55. Фолікулярна ангіна.

Етіологія: Гемолітичний стрептокок групи А, рідше - золотистий стафілокок, пневмокок або змішана мікрофлора.

Патогенез: вирішальну роль у виникненні захворювання відіграє зміна загальної та місцевої реактивності організму. Ураження мигдаликів пов’язане з дією імунних комплексів антиген-антитіло та ланцюгом наступних реакцій, що призводять до підвищення проникності капілярів, ексудації рідкої частини крові, набряку тканини мигдаликів, їх нейтрофільної інфільтрації, гнійного розплавлення фолікулів. Значний розвиток сітки відвідних лімфатичних судин призводить до швидкого виникнення регіонарного лімфаденіту. Загальнотоксична дія пов’язана зі всмоктуванням стрептококових токсинів – стрептолізину-0, стрептокінази та ін.

Симптоми: Виражений біль у горлі, що посилюється при ковтанні слини та їжі. Інколи ураж. глотковий( нежить,гугнявість, біль,що віддає в потилицю) та язиковий( біль і діл. Язика) мигд. Висока темп,озноб.Спостеріг. явища автоалергізації.

Орофарингоскопія:Мигдалики значно збільшені, почервонілі та різко болючі при дотику шпателем. Крізь їх пурпурово-червону слизову оболонку просвічується велика кількість круглих, завбільш­ки 1-3 мм, жовтуватих або жовтувато-бі­лих гноячків, що злегка підвищуються над поверх­нею мигдаликів (ніби “зоряне небо”). Цими гноячками є нагноєні фолікули мигдаликів.

Ускладнення: Паратонзиліт та паратонзилярний абсцес; Флегмона шиї; Набряк гортані Тонзилогенний сепсис;Ревмокардит; Неспецифічний інфекційний поліартрит. Гострий гломерулонефрит; Гострий пієлонефрит.

Лікування: 1)Антибіотикотерапія: цефуроксим(500 мг довенно2 р\день),вампілокс(1 капс\день), ампіцилін по 0,5-1 г усередину або в/м з інтервалом 6 год;. макроліди: спіраміцин (роваміцин) – 1,5-3 млн МО всередину з інтервалом 8-12 год;

2)Нестероїдні протизапальні

3)Патогенетичне (виділення плівокшляхом щедрого пиття підігрітих мін.лужних вод ( Поляна квасова),чаїв,що міст.муцин., Гівалексом.Смоктання трахісану.

4) Саногенетичне- ліжковий режим. Висококалорійне харчування,збаг. вітамінами, дезінфекц. предметів індивід.корист.

56Лакунарна ангіна

Етіологія: Гемолітичний стрептокок групи А, рідше - золотистий стафілокок, пневмокок або змішана мікрофлора.

Патогенез: вирішальну роль у виникненні захворювання відіграє зміна загальної та місцевої реактивності організму. Ураження мигдаликів пов’язане з дією імунних комплексів антиген-антитіло та ланцюгом наступних реакцій, що призводять до підвищення проникності капілярів, ексудації рідкої частини крові, набряку тканини мигдаликів, їх нейтрофільної інфільтрації, гнійного розплавлення фолікулів.

Симптоми: Біль в горлі значний та особливо посилю­ється при ковтанні, може віддавати у вухо та іноді буває настільки вираженим, що хворі майже повністю відмовляються від вживання їжі. Явища загальної інтоксикації проявляються дією токсинів та мікробів на серцево-судинну та нервову системи. Температура підвищується до 40° С, загальне нездужання, сонливість, виражений головний біль, біль у м’язах та суглобах, порушення сну тощо.

Орофарингоскопія На набряклій і почервонілій слизовій оболонці мигдаликів з’явля­ються виступаючі з глибини лакун жовтуваті на­льоти(гриб-мухомор) Нальоти, що вкривають мигдалики, складаються з фібрину, бактерій, відокремлених епіте­ліальних клітин та лейкоцитів.

Лікування: 1)Антибіотикотерапія: цефуроксим(500 мг довенно2 р\день),вампілокс(1 капс\день), ампіцилін по 0,5-1 г усередину або в/м з інтервалом 6 год;. макроліди: спіраміцин (роваміцин) – 1,5-3 млн МО всередину з інтервалом 8-12 год;2)Нестероїдні протизапальні3)Патогенетичне (виділення плівокшляхом щедрого пиття підігрітих мін.лужних вод ( Поляна квасова),чаїв,що міст.муцин., Гівалексом.Смоктання трахісану.4) Саногенетичне- ліжковий режим. Висококалорійне харчування,збаг. вітамінами, дезінфекц. предметів індивід.корист.

Профілактика:. Хворих на ангіну необхідно ізолювати. Лікування бензилпеніциліном дає змогу швидко ліквідувати стрептококи у носоглотці та забезпечити профілактику первинного ревматизмуПильної уваги потребують особи зі зниженим місцевим імунітетом. Дорослим особам, які щороку багаторазово хворіють на ангіну, рекомендують тонзилектомію. Тим, хто хворіє 2 рази на рік і рідше, призначають консервативне лікування і радять зміцнювати організм загальноприйнятими способами. У системі профілактики важливе місце посідає загартування.