28

Лекція №1. Історія світового туризму від найдавніших часів до хvіі ст. План

1. Передумови виникнення подорожей і туристсько-екскурсійної роботи в суспільстві:

   1. предмет та завдання спецкурсу “Історія розвитку та організація туристсько-екскурсійної роботи”. Методологічні засади вивчення. Історія туризму, зміст та основні поняття (туризм, суб’єкти туристичної діяльності, турист, туристична індустрія). Історія туристсько-екскурсійної роботи в світі: загальна характеристика;

   2. основні чинники виникнення подорожей і туризму;

   3. історичні етапи розвитку туризму;

   4. значення туризму для історії людства.

2. Подорожі в стародавньому світі:

1. загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі;

2. розвиток мореплавства в стародавній Фінікії;

3. подорожі стародавніх греків;

4. подорожі в стародавньому Римі;

5. загальні риси подорожей в античному світі;

6. значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду.

3. Подорожі в епоху Середньовіччя (V–перша половина ХVст.).

1. соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя;

2. розвиток мореплавства в VІІ – ХVст. в Арабському світі;

3. подорожі вікінгів у VІІІ – ХІІ ст.;

4. розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя.

4. Подорожі та великі географічні відкриття в другій половині ХV – ХVІ ст.

1. соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження;

2. розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття;

3. подорожі в Росії в ХV – ХVІІ ст.;

4. нові складові у сфері гостинності у ХV–ХVІ ст.;

5. основні види та значення подорожей в ХV – ХVІ ст.

1.1. Предмет і завдання історії туризму

Історія туризму – це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допоміжні історичні дисципліни: археологію, палеографію, нумізматику, етнографію. Історія подорожей і туризму тісно пов’язана з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні типи та моделі “людини, яка подорожує”.

Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з метою виявлення основних етапів його становлення і логіки розвитку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем гостинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослідкувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.

Завдання курсу “Історія туризму”:

1. розкрити витоки туризму в історії культури, прослідкувавши динаміку розвитку подорожей, їх мотиви, завдання та соціокультурні наслідки;

2. розглянути історію подорожей і туризму в зв’язку з певним типом культури, виявити особливості їх мотивації;

3. прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії;

4. на основі опису традицій гостинності народів світу показати напрями формування системи гостинності;

5. виявити об’єктивні передумови становлення організованого туризму і зрозуміти тенденції його розвитку і національну специфіку;

6. розкрити особливості українського туризму, його історію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан вітчизняного туризму.

Історія подорожей і туризму як наука має свій понятійний апарат.

Основними термінами цієї науки є: подорож, мандрівник, прочанство, пілігрим, туризм, турист, туристична послуга, туристичні ресурси, туристична індустрія, тур, гостинність. Оскільки наука про туризм знаходиться в стадії формування, то зустрічаються різні тлумачення термінів, часу їх появи у вжитку та походження.

Розглянемо найважливіші поняття в історії туризму: “подорож”, “прочанство”, “туризм”, “гостинність”.

Подорож – це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та інших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, туристами, і т.д.

В розгляді історії подорожей і туризму неможливо оминути явище, яке позначається терміном “прочанство”.

Прочанство — це подорож з метою здійснення релігійних призначень та поклонінні святиням певної релігії.

Термін “туризм” з’явився у Франції у XVIII ст.; у перекладі з французької мови дослівно означає: “мандрівка заради задоволення”; а турист – це людина, яка здійснює мандрівку. Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське походження і з’явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово “туризм” походить від латинського іюгпиз, що в пе­рекладі означає: “рух по колу”. Підтвердженням «англійської версії» походження слова “туризм” можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга “Anecdotes of English”? в якій мандрівник був названий туристом. Але приблизно в той же час у Франції вийшов друком словник французької мови, який включав визначення туризму. Отже, якщо на початку XIX ст. слово “туризм” було введено в літературний вжиток, то у реальному житті воно з’явилось і почало використовуватись, вочевидь, ще у XVIII столітті.

Пізніше, у 1838 р. вийшли друком написані відомим французьким письменником Ф.Стендалєм “Спогади туриста”, що дає підстави деяким дослідникам вважати Ф.Стендаля “хрещеним батьком” слова “турист”.

У другій половині XIX ст. слово “туризм” увійшло до багатьох мов народів світу. В російській мові цей термін з’явився пізніше. Так, в “Энциклопедическом словаре” Брокгауза і Ефрона (1902 р.) ще не вміщено статті “туризм”, а сам термін вживається лише в розділі про історію подорожей на велосипедах.

Час появи слова в літературних джерелах може не співпадати з появою слова, яке визначає і конкретизує певне суспілне явище в реальному житті суспільства.

Одним із важливих понять, які застосовуються в історії подорожей та туризму, є “гостинність”. Здійснення подорожей було б неможливим, якби мандрівникам ніде було зупинитися на ночівлю та отримати харчування. Термін “гостинність” походить від давньофранцузького слова “hospise”, що означає: “будинок для подорожуючих”. В наш, час під гостинністю розуміють сукупність засобів розміщення, харчування і розваг для туристів, а також традицій прийому гостей в різних культурах.