
- •2 . Основні теоретичні концепції культури
- •3.Основні положення концепції Шпенглера
- •4.Культура Стародавнього Єгипту
- •5. Основні види знаків
- •6. Архетипи української культури.
- •7. Запровадження християнства.
- •8.Український культурний ренесанс
- •12. Модернізм та постмодернізм
- •13.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
- •14.Елітарна та масова культура
- •15.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні
- •16. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.
- •Дві групи глобальні проблеми сучасності
- •18. Національна культура і масова культура, їх співвідношення
- •19.Циклічна модель розвитку культури
- •20. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.
- •22.Трипільська культура.
- •23.Хто з культурологів класифікував культуру на 3 основні типи: чуттєвий, ідеаціональний та ідеалістичний?
- •24. Основні концепції міфу
- •25. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»
- •27.Архаїчний тип культури.Магія, культ, табу, ритуал.
- •28.Римська культура
- •29. Світоглядні засади модернізму
- •30. Розкрити та охарактеризувати стилі у мистецтві: бароко, готика, класицизм українське бароко.
- •31.Досягнення культури Київської Русі.
- •32. Основні стилі і напрямки у мистецтві
- •33. Дохристиянська культура слов’ян.
- •34. Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •36. Охарактеризувати наступні концепції культурології: еволюціоністські, циклічні, соціологічні, теологічні. Поясніть їх специфічні риси.
- •37. Інформативно-знакове тлумачення культури
- •38. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи
- •39. Основні функції культури
- •40. Знаки, які використовуються в культурі см.№5
- •41. Основні властивості символів
- •42. Ціннісно-нормативний вимір культури.
- •43. Історична типологія культури
- •44. Сутність еволюціоністської концепції г.Спенсора.
- •45. Концепція культурно-історних типів м.Я.Данилевського
- •46.Концепція соціокультурної динаміки Сорокіна
- •47. Поняття традиційна та інноваційна культура.
- •48.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі
- •49. Особистість як об’єкт і суб’єкт культурної діяльності.
- •50. Духовна культура. Структура та цінності .
- •51. Світ і людина в Арабо-мусульманському типі культури
- •52. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- •54.Людина і світ в сюрреалізмі
- •55. Людина в античній культурі.
- •56.Людина в середньовічній культурі
- •57.Людина в епоху Відродження
- •58.Людина в культурі новітнього часу
- •59. Мистецтво як феномен культури
- •60. Вплив глобальних процесів на розвиток культури.
- •61. Культурологічна концепція с. Хантінгтона.
31.Досягнення культури Київської Русі.
виправною точкою є запровадження на Русі християнства та поява писемної культури. Разом із християнством з Візантії були запозичені необхідні для функціонування християнського церковного життя література, культова архітектура, живопис, рукописна книга. Але це не було просте перенесення візантійської культури. Візантійські впливи поширювались на Русі в адаптованому для слов'янського ареалу вигляді — церковнослов'янською мовою, яка стала літературною та літургійною для тих слов'янських країн, що знаходилися під впливом візантійської церкви, і взаємодіяли з місцевими традиціями. Впродовж середньовіччя в цьому православному слов'янському ареалі сформувалися спільні «греко-слов'янські», або кирило-мефодіївські культурні традиції, що були визначальними для української середньовічної культури. Водночас вона була відкрита для взаємовпливів та запозичень іншої так званої «латинської» культурної традиції, властивої для країн Центральної та Західної Європи. Відбиралися найрепрезентативніші літературні пам'ятки, більшість яких своїм походженням — перекладом, переписуванням, укладенням зв'язана з власне українськими землями. Але частина з них є спільною для народів кирило-мефодїівської традиції, вони справили вплив на подальший розвиток української літератури.
32. Основні стилі і напрямки у мистецтві
Ще одним ґрунтовним поняттям, необхідним для повноцінного аналізу твору мистецтва виступає поняття "стиль". Саме слово має давньогрецьке походження, в давнину означало назву палички для письма. Поступово значення слова змінювалося, хоча в основі залишилося уявлення про ті риси, які можуть бути зовнішньо виявлені.
Стиль у мистецтві - це структурна єдність образної системи, зовнішньо виявлених прийомів художньої виразності, що застосовуються у мистецтві.
Поняття "стиль" використовується для характеристики етапу у розвитку мистецтва різних художніх напрямків, індивідуальної манери художника. У цьому випадку поняття "напрям", "течія" можна вважати синонімами стилю. Передумовами виникнення стилю виступають особливості історичного моменту, який переживає суспільство. До деякої міри, можна вважати стиль у мистецтві своєрідним віддзеркаленням епохи, її "візитною карткою".
Епоха Просвітництва в культурі ( ХVІІІ ст.) характеризується появою нових жанрів – драми на початку століття і мелодрами в його кінці.
У всіх великих країнах Західної та Центральної Європи в епоху Відродження виникають і перші національні літератури – за мовою і своїм значенням. В Італії фундаторами італ. літератури були Петрарка та Боккаччо. Проте слід зазначити, що цей процес не у всіх народів відбувався одночасно. Так, в Україні (кінець ХVIII – початок ХІХ ст. І.Котляревський), в Росії (пол. ХІХ ст. – О.С.Пушкін).
Подальший розвиток літератури був пов’язаний з особливостями, притаманними епосі класицизму (ХVІІ – поч. ХІХ ст. ). Для класицизму характерний поділ на “високі” та “низькі” жанри, поєднання яких вважалося неприпустимим.
Високі жанри – епопея, трагедія, ода – покликані втілити державні або історичні події, тобто життя монархів, полководців, міфічних героїв.
Низькі – сатира, байка, комедія – мають зображати приватне, повсякденне життя осіб середніх верств. Стиль і мова повинні були строго відповідати обраному жанру (Расін, Буало (Мольєр)).
У кін. ХVІІІ ст. в Німеччині і на початку ХІХ ст. у Франції, а також в інших країнах виникає напрям, який протиставляє себе класицизму і отримує назву “романтизм”. Романтики вперше відкрили суперечливість людської душі, її невичерпність.
Романтики поновили художні форми: створили жанр історичного роману, фантастичні повісті (Гюго, Жорж Санд)(П.Гулак-Артемовський, Г.Квітка-Основ’яненко).
У ІІ пол. ХІХ ст. утверджується напрям, що прийшов на зміну романтизму – реалізм. Кардинальна проблема реалізму – співвідношення правдоподібності й правди, істини (Ч.Діккенс, О.Бальзак).
На початку ХХ ст. в європейському мистецтві виникають різноманітні явища, які умовно можна назвати модернізмом. Якщо у всі віки література була пройнята ідеєю людини, то в сучасну епоху актуалізуються проблеми співвідношення особистості з космічним і людським універсамом.