Тема 13. Порушення ритму та провідності у дітей

Визначення. Порушення ритму серця та провідності – це будь-який серцевий ритм, який відрізняється від нормального синусового за частотою, регулярністю, джерелом збудження серця, а також порушення зв‘язку чи послідовності між активацією передсердь та шлуночків (Кушаковський,1999).

Ритм – це три та більше скорочень серця, котрі ідуть підряд. При порушенні утворення імпульсу в синусовому вузлі – номотопні аримтії. При утворенні імпульсу не в синусовому вузлі – гетеротопні або ектопічні. При цьому ектопічний центр збудження бере на себе роль водія ритму.

Аритмії виникають у дітей будь-якого віку та пов‘язані з різноманітними причинами:

• органічні захворювання серця ( природжені та набуті вади, міокардити, кардіоміопатії);

• спадкові захворювання сполучної тканини;

• нейром‘язеві дистрофії, тощо;

• екстракардіальні ( захворювання нирок, легень, ендокринна патологія, інфекційні захворювання);

• порушення зі сторони ЦНС та вегетативної регуляції серцевого ритму;

• рефлекторно ( при кашлі, зміні положення тіла).

До 47% аритмій носять функціональний характер.

Робоча класифікація порушень серцевого ритму та провідності ( Ісаков І.І. з співав., 1984)

1. Порушення утворення імпульсу

А. Номотопні порушення ритму:

1. синусова тахікардія;

2. синусова брадикардія;

3. синусова аритмія;

4. міграція водія ритму;

5. синдром слабкості синусового вузла

Б. Гетеротопні (ектопічні) порушення ритму:

1.Екстрасистолія:

а) передсердна, атриовентрикулярна, шлуночкова;

б)поодинока, групова, аллоритмічна, інтерполірована, парасистолічна;

в) рання, пізня.

2.Пароксизмальна тахікардія:

а) суправентрикулярна (передсердна, атріовентрикулярна);

б) шлуночкова.

3. Непароксизмальна тахікардія:

а) передсердна з атриовентрикулярною блокадою та без неї;

б) атріовентрикулярна

в) шлуночкова.

4. 4.Тріпотіння та миготіння передсердь.

5. 5.Тріпотіння та миготіння шлуночків.

II. Порушення провідності.

А. Синоаурикулярна блокада

Б. Внутрішньопередсердна блокада

В. Атріовентрикулярна блокада I, II, III ступенів.

Г. Внутрішньошлуночкова блокада:

1. Однобічна, двобічна

2. Неповна, повна

3. Постійна, транзиторна.

3. Комбіновані аритмії

А. Парасистолії

Б. Атриовентрикулярна дисоціація

В. Синдром передчасного збудження шлуночків.

Діагностичні критерії:

а) клінічні: перебої, відчуття „завмирання" серця, серцебиття, головокружіння, зомління,тощо.

б) ідентифікація варіанту порушення серцевого ритму здійснюється за допомогою інструментального обстеження, насамперед – ЕКГ.

Інструментальні та лабораторні дані включають: ЕКГ у спокої, ЕКГ з дозованим фізичним навантаженням. ЕКГ з медикаментозними пробами, кардіоінтервалографія, кліноортостатична проба, вивчення рівня електролітів крові, за показами - добовий холтеровський моніторинг, електрофізіологічні дослідження, ехо- та доплерехіокардіографі, тощо.

Синусова тахікардія

пришвидшений синусовий ритм в стані спокою ( при регулярному ритмі). Виділяють фізіологічну, патологічну та медикаментозну.

Фізіологічна – це фізіологічна відповідь автоматичних клітин на екзогенні та ендогенні впливи: фізичне навантаження, больові подразники, гарячку, вегетодистонії підліткового періоду, тощо. Патологічна - на фоні органічного ушкодження серця, екстракардіальній патології ( туберкульозна інтоксикація, гіпертиреоз, гіпоксія).

Медикаментозна – при тривалому прийомі симпатикоміметиків, препаратів атропіну, глюкокортикоїдів.

Клініка: скарги частіше відсутні, рідко – неприємні відчуття в ділянці серця. Аускультативно – правильний пришвидшений ритм, посилений I тон на верхівці.

На ЕКГ – синусового походження зубець Р позитивний у I, II стандартних та aVL, V_3-V₆ відведеннях, від‘ємний - у aVR відведенні. Інтервали R-R регулярні.

Лікування :

- терапія основного захворювання;

- лише при стійкій СТ нейровегетативного генезу, неефективності седативної терапії призначають β-адреноблокатори: оксипренолол (тразікор), пропранолол