Кропив’янка

Кропив’янка – це поліетіологічне захворювання з різними варіантами патогенезу і типовими клінічними проявоми - висип на шкірі у вигляді пухирціві (уртикарій), що швидко зливаються і поширюються по всьому тілі. Особливості уртикарного висипу: пухирець розміром від декількох міліметрів до декількох сантиметрів із зоною гіперемії навколо, центральна частина пухирця припіднята; поява висипу супроводжується вираженим свербінням. Ангіоневротичний набряк (набряк Квинке) - один із варіантів кропив’янки, при якому патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну тканину. Типовий клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла з найчастішою локалізацією в ділянці голови (обличчя, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку не змінена. Больові відчуття, дискомфорт у місці ураження нерідко більш виражені,аніж свербіж.

Класифікація

На жаль, спроби створити єдину класифікацію кропив’янки виявилися без успіху, однак загалом усі науковці і практики визнають існування двох її варіантів

• Імунного (алергічного)

• Неімунного ( псевдоалергічного) .

Більше того, такий розподіл відповідає сучасному перегляду термінології в алергології.

Алергічна кропив’янка спричиняється дією алергенів. В основі її патогенезу лежать І-ІІІ типи імунопатологічних реакцій, але провідна роль належить реагіновому механізму. Найчастіше алергічна кропив’янка зумовлена лікарськими засобами, харчовими та інсектними алергенами.

Псевдоалергічна кропив’янка характеризується різними етіологічними факторами і механізмами розвитку. В основі патогенезу цього варіанту захворювання лежать ліберація гістаміну, активація комплементу і калікреїн-кінінової системи, тощо.

Етіологічними чинниками найчастіше є:

- лікарські препарати (антибіотики, рентгенконтрастні речовини, білкові препарати тощо);

- харчові продукти;

- фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод тощо).

У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив′янки важливу роль відіграє патологія травного каналу (найчастіше гепато-біліарної системи), яка реєструється практично у всіх хворих.

За перебігом кропив’янку поділяють на гостру і хронічну. До гострої форми відносять кропив’янку і ангіоневротичний набряк, які тривають не більше 6 тижнів. Якщо ознаки хвороби утримуються довше, то говорять про хронічний перебіг захворювання.

Особливі діагностичні і терапевтичні труднощі виникають у разі хронічної кропив’янки (ХК), яка може бути проявом багатьох хвороб – від інфекцій до новотворів. Сьогодні отримані докази автоімунної природи деяких варіантів хронічної рецидивної кропив’янки.

Діагностичний пошук у хворих з кропив’янкою починається з детальних анамнестичних досліджень, у процесі яких потрібно:

• Вияснити, коли і як почалося захворювання, як часто воно загострюється.

• Уточнити, які захворювання переніс хворий і які ліки застосовував.

• Особливу увагу звернути на те, чи страждає хворий на гастроентерологічні, автоімунні, злоякісні й ендокринні захворювання, оскільки всі вони можуть бути причиною хронічної кропив’янки.

• З’ясувати, чи приймав хворий антигістамінні препарати і яка їх ефективність.

• Переконатися, чи контактує хворий у школі, дитсадку чи вдома з шкідливими речовинами (хімічними , біологічними, запахами тощо).

• Уточнити, чи пов’язана поява висипань у дівчаток з менструальним циклом. Відомо, що поява або підсилення проявів кропив’янки в кінцевій фазі менструального циклу зумовлені зниженням активності прогестерону.

Анамнестичний пошук іноді доволі складний, нерідко доводиться ретроспективно аналізувати епізоди кропив’янки.

Наступним етапом діагностичного пошуку є об’єктивне і додаткове дослідження. Додаткові дослідження у разі гострої кропив’янки повинні включати:

• Загальний аналіз крові з формулою.

• Загальний аналіз сечі.

• Копрологічне дослідження і посів калу на мікробний пейзаж. Функціональні печінкові проби.

• УЗД органів черевної порожнини.

У разі розвитку ХК додатково проводятья :

• Визначення фракцій комплементу (С3 і С4).

• Специфічна алергодіагностика

• Спеціальні дослідження для виключення :

1. системних захворювань сполучної тканини ( антиядерні автоантитіла, ЦІК тощо);

2. злоякісних новотворів;

3. хронічних інфекційних і паразитарних захворювань (вірус гепатиту і вірус Епштейна-Барр, бактеріальні , грибні інфекції, гельмінтози);

4. захворювань щитовидної залози ( УЗД, антитироїдні антитіла, гормони щитовидної залози), травного каналу ( езофагогастродуоденофіброскопія тощо).

У разі підозри на уртикарний васкуліт проводять біопсію шкіри

Лікування.

Рекомендована гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів та продуктів гістамінолібераторів. Обов’язковою умовою успішного лікування кропив’янки є санація хронічних вогнищ інфекцій в організмі, зокрема гельмінтозів.

У разі гострої кропив’янки чи загострення ХК обсяг терапевтичних заходів визначається важкістю процесу.

Легкий перебіг

• Проведення елімінаційних заходів

• Антигістамінні препарати 1-2-ого покоління

Перебіг середної важкості

• Антигістамінні препарати 1-ого покоління парентерально (тавегіл, супрастин тощо)

• При відсутності ефекту - ГКС системної дії ( 1-5 мг/кгв перерахунку на преднізолон) в комбінації з антигістамінними препаратами

• Після досягнення ефекту антигістамінні засоби 2-ого покоління безперервним 1-місячним курсом.

Важкий перебіг

• Проведення елімінаційних заходів

• Антигістамінні препарати 1-ого покоління парентерально

• При відсутності ефекту - ГКС системної дії

• За показами проведення дезінтоксикаційної ін фузійної терапії з додаванням сечогінних препаратів ( фізіологічний розчин, лазикс тощо).

• Після досягнення ефекту антигістамінні засоби 2-ого покоління безперервним 1-місячним курсом.