Патологічна фізіологія.модуль.Питання [1-33]
1.Патологічна фізіологія:визначення,предмет та завдання.
Патологічна фізіологія – це наука, що вивчає і описує загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення хвороб і патологічних процесів, формує принципи і методи їх діагностики, лікування і профілактики. Термін „патологічна фізіологія” походить від слів „патологія” (з грец. pathos – страждання + logos – вчення), і „фізіологія” (з грец. physis – природа + logos – вчення).
Таким чином в цілому у завдання патологічної фізіології входить:
Встановлення суті хвороби (що таке хвороба?).
Вивчення причин і умов виникнення хвороби.
Вивчення основних закономірностей порушення життєдіяльності організму в умовах патології.
Опрацювання ефективних методів профілактики, діагностики і лікування хвороб.
Отже, патологічна фізіологія – це наука, що вивчає життєдіяльність хворого організму й основні закономірності виникнення, розвитку та завершення хвороби.
2.Методи патологічної фізіології.
Моделювання хвороби. Особливим моментом в експерименті є застосування правильних, адекватних, інформативних методів і методик, оскільки вони повинні найбільш точно, об’ємно і глибоко забезпечити можливість перевірки гіпотези.
Для вивчення патологічних процесів використовують наступні методи моделювання хвороб:
метод вилучення – видалення або пошкодження якогось органу (хірургічне, хімічне, механічне) і порівняння симптомів, які з’явились з клінічною картиною захворювання при порушенні функції цього ж органу в людини;
метод ушкодження (руйнування) – використання хірургічних (пошкодження тканин, перерізка нерва), фізичних (температурні фактори, іонізуюче випромінювання), хімічних (інгібітори, отрути), імунологічних (протитканинні антитіла, сироватки) впливів;
метод створення дефіциту – моделюють авітамінози, гіпоксію;
метод перенавантаження – моделюють неврози, серцеву недостатність, атеросклероз, артеріальну гіпертензію із використанням, наприклад, холестерину і хлористого натрію;
метод екзогенної індукції – введення в організм тварин різних речовин, екстрактів з тканин, гормонів і порівняння цих результатів з результатами аналогічних впливів при тих чи інших захворюваннях людини (введення тиреоїдних гормонів – симптоми тиреотоксикозу);
метод подразнення – шляхом різних впливів змінюють функції того чи іншого органу (наприклад, при подразненні блукаючого нерву виникає брадикардія);
метод ізольованих або “переживаючих” органів (ізольоване серце, печінка, легені та ін.) дозволяє оцінити дійсний характер, глибину пошкодження цього органу і його роль в розвитку недостатності кровообігу, травлення, дихання і т.д.
метод тканинних культур (трансплантації і експлантації) дає можливість вивчати процеси малігнізації і оцінювати ефективність протипухлинних препаратів;
метод порівняльної патології – вивчення в порівняльному (еволюційному) аспекті гарячки, запалення, гіпоксії і т.д.
3.Експериментальне моделювання хвороб.
|
Експеримент |
це спровоковане спостереження проведене за бажанням експериментатора |
.
4.Методики,які використовуються при вивченні патологічних процесів.
|
Патологічний процес |
поєднання місцевих та загальних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на ушкоджуючу дію хвороботворного чинника |
5.Експеримент:види та значення для медицини.
|
Експеримент |
це спровоковане спостереження проведене за бажанням експериментатора |
Експеримент дозволяє чинити такі впливи на організм тварини (травма, трансплантація пухлини, опромінення), які не припустимі в клініці. Тільки в експерименті на тварині з відтвореним захворюванням можливе випробування нових лікарських засобів.
Експериментальна модель хвороби завжди простіша за хворобу у людини. Свідоме спрощення в експерименті дає можливість експериментатору розділити хворобу на основні елементи. При цьому слід мати на увазі, що результати експерименту не можна в повному обсязі екстраполювати на людину.
За К. Бернаром експеримент – це спровоковане спостереження на піддослідних тваринах за бажанням експериментатора.
У разі проведення експерименту важливе значення мають такі фактори: правильний підбір тварин, вид експерименту (гострий чи хронічний), технічне забезпечення (мікроскопи, фотоелектрокалориметри, спектрофотометри, газоаналізатори, центрифуги і т.д.) і обов’язкове проведення контрольних дослідів.
