Новий Документ Microsoft Word

1. Класифікація гіпоксії, клініка, диференційна діагностика різних видів гіпоксії

1. Гіпоксична гіпоксія

2. Респіраторна гіпоксія

3. Циркуляторна гіпоксія

4. Гемічна гіпоксія

5. Цитотоксична гіпоксія

Клініка: гіпоксична та респіраторна проявляється дифузним ціанозом, розладами з боку ЦНС спочатку у вигляді ейфорії, збудження, після чого виникають порушення свідомості, кома, можливі судоми; з боку ССС розвивається компенсаторна тахікардія, підвищення АТ, зростає серцевий індекс. При наростанні гіпоксії тахікардія переходить у брадикардію. При циркуляторній гіпоксії: зниження серцевого індексу, акроціаноз, в тканинах накопичуються метаболіти. При гемічній гіпоксії: зменшення кисневої ємності крові ( анемічна форма).

Диференціна діагностика:

2. Гіперкапнія, клініка.

Збільшення pCO2 в крові, понад 40 мм.рт.ст викликає розширення периферичних судин, в зв`язку з чим появляються гіперемія шкіри обличчя і шиї, гіперсалівація, надмірне потовиділення, підвищення бронхіальної секреції. Внаслідок підвищення тонусу блукаючого нерва, можлива аритмія та зупинка серця. Гіперкапнія виявляється артеріальною гіпертензією,підвищенням кровоточивості (CO2 розширює капіляри). Гіперкапнія є однією із причин тривалого пробудження після наркозу, може спричинити набряк мозку.

3. Гіпокапнія, клініка.

( зниження конентрації СO2) пригнічує дихання до його зупинки, різко зменшує кровопостачання мозку, що супроводжується запамороченням, , зменшує систолічний і хвилинний об єм крові, зумовлює депонування крові у судинах органів черевної порожнини, зменшення ОЦК.

4. 1. Гостра дихальна недостатність (ГДН) центрального генезу.

2. Гостра дихальна недостатність (ГДН) при обструкції дихальних шляхів 3. Гостра дихальна недостатність (ГДН) змішаного генезу.

1. Бронхолегенева форма :

а) обструктивна

6) рестриктивна

в) дифузійна

2. Торакоабдомінальна форма

3. Центрогенна форма

4. Нервово-м'язова форма

5. Серцево-судинна форма

6. Змішана форма

I ступінь — легкий. Задишка (ЧД до 25 на 1 хв) без порушення газового складу артеріальної крові, помірна тахікардія (до 100 на 1 хв). AT в межах норми.

II ступінь — середній. Задишка прогресує (ЧД до 40 на 1 хв). Помірна артеріальна гіпертензія; раО2 становить 80 — 60 мм рт. ст., раСО2 зростає до 45 — 60 мм рт. ст. або не змінюється. З'являються ціаноз, порушення функції ЦНС.

III ступінь — тяжкий. Значне порушен­ня механізму дихання, вентиляції й оксигенації. Частота дихання до 45 на 1 хв. Значно знижується ХАВ, аускультативно дихання ослаблене або його не чути. По­глиблення розладів функції ЦНС. AT зни­жується, тахікардія до 130 на 1 ха, раСО2 понад 70 мм рт. ст., раО2 нижче 60 — 40 мм рт. ст. Самостійна компенсація гіпоксемії неможлива без застосування окси­генотерапії або ШВЛ.

IV ступінь — украй тяжкий (гіпоксична або гіперкапнічна кома). ЧД 10 на 1 хв і менше, зниження ДО, брадикардія, значний метаболічний ацидоз у разі гіпоксичної коми і респіраторний — гіперкапнічної.

5. Основні принципи інтенсивної терапії ГДН.

• Відновлення прохідності дихальних шляхів і покращення дренажної функції легень;

• Корекція гіпоксемії та усунення альвеолярної гіповентиляції

• Нормалізація гемодинамічних розладів

• Корекція водно-сольового обміну

• Перкусійно-вібраційний масаж грудної клітки

• Дренажне положення

• Оксигенотерапія 40% зволоженим киснем

• 10 мл 2,4% р ну еуфіліну в в для усунення бронхоспазму

• Гепарин – 100 – 150 од

• 2 – 4 мл седуксену у випадку судом 2 мл аміназину вм

• Якщо травма черепа лазикс 20 – 60 мг.

• Дезінтоксикаційна гемодез 400 мл вв

• Введення натрій хлор 0 9 % рн 150мл вв