20.Поняття про спадкові та вроджені хвороби.

СПАДКОВІ ХВОРОБИ — захворювання, обумовлені порушеннями в процесах збереження, передачі та реалізації генетичної інформації. З розвитком генетики людини, у тому числі й генетики медичної, встановлена спадкова природа багатьох захворювань і синдромів, що вважалися раніше хворобами з невстановленою етіологією. В основі спадкових захворювань лежать мутації: генні, хромосомні та геномні. Відповідно до цього всі спадкові хвороби людини можна об’єднати в 4 великі групи — генні (зміни на рівні окремих нуклеотидів), геномні (зміни кількості цілих хромосом), хромосомні (внутрішньо- і міжхромосомні перебудови) і мультифакторіальні (на розвиток хвороби впливають і гени, і фактори навколишнього середовища). За локалізацією генів, які спричиняють розвиток С.х., хвороби можна розділити на ядерні та мітохондріальні. Більшість спадкових хвороб людини стосується ядерного спадкового матеріалу. Розрізняють хвороби: генні, хромосомні, геномні та зі спадковою схильністю. Для спадкових хвороб характерний клінічний поліморфізм. Він виявляється в різних строках прояву симптомів або початку захворювання, різному ступені виявлення хворобливих ознак, неоднакових термінах летального кінця. Варіації прояву спадкових хвороб не обмежуються тільки клінічними характеристиками. Вони виявляються також у коливаннях біохімічних та інших показників, які входять до загального поняття фенотипу. Так, захворювання з недосконалим остеогенезом характеризується ламкістю кісток, прогресуючим отосклерозом та блакитними склерами, але ці три головні ознаки зустрічаються лише у 44 % носіїв гена, ламкість кісток – у 6 3 %, глухота – у 60 %.

Вроджені хвороби

Захворювання, що виникають внаслідок дії тератогенних факторів під час ембріогенезу (або пологів) на генетично здоровий організм. Клінічно виявляються відразу після народження

Структурно-логічна схема №2

Структурно-логічна схема № 3.

21.Мутагенні фактори.,їх класифікація

Мутагени

етіологічні фактори екзогенного та ендогенного походження, здатні викликати зміни генетичного апарату клітини

Мутагени поділяються на екзогенні та ендогенні.

І. Екзогенні мутагени бувають: а) хімічні; б) фізичні; в) біологічні.

Хімічні речовини викликають мутації на всіх трьох рівнях організації спадкових структур (гени, хромосоми, геном). Вони належать до різних класів хімічних сполук, містяться в широкому наборі харчових продуктів, в лікарських препаратах, воді, повітрі, тощо. Крім того, в багатьох харчових продуктах, тютюні та різних напоях містяться речовини, які активують мутагенну активність інших сполук. У повітря потрапляють миш’як, сірководень, меркаптан, свинець, органічні окислювачі, канцерогени органічного походження. Хімізація сільського господарства і розвиток хімічної промисловості зумовили синтез величезної кількості речовин (за різними оцінками від 3,5 до 4,3 млн.), зокрема таких, яких в біосфері ніколи не було за мільйони років попередньої еволюції. Це призвело до насичення грунтів і води пестицидами, гербіцидами, інсектицидами, понад 15 з яких є мутагенами (ДДТ, каптан, араміт, цирам та інші). Серед промислових сполук більше 20 мають мутагенну дію: формальдегід, ацетальдегід, хлоропрен, бензол, епоксиди, диметилнітрозоамін та інші. Потужним мутагеном є конденсат тютюнового диму. Його потенційна мутагенна активність у 20 тисяч раз перевищує мутагенність бензпирена, що міститься в цьому конденсаті. Мутагенну дію виявляють харчові добавки, такі як цикламати, ароматичні вуглеводні, тетразин та інші. Великою є група ліків-мутагенів (циклофосфамід, мітоміцин С, 5-фторурацил, акрихін, сполуки ртуті, кофеїн, миш’як, гормональні і контрацептивні препарати, імунодепресанти).

Фізичні фактори. До них належать різні види іонізуючого (ІВ) і ультрафіолетового (УФ) випромінювання.

Біологічні фактори. Механізм біологічного мутагенезу є недостатньо вивченим. Доведено, що хромосомні аберації в соматичних клітинах викликають віруси віспи, кору, вітряної віспи, епідемічного паротиту, грипу, гепатиту та інших людських захворювань. Ведуться інтенсивні дослідження вірусного мутагенезу у статевих клітинах людей.

ІІ. Ендогенні. До ендогенних мутагенних факторів належать деякі метаболіти: а) перекис водню; б) ліпідні перекиси; в) вільні радикали.

Не виключено, що в деяких випадках зміни структури ДНК можуть бути спричинені непрямою дією мутагену. Доведено, наприклад, що вільні кисневі радикали, які утворились в каріоплазмі під впливом ІВ і не потрапили в мішень ДНК, можуть вторинно взаємодіяти з нуклеїновою кислотою і викликати мутації.