Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Змістовний модуль 5.doc
Скачиваний:
254
Добавлен:
15.02.2016
Размер:
1.2 Mб
Скачать

Тема 14.Функціональні та органічні захворювання стравоходу та шлунку у дітей

Визначення, класифікація, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика функціональної диспепсії, абдомінального болю, гастроезофагального рефлюксу, дуоденогастрального рефлексу, органічних захворювань стравоходу та шлунку у дітей старшого віку.

Тема 15. Функціональні та органічні захворювання кишечнику та біліарної системи у дітей

Визначення, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу, неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, прогноз. Клініка, діагностика, лікування та профілактика дисфункції жовчного міхура та сфінктера Одді, органічних захворювань біліарної системи.

Тема 16. Захворювання підшлункової залози у дітей

Визначення, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування екзокринної недостатності підшлункової залози. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування та профілактика гострого та хронічного панкреатиту, прогноз.

2. Актуальність теми

  • Розповсюдженість гастроентерологічних захворювань від 0 до 14 років складає 79,3 на 1000 дітей, з підйомом в 5-6 та 9-12 років.

  • Захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки найбільш розповсюд­жені серед хвороб органів травлення у дітей і складають 58-76% в структурі дитячої гастроентерологічної патології. З них: функціональні розлади травлення – 20%; хронічний гастродуоденіт – 50%; хронічний гастрит – 4%; хронічний дуоденіт – 2%; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки – 5-6%; захворювання жлвчовивідних шляхів – 22%; ентероколонопатії – 15-17%; панкреатопатії – 0,1%.

  • За останнє десятиліття розповсюдженість гепатобіліарної патології зросла практично втричі (110 випадків на 1000 дітей). Ця патологія частіше зустрічається у дітей молодшого шкільного віку, коли організм дитини інтенсивно росте і формується.

  • В структурі захворювань гепатобіліарної системи 92% складають дискінезії жовчевих шляхів, 6% - хронічні холецистити, холецистохолангіти та жовчекам’яна хвороба, 1% - хронічні гепатити. Досить рідкою патологією в дітей, порівняно із дорослими, вважаються панкреатити та цирози, що є ускладненням вищевказаних захворювань. Отже, дуже важливим є вчасне розпізнавання хвороб жовчевих шляхів, їх лікування з метою попередження їх переходу в хронічний процес.

  • Різноманітність клінічних симптомів захворювання біліарної системи, відсутність патогномонічних ознак хвороби, наявність латентних, з атипо­вим перебігом форм, а також низка особливостей хронічних захворювань гепатобіліарної системи в дитячому віці обумовлюють існування різних класифікацій і підходів до діагностики, лікування.

  • Частота гострого панкреатиту в структурі захворювань органів травлення у дітей становить 5-10%.

  • Дослідження останніх років свідчать про збільшення частоти цих захворювань у дитячій популяції України.

  • Медико-соціальне значення цієї проблеми обумовлене значним поширенням цих захворювань, їх рецидивним прогредієнтним перебігом, ймовірністю розвитку тяжких ускладнень.

  1. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

Дисципліни

Знати

Вміти

Анатомія, фізіологія. Біохімія

Анатомо-фізіологічні особливості травної системи.

Пат.анатомія, пат.фізіологія

Особливості гормональної та неврологічної регуляції шлункової секреції, процесів травлення, морфологічні зміни зі сторони слизової оболонки шлунка і 12-палої кишки, печінки, жовчних ходів, підшлункової залози, механізм утворення ерозій, механізм презентації клінічних ознак, інтерпретація результатів аналізів.

Пропедевтика дитячих хвороб

Анатомо-фiзiологiiчнi особливостi, методика дослідження травної системи у дітей.

Провести пальпацію та перкусію травної системи дитини, визначити і інтерпретувати отримані показники.

Фармакологія

Групи препаратів, які вико­рис­то­­вуються для лікування захворювань травної системи (прокінетики, антисекреторні препарати, антигелікобактерні препарати, цитопротектори, жовчогінні, ферментні препарати, репаранти).

Призначити необхідні препарати з врахуванням стану дитини, його віку і ваги, особливостей індивідуальних реакцій.

Вміти виписати рецепти.