Лернеоз

Лернеоз - небезпечне захворювання коропа, сазана, рослиноїдних риб, буфало, золотого і сріблястого карасів.

ЗБУДНИКИ -Lernea cyprinacea, L.ctenopharyngodonis. Останній завезений з Далекого Сходу з білим амуром у всі регіони України.

Т

Рис. 2

а - Риба, уражена лернеями б - Збудники лернеозу. І. - Lernea сургіпасеа з коропа, II. - L. сургіпасеа з карася, III. - L. ctenopharhyngodonis з білого амура

іло статевозрілої самки довжиною 12-15 мм, нерозчленоване, сірувато-зеленого кольору. На головному кінці розташовані гіллясті вирости, при допомозі яких рачок закріплюється в тілі риби. Форма і розміри гіллястих виростів є найважливішою систематичною ознакою. На кінці тіла самок розташовані парні яйцеві мішки, в кожному від 300 до 700 яєць. З черевного боку є п'ять пар плавальних ніжок. Самці подібні до самок копеподитної стадії, ведуть вільний спосіб життя. Паразити теплолюбиві, оптимальна температура їх розвитку вище 23°С (рис. 2).

Розвиток лерней відбувається подібно як у сінергазилюсів, з метаморфозом (три наупліальні і п'ять копеподитних стадій, при кожній здійснюється линяння). Запліднення відбувається на копеподитній стадії (коли самки і самці диференційовані за статтю), після чого самці гинуть, а самки прикріплюються до шкіри риби, проникають в тканини і досягають статевої зрілості.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На місці при­кріплення паразита утворюється абсцес і глибока виразка з нерівними горбастими краями червоного кольору. Запальний процес поширюється на м'язеву тканину. Перебіг процесу ускладнюється мікрофлорою. За рахунок затвердіння (ущільнення) пухкої сполучної тканини і перетворення її у фібринозну утворюється паразитарний вузлик. При проникненні паразита в печінку (у молоді риби) розвивається вогнищевий травматичний гепатит, а потім вогнищевий цироз і жирова інфільтрація. Мальки гинуть при наявності 15 і більше паразитів.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і наявності рачків в тілі риби.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Для ліквідації лернеозу застосовують ванни з розчину марганцевокислого калію (при температурі води І5-20°С рибу витримують в розчині 1:50 000 - 2-3 години. При 21-30°С в розчині 1:100 000 - 1,5-2 години).

В неблагополучних ставах рибу обробляють карбофосом з розрахунку 0,1-0,15 г/м³. При температурі води до 20°С її обробляють один раз в 15 днів, вище 20°С - один раз в тиждень. Для обробки білого амура і буфало застосовують карбофос в концентрації 0,1 мг/л дворазове з інтервалом 2 тижні. Також ефективним є внесення по воді негашеного вапна 100-150 кг/га дворазове (травні і вересні), що сприяє знешкодженню вільноживучих науплеальних і кс\пеподитних стадій рачків.

Органічні барвники - основний фіолетовий «К» і яскраво-зелений при концентрації 0,1-0,2 г/м³ знешкоджує вільні стадії рачків. В транспортних ємкостях рибу перед реалізацією витримують в розчині марганцевокислого калію з концентрацією 20 г/м³ на протязі 20-90 хвилин.

Аргульоз

І

Рис. 4

І. - Короп, уражений аргульозами.

II. - Збудники аргульозу:

а — Argulus japonicus;

б — A. foliaceus

нвазійна хвороба, яка викликається рачками з ряду зяброхвостих Branchiura, роду Argulus . Зареєстровано три види аргулюсів: Argulus foliaceus (рибна воша) - поширена у різних прісноводних риб, переважно коропових; A.coregoni уражає лососевих і сигових; A.japonicus у коропів і інших риб. В основному хворіють мальки, цьогорічки і дворічки коропа, форелі, білого та чорного амурів, сазана та інших риб. Рачки розповсюджені повсюдно, крім північних районів, спалахи аргульозу нерідко приймають характер епізоотій, супроводжуються масовою загибеллю риби, особливо в південних районах.

ЗБУДНИК. У ставових риб паразитують два види паразита A.foliaceus, A.japonicus. Рачки досить великі довжиною 6-8 мм. Тіло овальне заокругленої форми, складається із злитого головогруддя і маленького черевця; хребетна ділянка вкрита щитком, два фасеточних очка, на черевній стороні розташовані сисний хоботок, чотири пари плавальних ніжок. Розрізняють ці види рачків за величиною та формою "хвостового плавця" (рис. 4, 1, 2).

Рачки теплолюбиві, оптимальна температура розвитку 25-28°С. За одне літо вони дають до трьох поколінь (генерацій). Самки відкладають ікру, яка містить яйця, на підводні каміння, коряги, гідроспоруди; в кладці налічують до 250-300 яєць. Личинки з довгими задніми антенами і несформованими присосками, вільно плавають у воді 2-3 дні і нападають на рибу. На рибі личинки швидко ростуть, проходять складний метаморфоз і через 2-3 тижні перетворюються у статевозрілі форми.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Аргулюси, які прикріплюються до тіла риби, хоботком проколюють шкіру і висмоктують кров. На місцях поранення розвивається запальний процес, який характеризується значним слизовиділенням, набряками уражених ділянок, крововиливами. Уражені ділянки некротизуються. Утворюються ранки і дрібні виразки, які можуть бути місцем прони в організм риби інфекції. Секрет отруєної залози попадає в ранку через хоботок, що токсично впливає на організм риби. Вважається, що підвищена чутливість аргульозу молодих риб обумовлена тим, що рачок уражає епідерміс, шкіру та прилягаючі шари м'язів за рахунок довжини хоботка рачка, який перевищує товщину епідермісу риби.

Мальки вагою до 2 г. гинуть при наявності 1-2 рачків цьогорічки коропа 20 і більше, а дворічки - при 100-120 на одній рибі (рис. 4, 1).

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі симптомів хвороби і виявлення на тілі риби аргулюсів, яких можна бачити неозброєним оком, їх збирають і визначають видову належність.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Для профілактики аргульозу передбачається в першу чергу виконання заходів, як недопущення збудника в стави, при перевезенні риби, запобігання контакту між молоддю і рибами старшого віку; встановлення спеціальних фільтрів, які є перешкодою для проникнення в стави смітної риби – носіїв збудників, а також вільноживучих личинкових стадій та дорослих паразитів.

Для знешкодження кладок яєць ложе ставів осушують і дезинфікують. У зимовий час стави утримують без води, викошують в них рослинність.

Для звільнення риби від аргулюсів використовують кухонну сіль 1-2 кг на 1 м³; карбофос - 0,1-0,2 мг/л. Карбофос застосовують для обробки мальків, але його не можна вносити в стави при рН - 8,0. Через 24 години після внесення карбофосу в стави вносять негашене вапно з розрахунку 100 кг/га у формі вапняного молока.

За кордоном застосовують для боротьби з аргульозом хлорорганічні сполуки: диптерекс, дайлокс, мазотен (аналоги нашого хлорофосу) в концентрації 0,25 г/м³ (80% -ний АДР) при температурі 27°С дворазове. Малатіон (аналог карбофосу) застосовують як і карбофос.