селекція дрх 2

26.Які ознаки х-зують яєчну продуктивність. Кількість знесених яєць взаємопов'язана з циклом, ритмом, інтенсивністю та стійкістю несучості. Циклом несучості називають число яєць, знесених без інтервалу. Дні між циклами, коли самка не несеться, називають інтервалами. Чим більше часу витрачається на утворення яйця, тим менше яєць несучка несе підряд. Високопродуктивні кури можуть без інтервалів знести 10-30 яєць і більше. Деякі з них не мають інтервалів протягом усього біологічного циклу. Частота повторення циклів називається ритмом несучості. Стійкість несучості - здатність ритмічно нестись протягом біологічного циклу.

27.Про що свідчить рівень успадковуваності ознак. Рівень спорідненості відображає частку спільних поліморфних генів в особин, і відомий для будь-якої пари родичів (наприклад для монозиготних близнят він становить 1, для батьків та їхніх дітей, а також для братів/сестер — 0,5).

28.Які основні принципи створення кросів птиці. Кроси птиці - гібриди порід і ліній птиці (як правило, це кури яєчних або м'ясних напрямів), отримання яких проводиться в рамках строго прописаних, іноді досить складних правил, зазвичай в промислових умовах під наглядом зоотехніків. Процес отримання кросу іменується кроссбридингом. При отриманні кросу півнів певній породи або популяції (лінії) схрещують з курми іншої породи або лінії. Іноді отримані гібриди схрещуються повторно з іншою породою або кросів, утворюючи так званий складний крос. Від звичайного міжпородного схрещування кроси відрізняє утилітарний підхід зоотехніків до отриманого поколінню кінцевого кросу так як ефект від гібридизації найбільш яскраво проявляється саме в першому поколінні. Кроси є результатом постійних експериментів по поліпшенню показників батьківських поголів'їв. При отриманні кросів зоотехніки намагаються отримати максимальний ефект від гібридизації, оскільки гібриди (як міжвидові, так і міжпородних) більш життєздатні ніж їх однопорідних батьки, які через розведення «в собі» можуть втратити продуктивність в результаті інбридингу.

29.Сучасні уявлення про прояв гетерозисного ефекту за основними господарсько-корисними ознаками птиці. В птахівництві широко використовується явище гетерозису на основі отримання гібридів в результаті схрещування спеціалізованих ліній. Гібридизація в птахівництві - це створення спеціалізованих поєднаних ліній, отримання прабатьківських і батьківських форм гібридів. Правда проводиться міжвидова гібридизація. Отримано гібридів від схрещування курей з перепілками, фазанами, цесарками. Останнім часом ведуться роботи по отриманню мулардів шляхом схрещування мускусних селезнів з звичайними качками. При схрещуванні спеціалізованих ліній гетерозис проявляється у гібридів I покоління, тому в птахівництві створено систему племінних господарств: племптахозаводи, що працюють з вихідними лініями племрепродуктор 1 порядку - з прабатьківськими стадами; племрепродуктори II порядку - з родинними стадами кросу, які поставляють на птахофабрики вже гібридну птицю. Не по всіх господарсько корисним якостям проявляється істинний гетерозис. За приростом живої маси молодняка м'ясної птиці, несучості курей успадкування, як правило, проміжне, а по комплексу ознак проявляється істинний гетерозис, наприклад, щодо виходу яєчної маси від гібридних несучок або по виходу м'яса від однієї батьківської пари у м'ясної птиці. Істинний гетерозис найчастіше проявляється по несучості, виводимості, життєздатності. Сутність гетерозису в птахівництві можна звести до тих же явищ домінування і гетерозиготності, якими пояснюють гетерозис і в інших галузях тваринництва.

30.Назвіть структуру дво- і чотирилінійних кросів у птахівництві. Схема проведення схрещувань ліній 4-лінійного кросу для одержання несучок фінального гібриду:

♀ABCD,

Дволінійна структура кросів відповідно являє собою одержання нащадків що мають 1\2 батьківського геному, і також 1\2 материнського геному двох ліній. Залежно від структури кросу визначають і птахівничі господарства для отримання гібридної птиці. У чотирилінійному кросі– це селекційне (нуклеарне), прародинне, родинне і промислове стадо. В дволінійному кросі– селекційне, родинне і промислове стадо. Завдяки такій структурі досягається вертикальна репродукція генетичних ресурсів, що сформовані в результаті цілеспрямованої селекції лінійної птиці.

31.Які основі методи оцінювання племінної цінності птиці. Племінна цінність– це генетично обумовлений рівень продуктивності за кількісними і якісними ознаками індивідуума, який передається потомству і контролюється відповідними генами. Племінну цінність визначають на основі фенотипу предків, власних показників, продуктивності бічних родичів (сибсів, напівсибсів) та потомків. Методи оцінювання: 1) Оцінювання племінної цінності за фенотипом предків. До переваг цього методу можна віднести також можливість вивчення селекційних змін у популяціях птиці шляхом проведення спостережень за декількома поколіннями батьків. Вивчення родоводу дозволяє контролювати наявність інбридингу і ступінь його впливу на різні ознаки птиці. До недоліків цього способу відносять нерівномірність умов життя предків і потомків, що безумовно впливає на точність оцінювання за походженням. 2) Оцінювання за показниками індивідуальної продуктивності (фенотипом). Фенотипні якості птиці за кількісними ознаками визначають шляхом порівняння фенотипу особин (Р) із середньою величиною всіх особин (Р), де проводять добір(Р– Р). До того ж необхідно, щоб особини, яких порівнюють, були ровесниками за віком і знаходились в однакових умовах середовища. 3) Фенотипне оцінювання птиці за селекційними індексами. 4) Оцінювання за бічними родичами.

32.Форми підбору в птахівництві. За формою практичної реалізації добір може бути індивідуальним і груповим. У разі індивідуального добору конкретно для кожної самки підбирається плідник, з яким вона буде спарована або сперма якого буде використана для штучного осіменіння. За групової форми добору до груп відносно подібних маток підбирають за загальними чи окремими особливостями одного або двох плідників відповідної племінної цінності (як правило, на клас вище самок) і походження. Розглядають також дві основні форми добору, які грунтуються на порівнянні низки продуктивних, екстер'єрно-конституційних(типологічних) особливостей пар. Це добір гомогенний (однорідний) і гетерогенний (різнорідний). Гомогенний добір використовують з метою створення, збереження і підсилення вирівняності у потомстві цінних найбільш бажаних спадкових якостей.

33.Однорідний(гомогенний) підбір в птахівництві. Однорідний добір є провідною формою добору в чистопородному розведенні. Досить виразно ця форма проявляється під час парування особин, які є родичами між собою(родинне парування, інбридинг). Це крайня форма використання гомогенного добору. Його широко застосовують під час закладання ліній. Ефект добору залежить від особливостей генотипу батьків. Ця форма добору поліпшує господарсько корисні ознаки переважно за рахунок адитивного(проміжного) успадкування. Гомогенний добір використовують з метою створення, збереження і підсилення вирівняності у потомстві цінних найбільш бажаних спадкових якостей. Але поряд з цим слід мати на увазі, що шляхом використання однорідного добору неможливо створювати нові якості, а навпаки, такий добір підвищує стійкість спадковості, яка гальмує виникнення інших якостей. Гетерогенний (різнорідний добір) полягає в тому, що підбираються батьківські пари, які відрізняються за рівнем розвитку селекційних і екстер'єрно-конституційних ознак. Різнорідний добір використовують як перший етап у створенні порід і виведенні ліній з наступним переходом до однорідного добору.

34.Різнорідний(гетерогенний) підбір в птахівництві. Гетерогенний(різнорідний добір) полягає в тому, що підбираються батьківські пари, які відрізняються за рівнем розвитку селекційних і екстер'єрно-конституційних ознак. Для цієї форми добору в сучасному птахівництві використовують спеціально відселекціоновані спеціалізовані поєднувальні лінії, схрещування яких дає особин із більш високими продуктивними якостями. Тому крайньою межею використання гетерогенного добору є схрещування і гібридизація, які ведуть до підвищення продуктивності шляхом прояву так званого гетерозисного ефекту– перевищення продуктивності потомства над батьками. Різнорідний добір використовують як перший етап у створенні порід і виведенні ліній з наступним переходом до однорідного добору. Гетерогенна форма добору лежить в основі всіх методів схрещування– породополіпшувальних і породоутворювальних.

35.На яких принципах базується підбір птиці. Підбір– це підбір пар для парування з метою отримання від них потомства з бажаними якостями. У племінній роботі підбір має фундаментальне значення, він є продовженням добору і ґрунтується на збереженні і підсиленні тих особливостей, за якими ведеться селекція. Підбір проводять виходячи з першочергових завдань щодо розведення тварин у цьому господарстві. Підбір птиці базується на принципах гомогенного підбору та гетерогенного. Гомогенним підбором можна утримати або навіть підсилити у потомків цінні властивості батьків. Схожі особливості спарованих тварин у наступних поколіннях прогресують. Окрім посилення корисних варіацій, тривале гомогенне спаровування підвищує ступінь успадковування ознак. Гетерогенний підбір. Найбільш поширена форма підбору. Основний принцип різнорідного підбору– "гірше кращим поліпшується". Крайнім ступенем гетерогенного підбору є схрещування з використанням самців іншої породи, що мають добрий розвиток тієї ознаки, яка у поліпшуваних самиць розвинена недостатньо або відсутня.

36.Мета бонітування с\г птиці. Бонітування сільськогосподарської птиці - це комплексна оцінка птиці за племінними і продуктивними якостями, що проводиться в усіх птахівницьких підприємствах, які мають племінні стада. Мета бонітування - визначення переваг і класу птиці, дані яких використовують у доборі і підборі при комплектуванні стад та їх поліпшені, а також при встановленні вартості племінної продукції, що реалізується (інкубаційні яйця, молодняк). Не бонітують птицю в тих господарствах або окремих пташниках, які поставлені на карантин через заразні захворювання. Бонітування птиці проводять щорічно відповідно до наказу Міністерства аграрної політики. Здійснює бонітування комісія, яку призначає керівник підприємства. У роботі комісії приймають участь зоотехніки, спеціалісти ветеринарної медицини, представники керівних органів регіонів і галузевих установ, наукові фахівці.

37.Бонітування курей. Курей вихідних ліній яєчного, яєчно-м'ясного напрямку продуктивності та м'ясо-яєчних порід і популяцій бонітують: 1) до 40-тижневого віку- за несучістю матерів за 40 або 72 тижні життя, за масою їхніх яєць у 30- або 52-тижневому віці з урахуванням процента виводу молодняку, збереженості поголів'я, що бонітують, та його живої маси при вирощуванні; 2) у віці 40 або 72 тижні життя - за показниками власної продуктивності за 40 або 72 тижні життя, за масою їхніх яєць у 30- або 52-тижневому віці з урахуванням процента виводу курчат від поголів'я, що бонітують, їх збереженості при вирощуванні до 17 (18) тижнів. Курей вихідних ліній м'ясного напрямку продуктивності бонітують: 1) до 34-тижневого віку - за власними показниками (жива маса у 6(5)-тижневому віці, збереженість молодняку до 6(5)-тижневого і з 7- до 18 тижневого віку), показниками продуктивності матерів за 34 або 60 тижнів життя (несучість, процент виводу курчат); 2) у 34-тижневому віці і старших - за живою масою у 6(5)- тижневому віці, за збереженістю до 6(5)-тижневого і з 7- до 18-тижневого віку та несучістю за 34 або 60 тижнів життя, за процентом виводу курчат

38.Бонітування качок. Качок вихідних ліній бонітують: 1) до 50-54-тижневого віку – за показниками матерів (несучість і процент виводу каченят за перший цикл несучості) та за власними показниками (жива маса і збереженість молодняку до 7-тижневого віку та з 7- до 25-тижневого віку); 2) у 50-54-тижневому віці і старших - за несучістю та процентом виводу каченят за перші 20 тижнів несучості, за живою масою і збереженістю молодняку в 7-тижневому віці.

2. Мускусних качок вихідних ліній і популяцій бонітують: за показниками живої маси: самок у 10-тижневому, самців у 11-тижневому віці, за збереженістю молодняку за цей період та з 10-11- до 25-тижневого віку, за процентом виводу каченят і несучістю у матерів.

39.Бонітування індиків. Індичок бонітують: 1. до 50-54-тижневого віку- за живою масою в 12- або 16-тижневому віці, за збереженістю молодняку за цей період, за показниками несучості та за процентом виводу молодняку в матерів; 2. у 50-54-тижневому віці і старших - за власними показниками продуктивності: живою масою і збереженістю молодняку в 12- або 16-тижневому віці, процентом виводу індичат та несучістю за 16(20) тижнів.

40.Бонітування гусей. Гусей бонітують: 1) до 52-57-тижневого віку - за живою масою і збереженістю молодняку до 9-тижневого віку, за несучістю матерів за перший рік використання і процентом виводу гусенят; 2) старших 52-57-тижневого віку - за власними показниками продуктивності: живою масою і збереженістю молодняку до 9-тижневого віку, несучістю за перший цикл і процентом виводу гусенят.

41.Яку птицю відносять до класу еліта-рекорд та еліта за комплексом ознак. Клас птиці вихідних ліній за комплексом ознак установлюється на підставі класу за кожною ознакою окремо. До класів еліта-рекорд та еліта відносять птицю селекційного стада, яка має індивідуальне походження, а також птицю стада-множника вихідних ліній, якщо вона одержана від селекційного стада і за показниками продуктивності відповідає цим класам.

42.Селекційна програма і її складові. Оскільки в сучасному промисловому птахівництві кроси птиці є визначальним рушійним фактором ефективності галузі, селекційна робота спрямовується на їх створення. Основна увага при цьому приділяється виведенню спеціалізованих поєднуваних ліній. Роботу ведуть за селекційною програмою, яка включає: визначення мети (моделі лінії, кросу, породи); вибір вихідного матеріалу; генетично-селекційний аналіз дібраного матеріалу; репродуктивно-селекційна робота (відтворення поголів'я, добір, підбір, схрещування); закладка ліній, їх оцінка та реєстрація; створення необхідних умов утримання й годівлі птиці та матеріальної бази для селекції; підготовка кадрів. Метою може бути підвищення продуктивності, життєздатності та якості продукції птиці нової лінії, кросу, породи. За матеріал для селекційної роботи добирають окремі родини, сім'ї, особини, споріднені групи чи існуючі лінії (мікролінії) з кращими якостями для досягнення мети. Дібраний матеріал всебічно аналізують. Відтворення селекційного матеріалу здійснюють за певного методу розведення - за прикладом чистопородного (лінійного) розведення, схрещування, проведення інбридингу. З одержаного потомства відбирають бажаних птиць, застосовуючи жорстке вибракування тих особин, які не відповідають реалізації поставленої мети.

43.Племінна цінність. Племінна цінність– це генетично обумовлений рівень продуктивності за кількісними і якісними ознаками індивідуума, який передається потомству і контролюється відповідними генами. Племінну цінність визначають на основі фенотипу предків, власних показників, продуктивності бічних родичів (сибсів, напівсибсів) та потомків. Методи оцінювання: 1) Оцінювання племінної цінності за фенотипом предків. До переваг цього методу можна віднести також можливість вивчення селекційних змін у популяціях птиці шляхом проведення спостережень за декількома поколіннями батьків. Вивчення родоводу дозволяє контролювати наявність інбридингу і ступінь його впливу на різні ознаки птиці. До недоліків цього способу відносять нерівномірність умов життя предків і потомків, що безумовно впливає на точність оцінювання за походженням. 2) Оцінювання за показниками індивідуальної продуктивності (фенотипом). Фенотипні якості птиці за кількісними ознаками визначають шляхом порівняння фенотипу особин (Р) із середньою величиною всіх особин (Р), де проводять добір(Р– Р). До того ж необхідно, щоб особини, яких порівнюють, були ровесниками за віком і знаходились в однакових умовах середовища. 3) Фенотипне оцінювання птиці за селекційними індексами. 4) Оцінювання за бічними родичами.

44.Масова селекція у птахівництві. Масова селекція– це добір птиці за фенотипним оцінюванням (індивідуальним або груповим) без урахування походження або ступеня спорідненості. Вона ефективна, якщо стадо має значну мінливість за достатньо високої спадковості ознаки. За масової селекції реалізується адитивний тип дії генів. Крім даних власної продуктивності індивідуальне оцінювання доповнюють даними про продуктивність батьків і бічних родичів, в першу чергу повних сестер, напівсестер і братів. Оцінювання й добір птиці здійснюють як за абсолютними значенням ознак окремих особин або родин, так і за відносними. Оцінювання птиці за відносними показниками(наприклад, у відсотках) дозволяє селекціонеру точніше визначити її генетичну цінність і порівняти показники предків, які були виведені в різні строки.

45.Родинна селекція та її особливості. Родинна селекція як одиницю добору передбачає групу особин, споріднених між собою. Це можуть бути повні і неповні сибси. Генетичний зв'язок між повними сибсами становить 0,5, напівсибсами– 0,25. Якщо враховувати, що родина складається із сибсів і напівсибсів, то генетична кореляція коливатиметься в межах 0,25...0,5. Тому селекція по лінії батька відрізняється від селекції за матерями, оскільки генетичний зв'язок потомства батька наближається до 0,25, а в потомстві матері він становить 0,5. Слід враховувати також, що у генетичному відношенні селекція за сибсами (родинна) подібна до селекції за якістю потомства. Особливістю родинної селекції є те, що вона дозволяє оцінити генотип будь-якої особини родини за фенотиповою середньою. Чим більше індивідуумів у родині, тим більша фенотипова середня (Х) наближається до середнього генотипу (І).

46.Комбінована селекція в птахівництві. Комбінована селекція– це поєднання масового і сімейного методів селекції. Сучасне птахівництво ґрунтується на використанні спеціалізованих ліній. Під час виконання будь-яких завдань селекціонер має проводити добір за комплексом ознак, оскільки добір лише за однією ознакою призводить до погіршення більшості інших. Так, з'ясовано, що добір лише за несучістю знижує масу яєць і живу масу, а добір на збільшення живої маси бройлерів знижує несучість і життєздатність потомства. Оцінювання за комплексом ознак проводять одночасно. Залежно від цього розрізняють три способи комбінованої селекції: послідовна, або тандемна селекція, спосіб незалежних рівнів бракування і селекція за індексами.

47.Схрещування в птахівництві. Схрещування - метод розведення, за яким парують самців і самок різних порід або ліній. Потомство, одержане внаслідок схрещування різних порід, називають помісним, а після схрещування поєднаних внутрішньо породних і міжпородних ліній, а також різних видів птиці -гібридним. Розрізняють такі види схрещування: відтворне (заводське), вбирне (поглинальне), ввідне (прилиття крові), промислове і перемінне, або ротаційне. Хоч на даному етапі у птахівництві традиційні методи схрещування мало поширенні, все ж їх застосування ймовірне. Якщо при схрещуванні використовують дві породи, воно називається простим, якщо три і більше - складним.

48.Відтворне схрещування в птахівництві. Відтворне, або заводське, схрещування застосовують для виведення нових порід. У ньому можуть брати участь 2-5 порід і більше, при цьому за материнську беруть переважно місцеву. Для успішного заводського схрещування потрібні: чітке уявлення про тип нової породи; вибір вихідних порід; використання спорідненого парування, суворий добір особин необхідного типу, створення добрих умов годівлі й утримання молодняку і всього стада. При виведенні нової породи схрещування переважно проводять до II—III поколінь (за схемою вбирного схрещування). Виявивши серед таких помісей уявний новий тип птиці, починають розводити її "у собі" та створювати лінії породи. Методами заводського схрещування виведено більшість порід.

49.Вбирне схр.(поглинальне, перетворювальне). Вбирне, або перетворювальне, схрещування застосовують із метою перетворення місцевих низькопродуктивних порід у високопродуктивні, заводські. Суть вбирного схрещування полягає в тому, що маток місцевої (поліпшуваної) породи парують із самцями заводської (поліпшувальної) й одержаних помісних маток першого і наступних поколінь також парують із самцями тієї ж заводської породи. Схрещування проводять до IV-V поколінь. Птицю IV-V поколінь розводять "у собі", і їх умовно вважають чистопородними за поліпшувальною породою (наприклад, італійська біла, чи ландеська порода гусей). Перевагою вбирного схрещування є те, що закуповуючи (добираючи) самців бажаної породи птиці та використовуючи їх на базі місцевих самок, через 4-5 поколінь можна мати значне поголів'я птиці необхідної породи.

50.Ввідне схрещування(прилиття крові) в птахівництві. Ввідне схрещування, або прилиття крові, застосовують для поліпшення порід - посилення цінних якостей, виправлення вад, підвищення життєздатності, чого за чистопородного розведення протягом короткого періоду неможливо досягти. Для успішного схрещування дуже важливо правильно вибрати поліпшувальну породу - за напрямом продуктивності, за певними ознаками. При ввідному схрещуванні найкращих самців за бажаними ознаками поліпшувальної породи парують із найкращими самками існуючої породи (можна і навпаки). Одержане потомство парують із птахами тієї ж породи, що є (поліпшуваної). Помісей II покоління після відповідного добору можна розводити "у собі" й вважати чистопородними, хоч вони мають нестійку спадковість. За такого схрещування "приливається кров" поліпшувальної породи і вносяться нові якості до поліпшуваної (вища несучість, більша маса яєць тощо).

51.Міжлінійне схрещування чи гібридизація. У птахівництві застосовують міжвидову і міжлінійну гібридизацію. Міжлінійна гібридизація - найпоширеніший метод розведення у птахівництві. її практичне втілення досягається у кросах птиці, використовуючи поєднувані лінії. Кроси птиці бувають 2-3-4-х лінійні. Кожна лінія має призначення у схрещуванні . При цьому вихідні лінії (А, В, С, D) представлені в селекційному стаді, схрещення ліній 3-лінійного кросу (♂А х ♀В; ♂C х ♀D) проводиться у прабатьківському стаді, схрещування ліній дволінійного кросу ♂А х ♀В) та схрещування родинних форм ♂АВ х ♀CD) - у батьківському стаді, а використання гібридів 2-лінійного кросу (АВ) та 4-лінійного кросу (ABCD) - у промисловому стаді. Ефективність міжлінійної гібридизації досягається за використанням поєднуваних ліній, підтвердженням чого є прояв ефекту гетерозису в гібридів.

52.Міжвидова гібридизація в птахівництві. Під міжвидовою гібридизацією розуміють парування птиць різних видів із метою одержання користувальних тварин і виведення нових порід. Потомство, одержане при цьому, називається гібридами. Прикладами міжвидової гібридизації є парування диких предків птиці зі свійською птицею: банківської курки з породами свійських курей; диких качок, гусей відповідно з породами цих видів тощо. Є приклади гібридизації курки й павича та цесарки, фазана й цесарки, індички й цесарки, мускусної качки з породами звичайних качок, звичайного фазана й дикого кавказького тощо. Однак відтворна здатність за міжвидової гібридизації знижена, гібридні самки здебільшого безплідні. Проте використовувати міжвидову гібридизацію для одержання промислової птиці вигідно, зокрема для одержання мулардів, схрещуючи мускусних селезнів із породами свійських качок.

53.Гетерозис у птахівництві. Гетерозис за своєю природою протилежний явищу інбредної депресії, але для його одержання використовують, так звані, поєднувальні лінії, створені з використанням різного ступеня інбридингу. Тобто, це взаємопов'язані процеси, які відбуваються в популяціях як реакція на зміну її генетичної структури залежно від методів добору. Слід ураховувати, що явище гетерозису переважно спостерігається лише в першому поколінні гібридів, а потім воно поступово згасає в результаті наступних схрещувань гібридів один з одним. а прояв гетерозису впливають переважно ті самі фактори, що і на прояв інбридингу, але дія їх різна. Ознаки, що успадковуються мало, найбільш сильно піддаються інбредній депресії, але за ними найбільше проявляється ефект гетерозису. За високоуспадковуваними ознаками цей ефект практично не проявляться. Головною передумовою максимального прояву гетерозису служить використання ліній, перевірених на комбінаційну здатність у схрещуваннях. Одержання гібридної птиці потребує чіткої спеціалізації господарств з розведення вихідних ліній, одержання родинних форм і товарних гібридів. Для прояву ефекту гетерозису під час отримання гібридів кроси формують таким чином, щоб різниця між батьківськими і материнськими формами була більшою ніж між лініями в кожній із них.

54.Оцінка птиці за бічними родичами. У селекції птиці велике значення має оцінювання і добір племінних особин за бічними родичами– сибсами (брати і сестри) та напівсибсами (напівбрат, напівсестра). Важливе значення такого оцінювання полягає в тому, що скорочується строк для оцінювання та використання високоцінних генотипів. Оцінювання за бічними родичами має також ту перевагу, що родичів значно більше ніж потомків(особливо напівсестер у пробандів, що оцінюють). Особливого значення оцінювання за сестрами і напівсестрами має для ознак, які обмежені статтю(несучість, маса яєць). У цьому випадку, зважаючи на ступінь спорідненості з плідником для сестер– 0,5 і для напівсестер0,25, а також їх кількість, можна досить точно оцінити генотип плідника. Селекція за бічними родичами також більш ефективна за ознаками, що мають низький ступінь успадковування, до яких належить несучість і відтворювальні якості птиці. Формула оцінювання племінної цінності за сибсами має наступний вигляд: А= 2b × (P – Р), а за напівсибсами– А= b × (P – Р), де b– коефіцієнт регресії фенотипу напівсибсів.

55.Оцінювання племінної цінності птиці за потомством. Оцінювання за потомством є найбільш точним методом визначення племінної цінності птиці. У практичній селекції птиці цей метод застосовують переважно для визначення племінної цінності плідників, тому що від них отримують значно більшу кількість потомків, ніж від самок. Для оцінювання плідників за якістю потомства використовують формулу А= b × (P – Р) , де Р– середня продуктивність потомків; Р– середня продуктивність ровесників потомків; b – коефіцієнт регресії фенотипу потомків на генотип плідника. Оцінювання плідників за якістю потомства є найбільш надійною в селекційному процесі, оскільки дозволяє виявити справжню племінну цінність, тобто попередні оцінювання свідчать про ймовірну цінність. Найбільше значення має оцінювання за якістю потомства для ознак з низькою успадковуваністю і особливо для тих із них, які обмежені статтю.