16. Недоліки моніторингу грунтів.

В ідеальному випадку система моніторингу повинна накопичувати і аналізувати детальну інформацію про конкретні джерела забруднення та їх вплив на навколишнє середовище. Але в ситуації, що склалася відомості про діяльність підприємств та про стан середовища в зоні їх впливу здебільшого усереднені або засновані на заявах самих підприємств. Велика частина доступних матеріалів відображає характер розсіювання забруднюючих речовин в повітрі і в воді, встановлений за допомогою модельних розрахунків, і результати вимірів. Практично не охопленими мережею спостережень залишаються малі міста і численні населені пункти, переважна більшість дифузних джерел забруднення.

17. Сучасні деградаційні процеси грунтів

• затоплення земель під час проходження тайфунів, цунамі і приливами;

• заболочування у зв'язку із змінами термічних умов;

• неправильне застосування добрив і пестицидів. Внесення високих доз азотних добрив іноді негативно впливає на грунтову структуру і знижує протиерозійну стійкість грунтів. Застосування підвищених доз пестицидів, що містять солі важких металів, також може знижувати родючість грунтів, оскільки при обробці в ній знищуються корисні мікроорганізми і черв'яки, а також змінюється кислотність;

• меліоративні роботи. При неправильній технології таких робіт знижується гумусовий шар грунту, родючий шар грунту засипається почвообразующей породою;

• лісозаготівлі. Пошкоджуються і знищуються підлісок, трав'янистий покрив, підстилка і верхній гумусовий шар грунту. Особливо великої шкоди грунті завдають тракторні волоки і транспортування лісу за тимчасовими дорогами;

• розкорчування лісу. Разом з корінням дерев з грунту виноситься велика кількість гумусу;

• лісові пожежі. Разом з лісом знищується лісова підстилка і трава. Дія вогню поширюється на гумусовий шар грунту, відбувається деградація лісових грунтів, пожежі на осушених торфових грунтах. На пасовищах і орних масивах вигорає повністю органічний шар грунту;

• відсутність раціональних співвідношень між землеробством і тваринництвом;

• знищення рослинного покриву при заготівлі палива;

• руйнування рослинного і грунтового покриву при дорожньому та індустріальному будівництві, геологорозвідувальних роботах, розробці корисних копалин тощо;

• вторинне засолення, подщелачивание і підтоплення зрошуваних земель і засолення грунтів, не пов'язане з зрошенням.

18 . Агрохімічні властивості грунтів.

Агрохімічні властивості ґрунтів характеризуються вмістом органічних речовин, азотним, фосфорним і калійним режимами, вмістом мікроелементів і біологічною активністю ґрунту. Органічні сполуки ґрунту представлені в основному гумусом. Систематичне застосування органічних і мінеральних добрив у великих нормах сприяє стабілізації і накопиченню гумусу в сівозмінах.Азотний режим ґрунтів характеризується вмістом загального азоту і складом його сполук, нітрифікаційною здатністю. Кількість у ґрунті мінеральних сполук азоту значно впливає на ефективність застосування азотних добрив.

Фосфорний режим ґрунтів характеризується вмістом загального фосфору, фракційним складом фосфорорганічних і мінеральних сполук фосфору та їх рухомістю. Від їх кількості і складу залежить врожайність сільськогосподарських культур.

Умови калійного живлення рослин характеризуються наявністю водорозчинного, обмінного і необмінного калію; вміст водорозчинного й обмінного калію залежить від застосування добрив і змінюється протягом вегетації рослин.