SELECTION_last_file

521

тваринництві” і включено до переліку пріоритетних у Загальнодержавній програмі селекції у тваринництві України на період до 2010 року.

В Україні на межі повного зникнення перебувають сіра українська, білоголова українська, червона польська, лебединська, бура карпатська, пінцгау породи великої рогатої худоби, сокальська порода овець, мангалицька, кролевецька і придніпровська породні групи свиней. Зникаючими стали симентальська та червона степова породи великої рогатої худоби; гуцульська порода коней; каракульська, романівська, цигайська, прекос, асканійська тонкорунна та гірсько-карпатська породи овець; миргородська, українська степова ряба, велика чорна породи свиней.

Імпортоване поголів’я цінних спеціалізованих порід є малочисельним і тому також включене до переліку порід, генофонд яких необхідно зберігати.

У зв’язку з неконкурентоздатністю локальних порід, збереженість і раціональне використання їх генофонду, а також генофонду цінних малочисельних порід регламентується державою і дотується за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи важливість цієї проблеми в Україні розроблено і затверджено Програму збереження та

раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин.

Одним із основних завдань збереження і ефективного використання генофонду порід є їх інвентаризація та створення на цій основі банку даних генетичних специфічних характерних порід, визначення серед них генетично цінних та спрямування ефективного використання їх у селекційних програмах. Для об’єктивного оцінювання різноманітності генофонду та генетичного статусу порід важливим є дослідження із використання поліморфізму еритроцитарних антигенів, ДНК білків, сироватки крові, ферментів тканин, структури білків, цитогенетичного аналізу тощо.

Збереження генофонду порід забезпечуватиметься шляхом:

522

-чистопородного розведення колекцій „чистих” популяцій сільськогосподарських тварин як вітчизняної, так і зарубіжної селекції у вигляді замкнутих генофондних стад реліктових ферм, заказників тварин;

-тривалого збереження замороженої сперми, ооцитів, ембріонів у генетичних банках;

-збереження зародкової плазми і ДНК як носія кодування генетичних варіацій.

Суб’єктами із збереження генофонду тварин є генофондні стада, генофондні ферми і господарства, заказники, колекціонерії, зоопарки та кріобанки генетичних ресурсів.

Генофондове стадо – чистопородна група тварин, виділена для збереження генофонду певної породи тварин.

Генофондова ферма – окрема ферма в господарстві, де розводять чистопородних тварин усіх статевих і вікових груп лише однієї породи.

Генофондне господарство, заказник – розводить тварин однієї або декількох порід на різних генофонд них фермах і забезпечує їх чистопородне розведення.

Кріобанк генетичних ресурсів – створення та тривале зберігання необхідних запасів сперми, ембріонів, ооцитів тварин особливої генетичної цінності локальних, зникаючих та малочисельних колекцій спеціалізованих порід зарубіжної селекції і використання їх у разі:

-вирішення найбільш важливих селекційних завдань – удосконалення генеалогічної структури, консолідація та докорінне покращання існуючих, а також виведення нових порід, типів, ліній, кросів;

-забезпечення чистопородного аутбредного розведення тварин, підтримання генетичного різноманіття в замкнутих популяціях генофондних стад, ферм, колекціонерів зникаючих і локальних аборигенних та репродукторів спеціалізованих порід;

523 - для селекційного використання в майбутньому і відтворення

чистопородних тварин порід, які зникли за необхідності на маточному поголів’ї іншої породи.

Кріобанки генетичних ресурсів створюють при наукових центрах, які здійснюють оцінювання генофонду, визначають форму і обсяги його збереження та використання конкретно щодо кожної породи. Придбання генетичного матеріалу здійснюють за рахунок Держбюджету.

Програма об’єднує традиційні методи селекції і біотехнологічні засоби розмноження тварин такі, як трансплантація ембріонів, одержання трансгенних тварин, химерних ембріонів, клонування.

Сьогодні охорона порід у світі знаходиться під егідою міжнародних організацій ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) і ЮНЕП (Програма ООН стосовно довкілля), а також різних Національних спілок. У 1980 р. на 31-х щорічних зборах Європейської тваринницької організації робоча група почала розробляти разом з ФАО проект створення Всесвітнього банку даних щодо генетичних ресурсів тварин.

Такий банк даних створений на базі Гановерського інституту ветеринарної медицини; формується банк даних унікальних специфічних характеристик порід, що вкрай необхідно для виділення генетично цінних тварин, їх розведення і використання.

Як у нашій, так і зарубіжних країнах під час здійснення заходів щодо збереження генофонду цінних місцевих порід сільськогосподарських тварин широко використовують досвід, набутий у рослинництві із створення світових колекцій сортів рослин, започаткований М.В. Вавиловим у 20-х роках минулого століття.

9.8. Організація ведення племінного обліку у тваринництві

На виконання Закону України „Про племінну справу у тваринництві” розроблено Інструкції з ведення племінного обліку різних видів сільськогосподарських тварин з метою організації точного систематичного

524

обліку продуктивності, походження кожної тварини, інших селекційних ознак для проведення селекційно-племінної роботи.

Племінний облік узгоджують з бухгалтерським обліком і складають з таких елементів: ідентифікації (присвоєння клички та ідентифікаційного номера), зважування, запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.

На підставі даних племінного обліку формують інформацію про кожну тварину, стадо, генеалогічну групу, породу, масив худоби окремих регіонів та країни загалом. Цю інформацію використовують для господарського, зоотехнічного, економічного аналізу, розробки селекційних програм формування та якісного удосконалення конкретних стад, селекційних і генеалогічних груп, масивів, типів і порід.

9.8.1. Система ідентифікації в тваринництві

Програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Співтовариства передбачає ідентифікацію і реєстрацію сільськогосподарських тварин. Ідентифікація і реєстрація тварин в Україні проводиться відповідно до Положень про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, коней, затверджених наказами Мінагрополітики з метою: одержання оперативної і надійної інформації про поголів’я тварин щодо статі, віку, породи та його місце знаходження; покращання управління і прогнозування ринків продукції; охорони території України від епізоотичних захворювань; контролю за санітарним станом виробництва, якістю і походженням продукції тваринництва; оптимізації планів ветеринарної медицини щодо запобігання (профілактики) та лікування захворювань тварин, контролю за їх переміщенням; забезпечення дотримання вимог законодавства з племінної справи, включаючи оцінювання продуктивності і племінної цінності тварин; оптимізації розробки і виконання селекційних програм; організації технологічних систем у тваринництві та підвищення достовірної інформації за сертифікації

525

племінних (генетичних) ресурсів; забезпечення візуальної ідентифікації кожної тварини в стаді.

Ідентифікації підлягають всі тварини, яких розводять або утримують на території України. Організаційні питання щодо ідентифікації і реєстрації тварин вирішує державне Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин безпосередню роботу з ідентифікації виконують уповноважені агенти.

Ідентифікація великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз –

ототожнювання тварин (нумерація та присвоєння кличок) включає прикріплення бирок з ідентифікаційним номером на кожне вухо тварини, внесення інформації до Книги обліку тварин господарства, видачу паспортів тварин з ветеринарною карткою. Ідентифікаційний номер, присвоєний тварині не змінюється протягом її життя та є унікальним в межах одного виду тварин.

Бирка – вушний знак встановленого зразка з нанесеним ідентифікаційним номером суворого обліку використовується виключно для ідентифікації визначеного виду тварин. Офіційний колір бирок для великої рогатої худоби та овець – жовтий, а кіз світло-зелений.

Ідентифікаційний номер на бирці для великої рогатої худоби складається з 12 символів (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Зразок бирки вушної для ідентифікації великої рогатої худоби

де тварина народилася;

Новонароджені телята ідентифікуються не пізніше 7-ми діб від народження.

Ідентифікація поросят повинна бути проведена протягом 48 годин від моменту їх народження в господарствах, яким присвоєний статус суб’єкта племінної справи у тваринництві, та не пізніше 7-ми діб у господарствах інших суб’єктів господарювання. У таких господарствах можуть ідентифікувати поросят при відлученні, але не пізніше двох місяців після народження, якщо поросяті був присвоєний гніздовий номер татуюванням або вищипами. Ідентифікація поросят у господарствах фізичних осіб проводиться під час відлучення, але не пізніше двох місяців після народження.

Зразок бирки вушної для ідентифікації свиней наведений на рис. 9.3.

Рис. 9.3. Зразок бирки вушної для ідентифікації свиней

логотип державного позиції ідентифікаційного номера: підприємства-реєстратора

1,2 – літерний код країни, де тварину ідентифіковано; 3,4 – цифровий код області, де тварину ідентифіковано;

5-8 – чотири перших номери тварини; 9-13 – п’ять останніх цифр номера тварини (робочий номер)

527

Новонароджені ягнята і козенята мають бути ідентифіковані не пізніше 7-ми днів від їх народження. Як виняток, власник може ідентифікувати тварину під час відлучення, але не пізніше 4-місячного віку після народження. Новонародженим ягнятам та козенятам обов’язково ставлять робочий номер матері татуюванням на лівому вусі. Ягнята каракульської та інших смушкових порід, які призначені для забою в 2-3-денному віці на смушки, ідентифікації не підлягають. Зразок бирки вушної для ідентифікації овець і кіз наведений на рис. 9.4.

Рис. 9.4. Зразок бирки вушної для ідентифікації овець і кіз

Ідентифікація коней – це процес ототожнювання, який включає графічний та письмовий опис відмітин і прикмет, присвоєння клички та ідентифікаційного номера, внесення інформації в Книгу обліку коней господарства та видачу паспортів.

Ідентифікація полягає в ретельному описуванні у відповідних зоотехнічних документах ознак, за якими коней можна розпізнати (ідентифікувати) у гурті ровесників. До таких ознак відносять масті, відмітини та прикмети, емблему породи, господарства чи номер від гарячого

528

або холодного таврування, індивідуальний номер на внутрішній поверхні нижньої або верхньої губи (татуювання), довжину, ширину та „малюнок” каштанів, наявність ікол у кобил; „сороче” око, надзвичайну форму вуха і ніздрів, „з’їдені” на один бік зуби, вкорочену нижню щелепу, білі або темні плями на тілі коня та ін. У деяких країнах світу впроваджено електронне маркірування коней – введення їм магнітного транспондера-мікрочіпа з зовнішньою чи внутрішньою його локалізацією. За допомогою спеціального пристрою здійснюється зчитування ідентифікаційного коду коня. Для деяких порід коней (арабська, ахалтекінська, чистокровна верхова та ін.) є обов’язковим імуногенетичне тестування їх походження (групи крові, типи трансферину і гемоглобіну, ферменти та ін., а з 2002 р. – ДНК-сателіти).

Ідентифікація і реєстрація коней здійснюється на підставі нормативноправових актів, затверджених наказом від 31 грудня 2004 р. № 496 Міністерства аграрної політики України „Про запровадження ідентифікації і реєстрації коней”.

Відповідно до цих документів ідентифікація і реєстрація коней є обов’язковим для виконання всіма юридичними та фізичними особами, що є власниками коней, займаються їх розведенням, вирощуванням, утриманням, випробуванням, торгівлею, транспортуванням, проводять забій, утилізацію, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль, ведуть централізований племінний облік, надають сервісні послуги у сфері тваринництва та проводять виставки з участю коней.

Ідентифікації і реєстрації підлягають усі коні, які перебувають, розводять або утримують на території України з метою:

-підтвердження права власності на коней;

-охорони території України від епізоотичних захворювань;

-контролю за санітарним станом виробництва, якістю і походженням продукції конярства;

529

-оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо ветеринарно-санітарного контролю, попередження (профілактики), лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб;

-одержання оперативної і надійної інформації про поголів’я коней щодо статі, віку, породи та місцезнаходження для поліпшення системи управління і прогнозування галузі конярства;

-контролю за переміщенням коней у межах країни, у разі їх експорту та імпорту;

-оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у конярстві, підвищення достовірності інформації під час сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;

-забезпечення індивідуальної ідентифікації кожної тварини. Ідентифікацію коней у господарстві розпочинають із жеребців-

плідників та кобил, далі ідентифікують коней призначених для випробування на іподромах, участі у змаганнях, реалізації, а лошат – перед відлученням від матері, але не пізніше одного року після народження. У будь-якому разі вони повинні бути ідентифіковані та зареєстровані до вибуття з господарства. Кличка племінним (та й іншим) коням присвоюється власником тварини згідно з установленими правилами. Наступний власник може змінити кличку за будь-яких мотивів, але зобов’язаний внести її до Реєстру тварин та паспорта коня.

Усі коні повинні бути ідентифіковані за одним із наступних варіантів. А. Присвоєння клички, графічний та письмовий опис відмітин і прикмет, присвоєння ідентифікаційного номера, оформлення та видача

паспорта коня.

В. Присвоєння клички, графічний та письмовий опис відмітин і прикмет, імуногенетична експертиза достовірності походження, оформлення та видача сертифіката генетичного походження, присвоєння ідентифікаційного номера, оформлення та видачу паспорта.

530

Для племінних коней, що належать суб’єктам племінної справи у тваринництві та для усіх жеребців-плідників, що використовуються для відтворення, обов’язковою є ідентифікація тварин за варіантом В.

За бажанням власник може замовити додатковий елемент ідентифікації

– встановлення електронного мікрочіпа з ідентифікаційним номером. Ідентифікація новонароджених лошат проводиться в два етапи:

I етап – протягом 3-х діб після народження заповнюється реєстраційна картка, де засвідчується факт народження лошати, його походження, стать, масть та письмовий опис відмітин і прикмет;

II етап – перед відлученням від матері, але не пізніше 12-місячного віку лошаті виповниться один рік ще раз заповнюється реєстраційна картка, де уточняються масть, опис відмітин та прикмет.

У разі появи у коня протягом життя додаткових набутих прикмет (рубців, тавра, татуювання, електронного мікрочіпа тощо) власник подає до Агентства заяву про внесення змін до Реєстру та паспорта коня.

Ідентифікаційний опис відмітин і прикмет коней проводиться згідно з інструкцією, передбаченою в Положенні про ідентифікацію та реєстрацію коней.

Ідентифікаційний номер коней складається з 11 символів і має таку структуру:

позиції 1,2 – літерний код України; позиції 3,4 – цифровий код області;

позиції 5-11 – ідентифікаційний номер тварин.

Ідентифікація та реєстрація тварин складається з таких процесів:

реєстрація господарства, оформлення замовлення, ідентифікацію тварин, реєстрацію ідентифікованих тварин у Реєстрі тварин, оформлення і видача паспорта тварин, оформлення та видача ветеринарної картки, реєстрація в Реєстрі тварин інформація про переміщення, забій тварин тощо.

Реєстр тварин – автоматизована інформаційно-аналітична система обліку даних ідентифікованих тварин, їх переміщення, власників господарств