Галузі національного і світового сільського господарства, їх рівні у розвитку.

У сільському господарстві 99 % продукції виробляє землеробство і тваринництво. Інші галузі - аквакультура (розведення риби, молюсків тощо), використання комах (шовківництво та бджільництво) — відіграють незначну роль. Рослинництво. Провідною галуззю сільського господарства є рос­линництво. Найбільші площі земель, що використовуються в землеробстві, - в Азії (майже 1/3 світових площ), значні вони і в Північній Америці та Північній Євразії (по 1/6 світових площ). Найбільш розораною є Західна й Центральна Європа, де в середньому під землеробством використовується понад 1/3 землі, а в окремих країнах навіть 1/2 і більше, наприклад, в Україні, Італії, Польщі, Угорщині, Нідерландах, Данії тощо. Інтенсивно розорані також історичні райони землеробства в Азії, особливо в Східному Китаї, на Індо-Гангській низовині та в дельтах великих річок. Серед країн світу найбільші земельні ресурси мають країни СНД (особливо Росія, Україна, Казахстан), США, Індія, Китай, Бразилія, Канада, Австралія . Найбільші площі ріллі у свті відведено під вирощування зернових культур. Під зерновими у світі перебуває більша частина площ орних зе­мель, а щорічний обсяг виробництва перевищує 2,2 млрд.т. Провідною культурою є пшениця (продовольча для потреб споживання населення і фуражна, яку використовують на кормові цілі). Світове виробництво пшениці коливається у межах 650-60 млн.т, залежно від погодних умов. Основні райони вирощування пшениці зосереджені в Єв­ропі та Північній Азії (Росія, Україна, Казахстан, Франція, ФРН, Італія тощо), Північній Америці (США, Канада), Азії (Китай, Індія, Туреччина, Пакистан та ін.). Головні країни-виробники пшениці — Китай, Індія, США, Франція, Росія. Кукурудза, обсяги виробництва приблизно 700 млн. т. Найбільшим виробником кукурудзи є США (45% світового збору). Ба­гато кукурудзи збирають Китай, Бразилія, Мексика, Аргентина, Франція, Ін­дія, ПАР. Рису щороку вирощується понад 600 млн. т: 1/3 його світового виробництва дає Китай, 1/5 — Індія, важливим районом вирощування рису є Південно-Східна та Східна Азія (Індонезія, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японія тощо). Технічні культури — сировина для виробництва продовольчих і проми­слових товарів. Бавовник — вирощують переважно у країнах, що розвива­ються (Індія, Пакистан, Бразилія, Єгипет), інші важливі виробники — Китай, США, Узбекистан, Туркменістан, Туреччина. Джут вирощують, в основному, в Індії, Бангладеш, Шрі-Ланці. Більше 1/2 цукру у світі отримують із цукрової тростини (Куба, Мексика, Бразилія, США, Аргентина, Індія, ПАР, Єгипет, Австралія). Головні райони вирощування цукрових буряків — Україна, Росія, Польща, Чехія, Словаччина, ФРН, Франція. З олійних найбільш поширені со­няшник (Росія, Україна, Болгарія, Уругвай, Аргентина) та соя (США, Китай, Росія, Бразилія). Важливими експортними товарами країн Латинської Амери­ки, Азії та Африки є чай (Індія, Шрі-Ланка, Китай), кава (Бразилія, Мексика, Колумбія, Кот-д'Івуар, Індія), какао (Кот-д'Івуар, Бразилія, Гана, Нігерія), арахіс, плодів олійної пальми (Конго, Індонезія, Малайзія).

Тваринництво розвинуте в усіх регіонах земної кулі. Поголів’я всіх видів домашніх тварин, крім коней, постійно зростає. Протягом 45 років найшвидше збільшувалося поголів’я домашньої птиці і свиней, а також великої рогатої худоби. У світових ресурсах м’яса частка свинини становить 39,7%, яловичини - 24,6%, птиці – 24,7%. Останніми роками виробництво м’яса птиці збільшилось на 67,8%, свинини – на 32,2%, яловичини і телятини на 13,5%, зменшилось виробництво баранини.

Найбільше свинини у балансі м’яса у Китаї (75,5%), Польщі (65,8%), Німеччині (58,9%,) Іспанії (50,7%), Україні (34,6%);яловичини – в Аргентині (73,2%), Індії (61,5%), Австралії (53,6%), Мексиці (44,9%), Україні (48,6%), Росії(43,8%), Бразилії (40,2%); птиці – в Бразилії (42,0%), Японії (40,2%), США (39,8%), Великобританії (32,2%), Франції (28,2%), Італії (27,8%), Канаді (22,9%), Україні(14%); баранини і козлятини – в Австралії(22%), Індії(15,95), Великобританії(7,2%).

У світовому тваринництві, особливо у США і в країнах Європи, інтенсивно розвивається спеціалізація і поглиблюється концентрація м’ясної галузі. Наприклад, у США скотарство розділилося на дві галузі –молочну і м’ясну , а м’ясне скотарство – на вирощування на підсосі за системою «корова - теля» і завершальну інтенсивну відгодівлю. Цим шляхом ідуть також Франція, Великобританія, Італія, Україна та інші країни.

У структурі споживання м’яса серед європейських країн перше місце займає свинина, друге – птиця, а яловичина - третє У США, відповідно, птиця, свинина, .яловичина,

Однією з провідних галузей тваринництва є скотарство. Виникло із прирученням та одомашненням тварин 10-8 тис. років до н.е. Головні його типи були представлені пасовищним, відгінно-пасовищним,напівкочовим і кочовим. Спочатку тварин тримали, головним чином, для одержання м’яса, шкіри,кісток, рогів. Пізніше почали практикувати доїння худоби( лише з 4-3 тис. років до н.е. ) Тоді ж почали практикувати і вовноткацтво. Тварин також використовували для перевезення вантажів, при обмолоті, як тяглову силу. Із виникненням колеса в 4-3 тис. років до н.е. сфера використання тварин розширилася. Залежно від виду домашніх тварин, методу їх випасання і використання, кліматичних, ґрунтових і фізико-географічних умов в різних районах світу склалися різні скотарські системи:

1. вівчарство і козівництво у гірських районах від Північної Африки і Південної Європи до північного Китаю і Південної Африки; в країнах х домінуючою релігією іслам – Афганістан, Іран; а також ПАР, Аргентина, Нова Зеландія, Італія.

2. розведення великої рогатої худоби у відносно вологих степових районах на основі пасовищного скотарства в Європі, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, а також в ряді районів Азії;

3. Верблюдівництво на основі кочового і напівкочового господарства(Південно-Західна Азія, Сахара, ряд районів Середньої і Центральної Азі, країни Аравійського півострова);

4. Оленярство (США, Канада, Фінляндія, Росія)

5. Ламівництво на основі пасовищного і відгінного скотарства в умовах осілості (Анди).

В Африці переважає малопродуктивна худоба, яку використовують для одержання м’яса і на роботах, у європейських країнах – комбіновані молочно-м’ясні породи, в США – молочні у північно-східних і західних районах та м’ясні – в центральних і південних. В Австралії і Новій Зеландії – молочна і м’ясна худоба.

За останні десятиріччя знизилася частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті (ВВП) більшості країн знизилася. Структуру економіки окремих країн світу наведено в таблиці. У групі економічно розвинутих країн цей показник коливається у діапазоні від 2-3 до 5-8%. Однак для більшості країн Азії частка сільськогосподарського виробництва у ВВП становить 20-40%. В багатьох африканських країнах в аграрному секторі економіки зайнято понад 40% активного населення, в Непалі – понад 80 %.

В світовій агропродовольчій системі виділяють три групи країн:

• ВВП на душу населення перевищує 30 тис. дол. США на особу (розвинуті країни);

• ВВП на душу населення перевищує 3-8 тис. дол. США на особу (країни, що розвиваються);

• ВВП на душу населення нижче 3 тис. дол. США на особу (країни, що розвиваються і група країн, з низьким рівнем розвитку).