4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Попередні дисципліни	Отримані навички
1. Неорганічна хімія	Навички поводження із агресивними хімічними речовинами
2. Фізика	Основи роботи із апаратами високого тиску, високої температури
3.Фармакологія	Класифікувати основні дезінфектанти і антисептики, вміти виписувати рецепти
4. Пропедевтика внутрішніх хвороб	Збирати алергологічний анамнез, проводити огляд, пальпацію
5. Мікробіологія	Виконання забору матеріалу для бактеріологічного дослідження

5. Поради студенту.

Важливість засвоєння знань і навичок з цієї теми зумовлена моральними та юридичними обов’язками медичного працівника будь-якого профілю дотримання в роботі правил асептики як передумов для профілактики внутрішньошпитального інфікування хірургічних хворих.

Питання стерилізації інструментів та перев’язувального матеріалу вивчаються тільки на дисципліні загальна хірургія, водночас, отримані знання та навички необхідні в процесі подальшого навчання і в наступній професійній діяльності

При підготовці до заняття зверніть увагу на основні елементи теми – дефініції, патогенез внутрішньошпитального інфікування пацієнтів, основні заходи асептики, принципи методів стерилізації та характеристики засобів хімічної стерилізації.

5.1. Зміст теми заняття.

Інфекція – процес взаємодії макроорганізму та мікроорганізмів, при якому відбувається проникнення і розмноження патогенного збудника в організмі господаря з ураженням його тканин в результаті прямої дії (інвазії), дії токсинів збудника або шляхом імунних реакцій.

Фактори передачі – елементи зовнішнього середовища, які приймають участь у передачі збудників інфекції.

Існують два основні джерела хірургічної інфекції (схема 1) :

1) екзогенна (контактна, імплантаційна, повітряно-крапельна, повітряно-пилова)

2) ендогенна (контактна, та внаслідок транслокації гематогенним або лімфогенним шляхом з вогнища хронічної інфекції).

Асептика – попередження потрапляння потенційних збудників захворю­вання на поверхні / в органи / порожнини організму.

Антисептика – способи хімічного і біологічного знешкодження хвороботворних та інших мікроорганізмів, для запобігання зараженню ран.

Профілактика інфікування хірургічних пацієнтів (асептика) полягає у забезпеченні комплексу організаційно-охоронних і гігієнічних заходів та застосуванні фізичних та хімічних методів дії (впливу), основними з яких є (схема 2):

• Структурування та обладнання хірургічного стаціонару

• Санітарно-протиепідемічний режим

• Санітарно-гігієнічні заходи

• Санація медперсоналу

• Гігієнічна дезінфекція рук

• Хірургічна дезінфекція (обробка рук) хірурга і операційного поля

• Режими роботи операційного блоку

• Стерилізація хірургічного інструментарію багаторазового застосування

• Використання одноразових інструментів

• Асептичний режим оперування

• Дезінфекція обладнання та інструментарію

• Профілактика ВІЛ-інфікування медперсоналу та пацієнтів.

Санітарно-протиепідемічний режим – це заходи, що запобігають зараженню пацієнтів різноманітними інфекціями в процесі медичного обслуговування (на прийомі, під час виконання лікувальних і діагностичних маніпуляцій), а також інфікуванню медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків.

В комплексі цих заходів основне значення мають певні режими роботи функціональних структур, дезінфекція і стерилізація, тому що вони перекривають шляхи передачі потенційного збудника внутрішньолікарняної інфекції до хворого через об’єкти середовища, яке його оточує.

Періодичність прибирання приміщень залежить від їх функціонального призначення (загальні, лікувально-діагностичні, службово-побутові тощо).

Поточне прибирання – проводиться дворазово на добу з використанням дезінфікуючих засобів та антисептиків. Після прибирання проводиться ультрафіолетове опромінення (УФО) приміщення впродовж 60 хвилин.

У разі забруднення підлоги, столів, обладнання кров’ю або іншими біологічними виділеннями це місце негайно заливають 0,5 % розчином дезактину на 60 хв (при ВІЛ інфекції на 120 хв) з подальшим прибиранням або дворазовим протиранням тампоном, змоченим у цьому розчині з інтервалом 15 хвилин.

Генеральне прибирання у приміщеннях лікувально-діагностичного призначення проводиться один раз на тиждень та передбачає такі етапи:

І етап – миття стелі, стін, підлоги 0,5 % миючим розчином (“Лотос”).

ІІ етап – дезінфекція стелі, стін, підлоги 6 % розчином перекису водню,

0,5% розчином дезактину з експозицією 60 хв.

ІІІ етап – ультрафіолетове опромінення приміщень протягом 2-х годин бактерицидними випромінювачами.

Організація роботи операційного блоку передбачає застосування усього комплексу заходів організаційно-технічного та гігієнічного спрямування (розташування, структурування та зонування блоку, використання відповідного обладнання операційних та дотримання режимів їх роботи тощо), а також методів фізичного і хімічного впливу (стерилізації).

Існує 5 видів прибирання операційної – ранкове, поточне, післяопераційне, заключне (щоденне), генеральне (екстрена та планова дезінфекція). Дезінфекція повинна забезпечити знезараження об’єктів оточуючого середовища і знищення усіх патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів (збудників ВЛІ) на предметах, які можуть бути шляхами передачі їх від хворих чи носіїв до пацієнтів (або здорових людей).

Дезінфекція – це хімічні методи знищення мікроорганізмів та їх спор на інструментах і предметах догляду (табл. 1).

Деконтамінація – зниження кількості мікроорганізмів на об’єктах оточуючого середовища.

Обеззараження – знищення (або видалення з об’єкту) на (в) об’єктах оточуючого середовища патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів.

Передстерилізаційна обробка – видалення забруднення із засобів медичного призначення, котрі потребують стерилізації (схема 3, табл. 1). Якість передстерилізаційної обробки повинна постійно перевірятися об’єктивними методами контролю шляхом постановки проб на наявність залишків крові та миючих засобів (табл. 2). Водночас, стерилізація повинна забезпечити знищення усіх видів мікроорганізмів, що знаходяться на будь-яких стадіях розвитку (включаючи спори), на предметах медичного призначення, які контактують з рановою поверхнею чи ін’єкційними розчинами.

Стерилізація – процес, який забезпечує загибель вегетативних та спорових форм патогенних та непатогенних мікроорганізмів.

Методи стерилізації (табл. 3, 4):

1. Термічні (парові, повітряні, гласперленові стерилізатори);

2. Хімічні (газові стерилізатори, дезінфікуючі розчини);

3. Радіаційні установки (установки з радіоактивним джерелом опромінення для виробничої стерилізації виробів одноразового використання).

Якість стерилізації контролюється щоденно за допомогою фізичних та хімічних тестів. Незадовільні результати при контролі вимагають повторну стерилізацію усього медичного інструментарію (матеріалу), технічного огляду стерилізатора та усунення недоліків. Контроль за дотриманням санітарно-протиепідемічного та дезінфекційно-стерилізаційного режимів періодично проводиться силами санітарно–епідеміологічної служби (СЕС).

В комплексі заходів асептики велике значення відводиться гігієнічній та хірургічній обробці рук медперсоналу, оскільки це перекриває шляхи передачі потенційного збудника ВЛІ до хворого при контакті.