SELECTION_last_file

501

державної реєстрації племінних стад визначає Положення про Державний

племінний реєстр.

Державна реєстрація племінних стад проводиться з метою: єдиного державного обліку племінних стад;

створення бази даних про племінні стада для планування племінної роботи з породами тварин;

оцінювання діяльності суб’єктів племінної справи у тваринництві пов’язаної з виконанням певних функцій у племінному тваринництві;

організації системи маркетингу у тваринництві; сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;

здійснення контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві;

визначення заходів щодо державної підтримки суб’єктів племінної справи у тваринництві.

У разі реєстрації племінного стада в Державному племінному реєстрі йому присвоюється реєстраційний номер і видається свідоцтво про реєстрацію племінного стада в Державному племінному реєстрі.

Інформаційний фонд Державного племінного реєстру містить анкети суб’єкта племінної справи, кількісні та якісні показники продуктивності стад і виробничо-господарської діяльності господарств, реєстраційний номер племінного стада, дані про ветеринарно-санітарний стан господарств.

Виключення племінного стада з Державного племінного реєстру проводиться за умови позбавлення суб’єкта племінної справи у тваринництві відповідного статусу в результаті проведення державної переатестації. Щорічне видання Державного племінного реєстру є актуальним заходом, спрямованим на більш ефективне використання племінних (генетичних) ресурсів та підвищення темпів генетичного прогресу тварин.

502

9.3.2. Державні книги племінних тварин

Державні книги племінних тварин (ДКПТ) є інформаційною базою даних щодо племінних тварин певної породи, які відповідають встановленим для реєстрації вимогам, відображають кожний етап формування породи, є головним джерелом інформації про методи її створення, динаміку генеалогічної структури, розвиток ліній та родин, висвітлюють досвід роботи кращих племінних заводів.

Матеріали ДКПТ широко використовують під час розробки програм селекції щодо удосконалення порід сільськогосподарських тварин та планів племінної роботи з окремими стадами.

Виділяють племінні книги закриті і відкриті. У закриті племінні книги записують тільки таких тварин, предки яких записані в попередні племінні книги, які відповідають визначеним вимогам. У США і Канаді по голштинській породі ведуть закриті племінні книги. У них записують лише бугаїв та корів, які походять від кількох тисяч тварин зареєстрованих у племінні книги 100 років назад. Тому в племінні книги записано тільки 5-6% поголів’я корів. Таке ведення племінних книг певною мірою гальмує генетичний прогрес, оскільки переважна більшість корів не записується в племінні книги, хоча за генетичним потенціалом вони можуть переважати корів зареєстрованих у них.

В Україні ведуть відкриті ДКПТ, куди записують типових для породи тварин, міцної конституції, які відповідають мінімальним вимогам для порід одного напряму продуктивності згідно з Положенням про ДКПТ.

Добір тварин для запису до ДКПТ мають робити селекціонери господарств з участю державних інспекторів, з племінної справи − контролер-асистентської та експерт-бонітерської служб. Картки на племінних тварин, які відповідають вимогам для запису в ДКПТ, візуються керівником, представниками зоотехнічної і ветеринарної служб господарств і направляються відповідним організаціям (установам), які уповноважені Міністерством аграрної політики України нести відповідальність за

503

своєчасну підготовку та видання ДКПТ. Запис тварин в ДКПТ проводиться згідно з наказом Міністерства аграрної політики, де вказують вид тварин, породу, кличку, ідентифікаційний номер, присвоєні марки і номер ДКПТ по породі та області, стать, вік, загальну оцінку і власника тварини.

Після видання наказу кожна тварина заноситься до реєстру, який ведуть у межах порід окремо за плідниками та матками. Крім реєстру інспектори ДКПТ ведуть картотеки карток племінних тварин різних порід, за порядком номерів тварин у ДКПТ.

На початку кожного тому ДКПТ подаються узагальнені дані про екстер’єрні та продуктивні якості тварин, записаних у певний том їх генеалогічну структуру, генеалогічні схеми розвитку ліній та правила користування книгою, де вказується порядок подання інформації за тварину, а також умовні позначення (коди) порід, областей, ознак екстер’єру чи продуктивності. Першими в книзі записуються плідники, потім – матки.

Вказують кличку, ідентифікаційний номер, марку і номер ДКПТ, масть, дату і місце народження, власника тварини, дату запису до ДКПТ, комплексний клас, належність до лінії (в якому ряду родоводу находиться родоначальник), тип крові кожної тварини . Наводять дані про показники оцінювання екстер’єру, тварин їх продуктивність, племінну цінність за характерними для кожного виду та напряму продуктивності ознаками.

Походження тварин у ДКПТ представляють двома рядами предків, вказують марку і номер ДКПТ кожного предка та том, в якому записано цю тварину.

Запис до ДКПТ гарантує достовірність походження тварин її продуктивність та племінну цінність. Під час визначення цін на племінних тварин встановлюють надбавку на предків, які записані до ДКПТ.

9.4. Сертифікація племінних ( генетичних) ресурсів

Племінні (генетичні) ресурси – тварини, сперма, яйцеклітини, ембріони, інкубаційні яйця – це товар, який має свою племінну (генетичну)

504

цінність і повинен бути сертифікованим. Офіційним документом, що засвідчує походження, продуктивність, тип та інші якості тварин ( сперми,

ембріонів, яйцеклітин) – є племінне свідоцтво (сертифікат).

Положення про племінне свідоцтво (сертифікат), яке розроблено відповідно до Закону України “Про племінну справу у тваринництві” визначає: правила заповнення, порядок видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) та функції державних органів управління племінною справою у тваринництві під час оформлення племінного свідоцтва (сертифіката).

Свідоцтво застосовується з метою: визначення генетичних ресурсів племінними;

підтвердження показників якості племінних (генетичних) ресурсів, заявлених їх власником;

ідентифікації племінних (генетичних) ресурсів; захисту прав споживачів;

контролю генетичної безпеки племінних (генетичних) ресурсів. Свідоцтва заповнюються і видаються на такі види племінних

(генетичних) ресурсів:

для великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, хутрових звірів, кролів – на племінних тварин, сперму, яйцеклітини, ембріони;

уптахівництві – на племінну птицю та інкубаційні яйця;

убджільництві – на племінні бджолосім’ї, бджолопакети, бджоломатки, трутні;

урибництві – на племінну рибу, личинки, запліднену ікру, молоко (сперму);

ушовківництві – на грену племінних шовкопрядів.

Наявність свідоцтва обов’язкова:

вразі реалізації для відтворення на внутрішньому та зовнішньому

ринках;

вразі переміщення коней з метою проведення їх випробування, участі в змаганнях та парувальній кампанії.

505

В разі імпорту племінних (генетичних) ресурсів племінне свідоцтво (сертифікат) заповнюється на основі перекладу документів племінного обліку, виданих країною-імпортером.

Свідоцтво – це бланк суворого обліку, що має голографічний захист. Виготовлення, застосування, збереження та знищення бланків свідоцтв як документів суворого обліку здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Свідоцтво заповнюється та видається на замовлення власника племінних (генетичних) ресурсів держплемінспектором району або відповідальним спеціалістом організації (установи), визначеної Міністерством аграрної політики України.

Свідоцтво на реалізовані племінні (генетичні) ресурси оформляється у двох примірниках, один з них має голографічні елементи захисту і видається покупцю, другий – власнику племінних (генетичних) ресурсів, який зберігає свідоцтво протягом трьох років. Залежно від виду племінних (генетичних) ресурсів оформляється свідоцтво індивідуальне або на партію (серію). Заповнюється свідоцтво державною мовою друкованими літерами без виправлень, зафарбувань та підтирань даних, за наявності яких воно вважатиметься недійсним.

Головдержплемінспекція та відповідні державні племінні інспекції АР Крим, областей та районів мають право визнати свідоцтво недійсним також за умови виявлення фальсифікацій, без відповідних підписей і печаток. Свідоцтва, що визнані недійсними знищуються.

Відповідальним під час оформлення та видачі свідоцтв є:

власник племінних (генетичних) ресурсів – за достовірність даних племінного обліку, що використовуються під час оформлення;

держплемінспектор району (відповідальний спеціаліст) – за правильність оформлення та видачу.

506

У Положенні наводяться зразки племінних свідоцтв (сертифікатів) на всі види племінних (генетичних) ресурсів й основні вимоги щодо їх оформлення та порядку заповнення.

9.5. Державна апробація селекційних досягнень у тваринництві

Селекційні досягнення у тваринництві одержані на території України, до яких належать нова або поліпшена порода і породна група, їх структурні одиниці: внутрішньопородний (зональний) і заводський типи, заводські лінії і родини, спеціалізовані типи і лінії (в свинарстві), кроси заводських ліній (у свинарстві і птахівництві), а також окрема видатна тварина – в обов’язковому порядку повинні пройти державну апробацію.

Державна апробація селекційних досягнень регламентується

Положенням про апробацію селекційних досягнень у тваринництві

(1992).

Створення нових і поліпшення існуючих порід, породних груп, внутрішньопородних (зональних), заводських і спеціалізованих типів проводиться згідно із Загальнодержавною програмою селекції. Створення заводських і спеціалізованих ліній, кросів, родин, видатних тварин безпосередньо в господарствах регламентується селекційними програмами та планами селекційно-племінної роботи.

Підставою для апробації селекційного досягнення є наявність достатньо великої чисельності тварин (табл. 9.2), що мають спільність походження, схожих за екстер’єром і конституцією, характером і рівнем продуктивності та іншими ознаками, які стійко передаються спадково і відповідають параметрам програми створення досягнень. На початок апробації оцінені за якістю потомків плідники повинні бути живими або мати запас сперми не менше як по 5 тис.доз. Походження плідників і провідних маток підтверджується імуногенетичною експертизою.

507

Передані на апробацію селекційні досягнення повинні розмножуватись у достатній кількості базових господарств-репродукторів і мати чисельність структурних одиниць не меншу від наведеної у таблиці 9.3.

Таблиця 9.2

Мінімальна чисельність тварин у базових господарствах, яка необхідна для визнання селекційного досягнення, голів

Таблиця 9.3

Мінімальна чисельність базових господарств і структурних одиниць у селекційних досягненнях на момент апробації

*птиця

Уположенні визначено спільні вимоги для всіх видів сільськогосподарських тварин:

−стійка передача потомкам ознак як у разі внутрішньопородного розведення, так і міжпородного схрещування;

−висока ефективність (гетерозис) міжпородного схрещування та поєднуваність спеціалізованих ліній за міжлінійних кросів;

−пристосованість до природно-кліматичних та виробничотехнологічних умов господарств і регіону розведення;

−міцна конституція, стійкість до захворювань;

висока економічна ефективність.

У вимогах до кожного виду тварин вказуються мінімальні переваги для новостворених, поліпшених порід та породних груп над тваринами вихідних порід, а для інших селекційних досягнень – над стандартом існуючої породи.

509

Положенням передбачений порядок подання селекційних досягнень на апробацію, апробація селекційних досягнень, визначення винагород авторам і організаціям-оригінаторам.

Апробація нового селекційного досягнення проводиться за ініціативою авторського колективу (автора), який подає заявку Міністерству аграрної політики з обґрунтуванням доцільності проведення апробації з відповідними документами: анкетою автора (авторів), листом-погодженням частки авторської участі, анкетою організації, що претендує на визначення її як організації-оригінатора, матеріалами, що характеризують селекційне досягнення і здійснюється експертною комісією. Результати апробації оформляються актом експертної комісії, який розглядається і затверджується на науково-технічній Раді Мінагрополітики. В разі позитивного рішення видається наказ Міністерства аграрної політики України про визнання селекційного досягнення, присвоєння йому назви і марки, визначення ареалу та заходів щодо успішного розведення та удосконалення тварин.

Селекційні досягнення, які пройшли державну апробацію заносяться до Національного Списку і рекомендуються до впровадження. Досягнення занесені до Національного Списку є надбанням виключно України, яка забезпечує їх правовий захист на внутрішньому та зовнішньому ринках. Апробоване селекційне досягнення реєструється в Державному комітеті Кабінету Міністрів України в справах винаходів і відкриттів. Авторам селекційного досягнення та організаціям-оригінаторам вручаються авторські свідоцтва.

9.6. Структура племінної служби в тваринництві України

Ефективність організації племінної справи у тваринництві, своєчасне прийняття необхідних рішень та оперативність їх виконання визначаються структурою племінної служби.

Чинна нині система племінної служби у тваринництві України представлена на рисунку 9.1. Найвищим державним органом, який несе

510

відповідальність за організацію племінної справи у тваринництві України є створена при Міністерстві аграрної політики Головна державна племінна інспекція. За значимістю функцій та діяльністю організації, які забезпечують ведення племінної справи у різних галузях тваринництва, розміщуються в такій послідовності: республіканські об‘єднання, концерни, корпорації; головні селекційно-інформаційні центри за галузями; зональні центри, обласні та міжрайонні підприємства (об‘єднання) з племінної справи; племінні господарства і неплемінні господарства. Захист прав виробника, рекламу і розвиток порід здійснюють галузеві асоціації, асоціації за породами та регіональні асоціації. Науковий супровід забезпечує Українська академія аграрних наук.

До організацій, які надають сервісні послуги, відносять контролерасистенську та експерт-бонітерську служби, лабораторії генетичного контролю, трансплантації ембріонів, якості тваринницької продукції, контрольно-випробувальні станції.

Головна державна племінна інспекція, а також підпорядковані її державні племінні інспекції АР Крим, областей та районів, які знаходяться на стадії формування, є державними органами управління племінною справою до повноважень яких згідно із Законом України „Про племінну справу у тваринництві” належить: здійснення контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві; розроблення концептуальних напрямів розвитку конкурентоспроможного племінного тваринництва; встановлення вимог до племінних (генетичних) ресурсів; розроблення пропозицій щодо заходів державного стимулювання племінної справи у тваринництві, у тому числі збереження генофонду локальних та зникаючих порід; організація та забезпечення функціонування єдиної системи селекції; встановлення показників племінного обліку та форм; розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень за порушення законодавства; розроблення та затвердження технологічних вимог щодо спеціальних робіт з племінної