Дослід № 3. Бензидинова проба на кров.

Принцип методу. Реакція базується на окисненні бензидину до п-хінондііміду киснем, який утворюється при розкладі водню пероксиду під дією гемоглобіну крові.

Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 10 % розчин бензидину в ацетатній кислоті, 3 % H₂O₂, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 1-2 мл патологічного шлункового соку з підвищеною кислотністю додають 4-5 крапель 10 %-го розчину бензидину в оцтовій кислоті та 2-3 краплі 3 %-го розчину водню пероксиду. У присутності крові утворюється синє або зелене забарвлення внаслідок окиснення бензидину.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. У шлунку кров може з’являтися внаслідок кровотечі з його стінок при виразковій хворобі шлунка, з варикозно розширених вен стравоходу, при легеневих і носових кровотечах, а також може потрапляти в шлунок з їжею.

Дослід № 4. Уреазний метод виявлення в шлунковому соці Нelicobacter pylori.

Принцип методу. У гастробіоптаті виявляють фермент уреазу, яка каталізує гідроліз сечовини. Аміак, що утворюється, зміщує рН розчину в лужний бік і в присутності фенолфталеїну утворюється рожеве забарвлення.

Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 0,5 %-ий спиртовий розчин фенолфталеїну, 1 %-ий розчин сечовини, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи: До 1-2 мл патологічного шлункового соку додають 1-2 мл сечовини і 2-3 краплі фенолфталеїну. Вміст пробірок перемішують, залишають на декілька хвилин при кімнатній температурі і спостерігають за появою рожевого забарвлення в пробірці.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. За умов норми шлунок натще майже не містить бактеріальної флори. Не зважаючи на бактерицидну дію хлоридної кислоти, у шлунку в невеликій кількості наявні ентерококи, молочнокислі бактерії, стрептококи, стафілококи, гриби, а кількість мікроорганізмів не перевищує 1 000 мікробних тіл у 1 мл шлункового соку. Мікробна флора шлунка змінюється при дуодено-гастральному рефлюксі та зниженні моторики тонкої кишки. Найбільший інтерес викликає спіралеподібний грамнегативний мікроорганізм Неlісоbасtеr руlоrі (Нр). Дослідження останніх років висвітлили механізм розвитку хронічних захворювань травного тракту при зараженні Н. руlоrі. Основною причиною є висока адгезивна спорідненість бактерій до мембран епітеліальних клітин слизової оболонки шлунка, яка створює умови для дії бактеріальних ферментів, що виділяються Нр у великій кількості (уреаза, ліпаза, фосфоліпаза, протеаза і каталаза) і пошкоджують слизову оболонку. Нр визначають при виразці дванадцятипалої кишки у 92 – 100 % хворих, гастритах – у близько 90 %, виразці шлунка – у 70 – 80 %, раку шлунка – до 80 %, диспепсії без виразок у 40 – 70 % хворих.

Дослід 5. Визначення активності амілази сечі за методом Каравея.

Принцип методу. Метод базується на колориметричному визначенні залишку нерозщепленого крохмалю за інтенсивністю його забарвлення з йодом. За одиницю діастази сечі прийнята кількість грамів крохмалю, розщепленого амілазою в 1 л сечі за 1 год. У нормі вона дорівнює 20 – 160 г/лгод.

Матеріальне забезпечення: патологічна сеча, субстратно-буферний розчин, основний розчин йоду – 0,1 н, робочий розчин йоду – 0,01 н, 1 н НСl, пробірки, піпетки, водяна баня, ФЕК, водяний термостат.

Хід роботи: Роботу виконують за таблицею. У якості контролю використовують сечу здорової людини. Реактиви подані в мілілітрах.

Реактиви	Контроль	Дослід
Субстратно-буферний розчин	2	2
Інкубація у водяній бані 5 хв при температурі 37˚С
Сеча, розведена у 5 разів	-	0,1
Перемішування, інкубація у водяній бані 5 хв при температурі 37˚С
1 н НСl для зупинки реакції	3,9	3,9
Сеча, розведена у 5 разів	0,1	-
Робочий розчин йоду	0,1	0,1

Перемішати, колориметрувати при 630 – 690 нм у кюветі завтовшки 10 мм проти дистильованої води.

Розрахунок: Д = (А_К – А_Д ): А_К 5  160,

де Д – діастаза (г/лгод); А_К – екстинкція контролю; А_Д – екстинкція досліду; 5 – розведення сечі; 160 – розрахунковий коефіцієнт на 1 мл сечі і 1 год інкубації.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Вважають, що в людини виділення ферментів підшлунковою залозою пропорційне, тому про ферментоутворювальну функцію цього органа можна судити за активністю амілази. Під час приступу панкреатиту рівень амілази починає зростати через 2 – 12 год від початку приступу, досягаючи максимуму через 20 – 30 год (у нормі активність амілази в сироватці крові за методом Сміта-роу – 16 – 40 мг/год·мл). Через 6 – 10 год активність амілази, ліпази, трипсину зростає в сечі, але активність амілази дуже швидко знижується та через кілька днів вже не може слугувати критерієм діагностики. Доступність отримання сечі дозволяє багаторазово повторювати дослідження і виявляти навіть незначні підвищення показників (норма амілази в сечі – до 160 мг/год·мл). Паралельно до наростання ферментемії та ферментурії різко знижується активність панкреатичних ферментів у дуодентальному вмісті. Даний феномен обумовлює застосування під час лікування панкреатитів замісних ферментативних препаратів. До складу сучасного препарату „Креон” входять максимальна кількість ліпази та помірна – панкреатичних протеаз, що забезпечує збереження ліполітичної активності ферменту в дванадцятипалій кишці та максимальну компенсацію мальабсорбції. При цьому забезпечується функціональний спокій панкреоцитів, чим пояснюється зростання зовнішньосекреторної функції підшлункової кислоти після курсового лікування креоном.