог оцінює власні можливості допомоги у розв'язанні заявленої проблеми та готовність допомогти. У разі етичної несумісності, наприклад використання психологом як інструмента маніпулювання свідомістю підлеглих і колег або стійкої фіксації скарги на інших людях, можлива відмова від надання психологічної допомоги. Психолог допомагає сформулювати керівникові власну комунікативну проблему або комунікативне завдання, тому особливо важливим є організація емоційно-відкритого контакту у процесі консультування.
Етап збирання інформації передбачає :
• вислуховування — спонтанну розповідь про те, що привело керівника до психолога, спонукання до розповіді про ситуації ускладненої взаємодії, структурування тексту клієнта. Виявляються типові форми реагування на комунікативні ускладнення, визначається адекватність відображення та розуміння позицій партнерів з управлінської взаємодії чи підлеглих, домінуючі емоційні стани особистості в ситуаціях управлінської взаємодії, конструктивність поведінкових партнерів;
• рефлексію розповіді клієнта, аналіз отриманої інформації, висунення гіпотези та допомога в усвідомленні проблеми клієнтом. Сенс цього етапу полягає в тому, щоб між консультантом та клієнтом виникла мотивація на співпрацю зі створення передумов свідомого та самостійного розв'язання комунікативних проблем. Коли психологічна проблема формулюється, настає момент переходу на четвертий етап консультативного процесу.
На етапі спільного розв'язання сформульованої проблеми психолог вирішує такі завдання:
• проблематизація образів професійної реальності, установок (рольових стереотипів, персональних стереотипних образів працівників), ціннісної основи ставлень та власної професійно-комунікативної позиції, стану та поведінки у процесі управлінського спілкування;
• напрацювання альтернативних рішень ("віяло" комунікативних альтернатив);
• формування позитивної комунікативної ідентифікації клієнта.
У літературі наводяться комунікативні техніки, які можна ефективно застосовувати для розв'язання завдань цього етапу [4—6; 10; 11; 14].
Наступна група завдань пов'язана з оцінкою комунікативних альтернатив та моделюванням варіантів розв'язання комунікативного завдання у конкретних умовах професійного функціонування, визначенням шляхів реалізації управлінських рішень у процесі управлінського спілкування, розробкою резервних варіантів розв'язання комунікативної проблеми та взяттям на себе відповідальності особистістю за власну позицію в управлінському спілкуванні та розв'язання комунікативного завдання. Доцільне виконання психодраматичних вправ, програвання різних комунікативних альтернатив і проектування наслідків управлінського рішення через різні комунікативні засоби.
Співпраця психолога із клієнтом на етапі спільного підбиття підсумків спрямована на осмислення результату консультування, оцінку суб'єктом трансформацій власної комунікативної позиції, рівня психологічної готовності до ефективного управлінського спілкування. Психолог структурує отриманий у процесі консультування новий досвід, акцентує увагу на прийнятих рішеннях, мотивує клієнта на їх здійснення, пропонує домашнє завдання. Обговорюються можливості наступних зустрічей та самостійного усунення ускладнень у процесі управлінського спілкування.
