Семіотика змін, що виявляються при об’єктивному обстеженні дитини Огляд

• положення дитини:

• вимушене: на боці з приведеною до тулубу зігнутою ногою (паранефрит)

• неможливість зайняти певне положення і неспокій дитини - ниркова колька (сечокам’яна хвороба)

• зовнішній вигляд хворого: млявість, приголомшеність, апатія до оточуючого, звуження зіниць і слабка реакція на світло, неспокій дитини, сухість шкіри з запалими очима, судоми (уремія)

• відставання в фізичному розвитку спостерігається при хронічних і вроджених захворюваннях нирок (нирковий дизембріогенез)

• стигми дизембріогенезу (понад 6): найчастіше широке перенісся, аномалії вушних раковин, високе піднебіння, порушення росту зубів, полідактилія можуть вказувати на генетичні / тератогенні фактори в розвитку захворювання

• вираз обличчя: загострені риси (пієлонефрит у немовлят), гримаса болю (ниркова коліка), пастозність або набряки обличчя - facies nephritica (гломерулонефрит)

• блідістьшкіри та слизових оболонок + синці під очима зумовлена:

• набряками п/шк основи

• спазмом судин шкіри

• розвитком анемії

Пальпація

• виявлення набряків на нижніх кінцівках, в крижовій ділянці – гломерулонефрит

• прискорене розсмоктування при пробі Мак-Клюра-Олдрича – ознака підвищеної гідрофільності шкіри і свідчить про переднабряковий стан

• наявність вільної рідини в черевній порожнині – поширені набряки при нефротичному синдромі

• нирки доступні пальпації при їх збільшенні (гідронефроз, пухлини), нефроптозі

• болючість в проекції сечовідних точок – запальні захворювання сечовидільних шляхів

Перкусія

• позитивний симптом Пастернацького – пієлонефрит

• наявність вільної рідини в черевній порожнині – поширені набряки при нефротичному синдромі

24. Синдроми ураження сечовидільної системи

25. Набряковий синдром

Набряки спочатку з’являються на обличчі (на повіках), потім поширюються на кінцівки. На відміну від набряків серцевого походження, ниркові - максимально виражені вранці, деколи до кінця дня вони зникають повністю, або є мінімальними.

1. Периферичні набряки (бліді, білі):

• Незначні: калитка, обличчя, гомілки, стопи – при нефритичному синдромі

• Поширені набряки: крім зазначених вище ділянок, набряки поширюються на крижі, живіт, надалі розвивається набряк всього тіла (анасарка) - при нефротичному с-мі

2. Порожнинні набряки: асцит, гідроторакс, гідроперикард - при нефротичному с-мі

Синдром артеріальної гіпер- / гіпотензії а. Артеріальна гіпертензія

1. Ренопаренхімна гіпертензія обумовлена розвитком кортико-медулярних ушкоджень при вроджених та набутих захворюваннях нирок, може бути пов'язана з ураженням однієї нирки (вроджена аномалія нирки, рефлюкс-нефропатія, однобічний пієлонефрит, мультикистоз, гідронефроз, рак нирки, травма нирки), переважно однієї (туберкульоз нирки, інфаркт нирки, сечокам'яна хвороба), або обидвох (гломерулонефрит, гломерулонефрит як прояв системних захворювань, сегментарна гіпоплазія, полікістоз нирок, діабетичний гломерулосклероз, ниркова недостатність). Ренопаренхімна гіпертензія може супроводжувати як гострий стан (гостра ниркова недостатність, гострий гломерулонефрит), так і хронічну патологію (хронічна ниркова недостатність, хронічний гломерулонефрит). Критеріями діагнозу є нефрологічний анамнез, наявність діастолічної гіпертензії, дані нефробіопсії із супутнім аналізом вазоактивних чинників у біоптаті і порушення гемодинаміки в капілярних судинах нефрона за результатами непрямої радіонуклідної ренангіографії

2. Реноваскулярна гіпертензія спостерігається при вродженій аномалії кількості, будови та положення судин нирок і набутій патології (васкуліти середніх і дрібних артерій, тромбоз і емболії, аневризма ниркової артерії). Реноваскулярна гіпертензія може бути одно - або двобічною, діагностується на підставі анамнезу, даних сонодоплерографії, прямої і непрямої ренангіографії, каптоприлового тесту і, рідко, за результатами ядерно-магніторезонансної ангіографії. Даний вид гіпертензії характеризується адаптованістю дитини до високих цифр артеріального тиску, відсутністю гіпертензивних кризів, зниженням артеріального тиску при переході хворого з положення "лежачи" у положення "стоячи".

3. Змішані ренопаренхимно-васкулярні гіпертензії виникають за наявності інтерстиційного нефриту, нефроптозу кістозної дисплазії нирок. Діагноз змішаної ниркової гіпертензії документується на підставі нефрологічного анамнезу, даних нефробіопсії, симетричних кривих за результатами сонодоплерографії і непрямої радіонуклідної ренангіографії.