Загальні холодні ванни
Такі ванни сприяють підвищенню тонусу серцево-судинної системи, поліпшують обмін речовин, підсилюють венозний кровообіг і лімфообіг, підвищують м’язовий тонус, знижують артеріальний тиск. Температура води в них повинна бути нижчою за +20 °С. Прийом холодної ванни повинен бути обмежений: для новачків — не більше 0,5 хвилини, надалі прийом можна збільшити до 2–4 хвилин. Після холодної ванни варто розтерти шкіру сухим грубим рушником до появи вираженої реакції шкіри й відчуття тепла. Починати приймати холодні ванни краще влітку з обтирань окремих частин тіла холодною водою.
Показання:
— безсоння;
— перевтома;
— порушення апетиту;
— ожиріння;
— підвищений артеріальний тиск.
Холодні обгортання
Виділяють обгортання: загальне, грудне, нижнє, коротке, голови, шиї, ножне, а також мокрою сорочкою.
Загальне обгортання показане для зниження температури тіла. Розкласти на ліжку вовняну ковдру. Зверху, небагато відступивши від краю, покласти сухе простирадло, поверх покласти інше, намочене в прохолодній воді й викручене. Перед обгортанням хворого потрібно обігріти від голови до ніг вологим рушником або накинути на нього вологе простирадло і як слід розтерти руками поверх цього простирадла, а потім вже покласти оголеним на вологе простирадло, приготовлене на ліжку й швидко загорнути, причому кожну ногу в окремий край простирадла. Поверх вологого простирадла швидко обернути сухою, потім теплою ковдрою. Вся процедура триває не більше години. Після обгортання рекомендується прийом потогінного чаю, краще з медом.
Грудне обгортання. Застосовується для зниження підвищеної температури тіла, коли можна або необхідно знизити її без ліків.
Нижнє обгортання призначається при хворобах ніг і живота. Обгортання починається з пахв, так щоб голова, шия, руки, плечі були вільними.
Коротке обгортання — від пахв до колін.
Обгортання голови: змочити голову водою так, щоб вода не капала з волосся, щільно зав’язати голову сухою хусткою. Через 30 хвилин волосся буде сухим. Повторити процедуру 2–3 рази. Після обгортання шию й голову обмити холодною водою. Ця процедура допомагає при головних болях, мігрені.
Обгортання шиї: м’який рушник змочити холодною водою. Обернути ним шию й покрити сухою пов’язкою в 3–4 обороти, щоб не було доступу повітря. Процедура триває одну годину.
Ножне обгортання: поверх мокрих шкарпеток надягти сухі вовняні, лягти в постіль, вкрившись теплою ковдрою. Тривалість процедури 1–2 години. Ножне обгортання поліпшує кровообіг, знімає жар, благотворно впливає при запаленні легенів.
Мокра сорочка: надягти дуже мокру довгу сорочку, лягти в постіль і вкритися теплою ковдрою. Тривалість процедури 1–1,5 години. Діє як заспокійливе, витягає токсини. Корисна при будь-яких отруєннях, у тому числі алкогольній інтоксикації.
Холодові клізми
Ця всім знайома процедура, коли в пряму кишку вводять яку-небудь рідину для послаблення або ж спорожнення кишечника, є також одним із варіантів використання холоду в лікувальних цілях.
Техніка процедури полягає в наступному: рідину для клізми підготовляють заздалегідь, змішують в окремій посудині, а потім переливають у кухоль Есмарха. Положення тіла пацієнта — на лівому боці, з підтягнутими до живота коліньми або в колінно-ліктьовому положенні, у якому введення рідини полегшується, тому що знижується внутрішньочеревний тиск. Кухоль підвішують або тримають на висоті приблизно 1–1,5 метра над хворим. Наконечник рясно змазують вазеліном, відкривають кран кухля, щоб трохи злити воду для усунення повітря в трубці, потім закривають.
Розсунувши сідниці, наконечник вводять у задній прохід дуже обережно, легкими коловими рухами. Ввівши трубку наконечника на глибину 10 см, потрібно відкрити кран і весь час вливання стежити за тим, щоб струм рідини був рівномірним і не дуже швидким.
Часто вже на самому початку вливання можуть з’явитися болі або позиви. Якщо ці відчуття підсилюються, необхідно сповільнити струм рідини, опустивши трохи кухоль, або ненадовго закрити кран, призупинивши надходження води.
Випорожнюючі клізми роблять для того, щоб викликати випорожнення. Як рідина найчастіше застосовується звичайна вода в об’ємі 1,5 літра температурою +20…+25 °С. Більш холодну воду застосовувати не слід, тому що це може викликати подразнення кишечника та біль при маніпуляції. Тиск води, при якому робиться клізма, також не повинен бути надто високим, тому кухоль не слід піднімати вище ніж на 1,5 метра.
Холодовий вплив у ділянці рефлексогенних зон досить ефективний при терапії хворобливих синдромів. Однак не уточнено, як змінюється толерантність до болю залежно від температури й тривалості холодового рефлекторного впливу. Були проведені експериментальні дослідження (1983) з вивчення толерантності до болю у відповідь на стимуляцію пульпи зуба кроликів одиночними електричними стимулами тривалістю 1 м/с та інтенсивністю до 50 мА. Для холодової рефлекторної анальгезії використовували холодовий вплив у ділянці точок акупунктури за допомогою приладу «Куртид-1».
Про толерантність до болю судили по частоті серцевих скорочень, порогу болючої чутливості, частоті подиху, амплітуді викликаних потенціалів із сенсомоторної зони, електрошкірного опору.
Вищезгадані показники визначалися до початку охолодження, на 10, 20, 30, 60-й хвилинах охолодження та через 1, 2 і 24 години після нього. Проведено 5 серій дослідів (табл. 1).
Результати дослідження полягають у наступному: найбільша толерантність болю має місце при впливі температур, близьких до 0 °С, гіпальгезія настає за 5–10 хвилин, досягає максимуму за 30–40 хвилин охолодження й триває 1–2 години після закінчення впливу, толерантність до болю при холодовому рефлекторному впливі на точки акупунктури вища, ніж при впливі на індиферентні ділянки шкіри, спосіб кріо- генного впливу на ТА можна вважати пролонгованим методом рефлексотерапії.
Одним із методів, що має виражену міорелаксаційну дію, є місцеве охолодження кінцівок.
Терапія холодом легко здійснюється й може застосовуватися як у стаціонарних, так і в амбулаторних умовах.
Як джерело холоду можуть бути використані широко доступні засоби, такі як лід, холодна вода, хлоретил, а також спеціально пристосовані для цілей охолодження пристрої.
Основними моментами сеансу локальної гіпотермії є такі:
— охолодження повинне досягти істотного перепаду температур порівняно з початковими даними — до 15– 20 °С;
— тривалість охолодження не слід збільшувати понад 25–30 хвилин, тому що збільшення часу експозиції подальшим зниженням спастичності не супроводжується;
— проводити процедури треба в умовах загального температурного комфорту (при температурі в приміщенні +21…+23 °С);
— термовплив повинен бути достатнім за площею.
Серед відомих різноманітних методик терапії холодом перевагу мають ті з них, які дозволяють здійснювати дозований термовплив з можливістю плавного регулювання температур.
Протипоказаннями до проведення терапії холодом є високі показники артеріального тиску (понад 180 мм рт.ст.) або його різкі коливання як реакція на холодовий вплив (понад 15–20 мм рт.ст.), ішемічна хвороба серця, хвороба Рейно, ревматизм, ряд інтеркурентних захворювань, у виникненні яких холодовому факторові приписується провокуюча роль (ангіна, катар верхніх дихальних шляхів), а також індивідуальна непереносимість холоду. Деякі з перерахованих вище протипоказань можуть розцінюватися як відносні в тому випадку, якщо вдається здійснити відповідну медикаментозну корекцію артеріального тиску, діяльності серцево-судинної системи під контролем електрокардіографії.
Для виключення індивідуальної гіперчутливості до холоду проводиться шкірна проба зі шматочком льоду (3 см3), згодом — експозиція на внутрішній стороні передпліччя впродовж трьох хвилин.
Позитивною реакцією вважається виникнення різної гіпотермії, що значно перевищує зону зіткнення шкіри з льодом, і поява білого пухиря із краями, що піднімаються.
Сеанс локальної гіпотермії здійснюється в такий спосіб. Хворий перебуває в положенні сидячи або лежачи. Кінцівка, що підлягає охолодженню, укладається в середньофізіологічному положенні, що сприяє більш вираженому розслабленню. Манжета для охолодження щільно фіксується на відповідній ділянці кінцівки, після чого включають водяний насос ультратермостату та у манжетах починає циркулювати вода, охолоджена до температури 3–4 °С. Через те що початкова температура на робочій поверхні манжети перед початком процедури відповідає температурі довкілля, то на зниження її до необхідного рівня з моменту запуску апарата витрачається від 3 до 5 хвилин. Таким чином, перепад температур здійснюється поступово, що вигідно відрізняє пропоновану методику від способів, у яких різкий вплив. Холодовий подразник може виявитися на початку процедури короткочасним зростанням спастичності (аплікації льоду, пузирів із льодом, подрібненого льоду, загорненого в попередньо змочений в холодній воді рушник, занурення кінцівки в холодну воду, зрошення струменем хлоретилу).
Під час процедури, у разі потреби, здійснюється контроль артеріального тиску, електрокардіографічне дослідження. Останнє особливо важливе для хворих із лівосторонніми геміпарезами, тому що в цих випадках збільшується можливість несприятливого впливу охолодження на коронарні судини серця по рефлекторних зв’язках через зони Захар’їна — Геда. Підвищення артеріального тиску до 10–15 мм рт.ст. і частішання пульсу на 8–10 ударів на хвилину як реактивні зрушення у відповідь на вплив холодом лежить у межах допустимих коливань.
Метод місцевої гіпотермії досить ефективний при дотриманні таких принципів його застосування.
Необхідно прагнути використовувати терапію холодом у ранній термін існування рухових порушень (максимально до року), застосовувати в сполученні з іншими протиспастичними заходами (медикаментозними, фізіотерапевтичними, засобами лікувальної фізкультури), виходити з оцінки перспективності медичної реабілітації (вік хворого, локалізація та обширність вогнища ураження, етіологічний фактор, ефективність раніше проведеної відновлювальної терапії, динаміка порушень моторики).
Раннє застосування локальної гіпотермії поряд з іншими видами активного відновлювального лікування не тільки сприяє стимуляції компенсаторних механізмів, але й попереджає виникнення у віддаленому періоді таких ускладнень, як м’язові й суглобні контрактури, патологічні синкінезії.
Тривалість дії міорелаксаційної гіпотермії може коливатися в часі від декількох хвилин на початку курсу лікування до декількох годин надалі, що варто розцінювати як прояв її кумулятивних властивостей. У деяких випадках помітного зниження патологічно підвищеного м’язового тонусу викликати не вдається, що, очевидно, пов’язане з характером прояву синдрому спастичності, зокрема, залежно від особливостей сполучення її альфа- і гамма-видів.
У зв’язку з цим слід зазначити, що незважаючи на широке використання гіпотермії в клініці, розкриття її патофізіологічної ролі багато в чому залишається проблематичним.
З існуючих поглядів на цю проблему найбільш вірогідні припущення, що пояснюють вплив місцевого охолодження на патологічно підвищений м’язовий тонус за рахунок залучення механізмів забезпечення нервової провідності, зміни скорочувальних властивостей м’язового волокна, зниження чутливості м’язових волоклн шляхом послаблення збудливості гамма-волокон.
Порівняльний аналіз клінічного обстеження, даних електроенцефалографії, моносинаптичного тестування та електроміографічних показників, отриманих у динаміці, дає підстави вважати, що терапія холодом здатна змінювати функціональну активність окремих ланок рухового аналізатора на різних рівнях.
Так, доказом на користь впливу гіпотермії на функціональний стан кіркових відділів кінестичного аналізатора є клінічні спостереження над хворими, у яких без безпосереднього охолодження ноги з’являлися відчуття типу приємних парестезій у ній паралельно з аналогічними відчуттями при впливі холодом на м’язи верхньої кінцівки. За даними електроенцефалографії після курсу лікування терапії холодом, що включав до 25 процедур, відзначалася синхронізація альфа- і тета-активності, що, ймовірно, обумовлене зміною функціонального стану ретикулярної формації стовбура мозку.
Збільшення обсягу довільних рухів, спостережуване після гіпотермії, знаходить відповідне відбиття в динаміці електроміографічних показників, що характеризувалося, з однієї сторони, зрушеннями у бік нормалізації електрогенезу спастичних м’язів, а з іншого боку — зниженням рівня основної збудливості мотонейронів спинного мозку (за даними міосинаптичного рефлексу).
При неврологічному обстеженні поряд з поліпшенням після проведених процедур гіпотермії загальної картини довільного руху відзначалося зниження амплітуди патологічно підвищених сухожильних рефлексів, зникнення клонусів стоп, зменшення рухової формули патологічних екстензорних рефлексів і зникнення їх там, де вони викликалися фрагментарно, зменшення пітливості на ураженій стороні.
Реалізація рекомендованого способу в схемі лікування може бути представлена цілим рядом поєднань з іншими реабілітаційними заходами.
Так, локальна гіпотермія кінцівок може безпосередньо передувати лікувальній гімнастиці, доповнювати міоелектростимуляцію, чергуватися з гіпертермією, застосовуватися для посилення та пролонгації міорелаксаційного ефекту з медикаментозними способами зниження спастичності, наприклад такими, як новокаїнізація ахіллесового сухожилля, спирт-новокаїнові блокади, оксибутират натрію та інші.
Гіпотермію поєднують з електричною стимуляцією м’язів.
Як приклад досить розглянути найбільш часто застосовувані варіанти зазначеного виду лікування при спастичних геміпарезах, що проявляються контрактурами Верніке — Манна. Типовим при цьому є превалювання тонусу в згиначах руки та розгиначах ноги, тому саме ці м’язи підлягають переважному охолодженню, а їхні антагоністи, тобто розгиначі пальців кисті й передпліччя, м’язи, що відповідають тильне згинання стопи, піддаються електростимулюючому впливу.
Отже, через виражені саногенетичні механізми впливу холодом слід вважати методи кріотерапії та гіпотермії досить перспективними в клінічній неврології та нейрореабілітації. В Ізраїлі досить поширеним методом лікування мігрені є прилад Migraine Relief, що дозволяє поєднати в собі локальну гіпотермію лобово-скроневої ділянки, гіпертермію та вплив постійного магнітного поля (рис. 2)
Використана література:
-
http://www.mif-ua.com/archive/article/17448