історія україни _ хронологічний довідник

Єдикульська, Єдисанська, Ногайська та інші орди. Столицею ханства стало місто Бахчисарай. Кримське ханство здійснювало систематичні грабіжницькі походи на українські землі.

1475 р. Після блискавичного морського походу турецького султана Махмеда ІІ Фатиха Крим став васалом Туреччини.

1482 р. Перший масштабний напад кримських татар (хан Менглі-Гірей) на Київ, в наслідок якого місто було нещадно пограбоване і зруйноване.

1489 р., 1492 р. Перші писемні згадки про українських козаків.У 1489р. повідомляє польський хроніст Марцін Бєльський, що син польського короля Казимира IV Ян Альбрехт успішно переслідував татарські загони на Поділлі завдяки місцевим козакам добре обізнаними з умовами краю. У 1492р. Великий князь Литовський Олександр пише у листівідповіді кримському хану Менглі-гірею, що дав команду знайти майно з пограбованих татарських кораблів під Тягинею і для цього вчинити обшук у місцевих козаків.

1490-1492 рр. Повстання під проводом Мухи, яке було найбільшим із нарадних виступів в Україні XIV-XVст. проти польсько-шляхетського гноблення. Воно охопило Галичину, Покуття, Буковину, Молдавію. Закінчилось поразкою.

1552-1557 рр. Заснування фортеці на острові Хортиця черкаським старостою Дмитром Вишневецьким, яка започаткувала Запорізьку Січ.

1572 р. Створення козацького реєстрового війська за наказом польського короля Сигизмунда ІІ Августа, який набрав на державну службу 300 козаків, які вносились у спеціальний список – реєстр. 1576-1578рр. король Стефан Баторій збільшив реєстр до 500 чоловік і надав їм низку привілеїв(від лат. priva lex – приватний закон):

1)право рангового землеволодіння(земля за службу);

2)звільнення від податків;

3)право власної військової, адміністративної та судової юрисдикції;

4)платню за службу;

5)клейноди, гармати;

6)містечко Трахтемирів з монастирем і лічницею для хворих та арсеналом, тощо.

Це стало початком козацького імунітету, бо козаки вийшли з підпорядкування польських старост і зумовило формування козацтва як окремого стану.

1573 р. Заснування Іваном Федоровим друкарні у Львові. 1574р. він видав перші друковані книги в Україні – «Апостол» і «Буквар».

1577 – 1578 рр. Козацький похід на чолі з Іваном Підковою на Молдавію; взяття столиці князівства – м.Ясси і проголошення Підкови господарем (правителем) Молдавії. Щоб не ускладнювати відносини з

Туреччиною, васалом якої була Молдавія, польський король наказав схопити Підкову. Він був страчений у Львові.

1578 р. Відкрито першу українську школу вищого ступеня – Острозьку Академію. Засновником її став князь Констянтин Острозький. Першим ректором був учений просвітитель – Герасим Смотрицький.

1586 р. Заснування у Львові першого в Україні братства - національно-

релігійної суспільної організації, яке творилося як протидія національному та релігійному гнобленню з боку Польщі. Від константинопольського патріарха Єремії Львівське Успенське братство здобуло ставропігію тобто непідлеглість місцевій церковній адміністрації, право її контролю та підпорядкування безпосередньо Константинополю.

1591 – 1593 рр. Козацько-селянське повстання на чолі з Криштофом Косинським,

яке охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь і було спрямоване проти утиску з боку могнатів і шляхти, зменшення козацького реєстру, тощо. Закінчилось поразкою.

1594 – 1596 рр. Козацько-селянське повстання на чолі з Северином Наливайком.

Він, об’єднавшись з реєстровим козацтвом з гетьманом Григорієм Лободою та полковником Шаулою, пройшов із повстанцями через Поділля, Волинь, Полісся, Білорусь беручи контрибуцію з багатих міст і шляхетських маєтків. Під Білою Церквою повстанці зазнали поразки від польського гетьмана Станіслава Жолкевського і відступили за Дніпро. У травні 1596р. були оточені в урочищі Солониця (біля м.Лубни на Полтавщині). Зрадники схопили і видали керівників повстання полякам. Наливайко був страчений у м.Львів.

1596 р. Берестейська церковна унія, згідно якої частина православних об’єднувалась з католицькою церквою під верховенством Папи Римського. В наслідок цього виникла в Україні нова церква – грекокатолицька або уніатська, що привело до гострої ідейної боротьби між православною та греко-католицькою церквою.

1600 – 1602 рр. Гетьманство Самійла Кішки, який перед тим пробув 25 років у турецькому полоні. За нього було відновлено козацькі привілеї та права, втрачені після повстання С.Наливайка. козаки брали активну участь в походах на Волощину, на Лівонію, де віні загинув.

1616-1622 рр. Гетьманство Петра Конашевича-Сагайдачного. Він:

1)навів дисципліну в козацькому середовищі і шляхом компромісу з польським урядом зміцнив його становище;

2)був організатором наймогутніших морських походів проти Кримського ханства й Османської імперії, зокрема на Очаків, Перекоп, Синоп, Кафу, Трапезунд;

3)вступив з військом Запорізьким до Київського братства (виникло в 1615р.); 1618р. здійснює похід на Москву з 20-тис. військом, щоб

визволити королевича Владислава з облоги. Завдяки козацькій допомозі Річ Посполита уклала Деуленське перемир’я з Москвою

1618р.;

4)1619р. уклав Роставицьку угоду з Польщею, за якою реєстр збільшувався до 3тис.чол.; реєстровці отримували платню 40 тис. злотих на рік, не реєстровці повинні були повернутися до свого попереднього стану;

5)1620р. скориставшись перебуванням у Києві Єрусалимського патріарха Феофана, добився висвячення нового православного митрополита Іова Борецького і 5-х православних єпископів, для п’яти Єпархій. Так була відновлена православна митрополія;

6)1621р. у битві під Хотином допоміг з 40-тис. козацьким військом польській армії (30тис.), якій протистояла 160-тис. турецька армія. Турецька армія була розбита, але П.Сагайдачний був поранений, в наслідок чого помер 1622р., похований на території Братського монастиря на Подолі в Києві.

1625 р. Козацьке повстання на чолі з Марком Жмайлом. Вирішальна битва відбулася в жовтні біля м.Крилов, а згодом біля Куруківського озера була укладена Куруківська угода, за якою реєстр становив 6тис., але козаки зобов’язувались знищити човни і відмовитись від морських походів, не підтримувати відносин з іноземними державами. Гетьманська булава була передана Михайлу Дорошенку.

1625 – 1628 рр. Гетьманство Михайла Дорошенка. Було поділено реєстрове козацтво на 6 полків (по 1тис. у кожному), територіальноадміністративні та військові одиниці. Здійснював походи на Крим і Туреччину. Загинув 1628р. у Криму.

1630 р. Повстання нереєстрового козацтва на чолі з Тарасом Трясилом

(Федоровичем). Запорожці на чолі з Трясилом виступили із Січі і під Переяславом розгромили коронне військо і реєстровців. Було підписано нову угоду, за якою реєстр збільшувався до 8тис., зберігалися привілеї козацької старшини, тощо.

1632 р. Заснування митрополитом П.Могилою Київської колегії: київська братська школа об’єднувалась зі школою Києво-Печерської лаври – так виникла знаменита Києво-Могилянська колегія – вищий навчальний заклад, якому підпорядковувалися братські школи Вінниці та Кременця. Пізніше стараннями І.Мазепи вона в 1701р. отримала статус Академії.

1635 р. Козаки на чолі з Іваном Сулимою захопили щойно збудовану фортецю Кодак, яка перекривала дорогу на Січ втікачам і контролювала весь рух у напрямку Січі. Взяття фортеці спричинило нове козацьке повстання, яке тривало недовго, бо козацька старшина схопила І.Сулиму та його прихильників і видали їх польському уряду. І.Сулиму було страчено у Варшаві.

1637 р. Козацько-селянське повстання під проводом Павла Бута

(Павлюка). Влітку 1637р. спалахнуло повстання, яке очолили гетьман П.Бут та його сподвижник Карпо Скидан. Повстання охопило Лівобережну і Правобережну Україну. У битвах під Кумейками і Боровицею повстанці були розбиті.

Січень 1638 р. Ухвалення польським сеймом «Ординації війська Запорозького»,

згідно якої :

1)реєстр зменшувався до 6тис. чол. і включав лише козаків які не брали участь у повстанні;

2)ліквідовувалась виборність козацької старшини;

3)скасувалося козацьке судочинство;

4)замість обраного гетьмана призначався королем польський комісар;

5)на посади полковників, осавулів призначалися представники польської шляхти;

6)селянам і міщанам заборонялося вступати в козаки;

7)козаки мали право оселятися тільки в прикордонних містах, жоден козак під загрозою смертної кари без паспорта комісара не міг піти на Запорожжя;

8)у відбудованій фортеці Кодак і на Січі мали стояти загони польських військ та реєстрові козаки;

9)під страхом кари з конфіскацією майна міщанам і їхнім синам заборонялося не тільки вступати в козаки, а й навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок.

1638 р. Козацько-селянське повстання під керівництвом гетьмана Якова Остряниці, К.Скидана, Д.Гуні. Козацьке військо зайняло Кременчук, Хорол. Але зазнало поразки від польського війська під командуванням М.Потоцького під м. Лубни. Частина повсталих відійшла в прикордонні райони з Московською державою і заснувала там козацькі слободи, так було започатковано Слобідську Україну.

НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Т.8. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1649-1657 РР.)

1648 – 1657 рр. Гетьманування Б.Хмельницького.

Січень 1648 р. Початок національно-визвольної боротьби. Б.Хмельницький був обраний гетьманом. Під його владою була Запорізька Січ. Він розсилав універсали із закликом до українського народу підніматися до повстання. Формуються нові військові підрозділи. Провів

переговори з Кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, що дало можливість вирішити дві надзвичайно важливі проблеми: 1) отримати гарантії безпеки з півдня від нападу татар; 2) отримати швидконогу татарську кінноту, без якої виграти у поляків на широких оперативних просторах було дуже важко.

За цим договором:

1)в Україні зберігалася гетьманська форма правління. Гетьман обирався “за вибором Війська Запорозького одживотно” на козацькій раді, царя мали лише сповіщати про вибори, а гетьман повинен був скласти присягу цареві перед його посланником в Україні;

2)незмінним залишився територіальний поділ та військовоадміністративна система;

3)підтверджено “за своїми правами судитись і вольності свої мати в добрах і судах”;

4)зберігалися власна фіскальна (податкова) система та військовий скарб, а Москва мала лише отримувати частину за конкретну військову допомогу;

5)царський уряд мав платити жалування Війську Запорізькому, якщо використовував його за межами України;

6)царський воєвода з військом (3 тис. чол.) мали розташуватися в Києві, але утримуються власним коштом і не втручаються у внутрішні справи України;

7)гетьман не повинен мати дипломатичних відносин з Туреччиною і Польщею, а також повідомляти про дипломатичні зносини з іншими державами;

8)конкретно оговорювалися низки військових проблем (засоби утримання генеральної та полкової старшини, терміни спільних військових походів тощо).

Оригінал договору 1654р. досі не знайдено, є лише постатейні списки – перекази російською мовою.

Значення договору: 1) в міжнародному плані він засвідчив юридичну форму незалежності України від Речі Посполитої; 2) він служив правовим визначенням Росію внутрішньополітичної автономії України.

З боку Росії цей договір віроломно зламано Андрусівською угодою 1667р. з Польщею, а з боку України в 1658р. гетьман І. Виговський розірвав його, уклавши Гадяцький договір з Річчю Посполитою.

Січень 1655 р. Битва під Охматовим. Польсько-татарське військо оточило Умань. На допомогу оточеним виступив Б. Хмельницький разом з російським військом. Загинуло біля 30 тис. осіб з обох сторін. Через значні втрати польсько-татарська армія відступила за р. Буг, де польське командування розплатилося з татарами за допомогу «живим товаром». Татари взяли майже 200 тис. бранців, знищили 270 населених пунктів.

Літо-осінь Похід українських і російських військ на Галичину. У Городоцькій

1655 р. битві вщент розгромлено польську армію, якою командував М. Потоцький. В листопаді козаки вдруге оточили Львів, але звістка про татарський наступ на Поділлі змусило українське військо повернути назад.

Жовтень Віленське перемир’я. Росія занепокоїна воєнними успіхами шведів, 1656 р. які воювали з Польщею, підписала з поляками, за спиною України,

1657 – 1659 рр. Гетьманування Івана Виговського.

папері, бо Польща не бажала виконувати взяті на себе зобов’язання. 22 травня 1658 польський сейм ратифікував цю угоду в значно урізаному вигляді, вилучивши з неї найважливіші положення, що викликало велике невдоволення козаків

Липень 1659 р. Битва під Конотопом. Підписання Гадяцької угоди спричинило агресію з Москви проти України. Навесні 150-тисячна армія під командування князя О. Трубецького почала наступ на Лівобережну Україну. І. Виговський разом з татарами завдав російській армії нищівної поразки під м. Конотоп. Але Виговський не скористався перемогою, оскільки запорізькі козаки на чолі з І. Сірком напали в цей час на Крим і змусили татарську кінноту покинути І. Виговського і повернутись додому, а в тилу ще залишалися чисельні російські гарнізони та розпочалися нові повстання.

1)заборонялося обирати гетьмана без дозволу Москви; гетьман позбавлявся права знімати і призначати полковників;

2)гетьман не права без суду карати старшин;

3)заборонялося виступати в похід без дозволу царя;

4)заборонялися відносини з іншими країнами;

5)у 5-ти містах України розміщувалися російські гарнізони;

6)Київська митрополія (українська православна церква) мала бути підпорядкована московському патріархату;

7)повернути трофеї взяті під Конотопом, після розгрому російського війська І. Виговським;

8)видати Москві родину І.Виговського і скарати на горло полковників Ждановича та Гуляницького, які обороняли Конотоп.

Жовтень Слободищенський (Чуднівський) договір Ю. Хмельницького з

1660 р. Польщею. Після невдалого походу російських військ на Правобережну Україну, Ю. Хмельницький розриває союз з Росією і підписує договір з Польщею, який по суті повторював Гадяцьку угоду. Проте Україна повернулась під владу Речі Посполитої на автономних засадах, а не як рівноправний суб’єкт федерації. Наслідки: Україна фактично розкололася на дві частини, на два окремі гетьманати – Лівобережну Україну (наказним гетьманом обрано Якима Сомка, рідного дядька Ю. Хмельницького) під протекторатом Росії, Правобережну – під протекторатом Польщі (гетьманом залишився Ю. Хмельницький).

Січень 1663р. Ю. Хмельницький зрікається гетьманської булави і постригся в ченці під іменем Гедеон.

1663 – 1665 рр. Гетьманство Павла Тетері на Правобережній Україні. Його політична програма проголошувала об’єднання правобережних і лівобережних земель під одною булавою. Проводив відкриту пропольську політику. Взяв участь в поході польського короля Яна ІІ Казимира на Лівобережну Україну. У внутрішній політиці спирався на козацьку старшину та шляхту. Ігнорування інтересів народних мас призвели до повстання та зречення П. Тетері відгетьманства.

1663 – 1668 рр. Гетьманство Івана Брюховецького на Лівобережжі. Обраний на Чорній раді в м. Ніжин в червні 1663. зробив ставку на бідні верстви населення, давши їм багато демагогічних обіцянок, які не збирався виконувати. Спровокував погроми і різню, знищив інших претендентів на булаву Я. Сомка та І. Золотаренка. В жовтні 1665р. підписав під час візиту до Москви (він був першим гетьманом, що поїхав з візитом до Москви) Московські статті, які значно обмежували політичні права Гетьманщини, посилювали її військовоадміністративну залежність від Росії. Всі українські міста і землі переходили під владу царя. В десяти містах Лівобережжя розміщувалися гарнізони на чолі з воєводами. Гетьман позбавлявся права самостійно вести зовнішню політику, обмежувалися права його обрання. Нарешті Москва домоглася права збирання податків з українського населення (окрім козаків), до царської казни.

Відчуваючи загальне обурення діями Москви (в Україну прибули перепищики щоб визначити розмір оподаткування і т. п.), Виговський намагався очолити повстання проти Росії. У червні 1668р., коли на лівобережжя вступили полки правобережного гетьмана П. Дорошенка, козаки виступили проти Брюховецького і, вчинивши самосуд, вбили його.

1665 – 1676 рр. Гетьманство Петра Дорошенка, який прагнув створити незалежну Українську державу, об’єднавши всі українські землі під своєю владою. За це його назвали “Сонцем Руїни”.

Січень 1667 р. Андрусівське перемир’я між Польщею та Росією на 13,5 років. За спиною України її було поділено навпіл : Лівобережжя з Києвом відходило до Росії, Правобережжя – Польщі. Запоріжжя підпорядковувалося як владі царя так і короля, будучи в “ послушенстві під охороною та під високою рукою обох великих государів”.

1668 р. Суховія, який визнав протекторат Кримського ханства. Разом з татарами вдерся на Лівобережжя, але після поразки на початку 1669 р. відмовився від гетьманства.

1669 – 1672 рр. Гетьманство Д. Многогрішного на Лівобережжі. У березні 1668р.

обирається гетьманом на раді в Глухові, підписавши з Москвою Глухівські статті, за якими, Росія, щоб заспокоїти Україну, пішла на деякі поступки : російські гарнізони залишалися лише в 5 містах, воєводам заборонялося втручатися у внутрішні справи місцевої української влади, податки збирала гетьманська адміністрація, козацький реєстр налічував 30 тис. осіб та інші. Д. Многогрішний протестував проти приєднання Правобережної України до Польщі, боровся за розширення автономних прав України, що викликало занепокоєння царського уряду. У результаті змови його було звинувачено у зраді Росії і заарештовано і вислано до Сибіру (він був перший серед українських гетьманів відправлених Росією на

послаблювалася автономія України. Гетьман сам без ради старшини не мав права її карати і позбавляти посад. Без царського указу й ради старшин він не міг посилати послів до чужоземних монархів. Гетьман і старшина не мали права приймати втікачів-селян з Росії, а

1677 – 1678 рр. Чигиринські походи турецько-татарського війська, внаслідок яких козацьку столицю Чигирин було повністю зруйновано. Водночас турки призначили Ю. Хмельницького гетьманом Правобережжя, присвоївши титул Князя Сарматії та України.

рос. військо під командуванням В. Голіцина та 50 тис. українського війська І. Самойловича не змогли пробитися через Перекоп до Криму. І. Самойловича звинуватили у провалі походу, заарештували і заслали до Тобольська.

Т10. ГЕТЬМАНУВАННЯ І. МАЗЕПИ. НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ РОСІЙСЬКИМ ЦАРИЗМОМ /ПОЧ. XVIII СТ. – ОСТ.

ЧЕТВЕРТЬ XVIII СТ./

Липень 1708 р. Обрання Івана Мазепи гетьманом на козацькій раді на річці Коломак. Тут же було підписано Коломацькі статті, в основі яких лежали попередні Глухівські статті. Всього було укладено 22 статті, з яких 5 було повних. Хоча ці статті формально підтверджували “прежние права и вольности народу малоросійського”, фактично вони обмежували владу гетьмана та автономію України:

1)гетьмана дозволялося обирати лише з відома царя;

2)гетьман не мав права без царського указу позбавляти посад генеральних старшин;

3)старшина і козаки мали стежити за гетьманом і доносити цареві, коли він розпочне якісь “ссоры”;

4)московські воєводи залишалися в 5 – ти містах України;

5)козацький реєстер мав налічувати 30 тис. чол;

6)резиденцією гетьмана мало бути м. Батурин і в ньому мав стояти московський стрілецький полк, що утримувався місцевим коштом;

7)гетьманові заборонялося мати зносини з чужоземними державами, а листи які прийшли до гетьмана із-за кордону не розкриваючи переправляти в Москву;

8)гетьман не повинен був порушувати “вічного миру з Польщею та інші”.

(пізніше за наказом султана йому за це відрубали голову). Влітку підписано Прутський мирний договір, за яким Росія повинна була передати Туреччині Азов і околиці, зруйнувати фортеці Таганрог, Новобогородицьку та ін, не втручатися в польські справи. Однак Орлик мав надто слабкі сили, щоб оволодіти Правобережжям, чим і скористалася Польща.

1709 р. В липні 1709р. І.Скоропадський подав на затвердження царя 14

пунктів Решитилівських статей про підтвердження прав і вольностей, які Петро I відкинув. Для контролю за діяльністю гетьмана було призначено царського резидента Ізмайлова.

1715 р. Царський указ, який встановлював новий порядок обрання полкової старшини – полкові ради тільки визначали кандидатів, а гетьман, після погодження їх з царським резидентом призначав одного з них, який мав скласти присягу на вірність цареві в присутності резидента.

1719 р. Заборона вивозити за кордон українське зерно, що разом із забороною 1714р вивозити прядиво, шкіри, сало, віск, олію та іншу продукцію нанесло тяжкого удару по експортній торгівлі України.

1720 р. Царський указ про заборону друкувати українською мовою церковні книги, дозволялося лише передрук їх з московських російською мовою.

1722 – 1727 рр. Утворено першу Малоросійську колегію, яка складалася з 6 штаб-

офіцерів російських полків, розташованих в Україні, на чолі з президентом-бригадиром С. Вельяміновим. Вона стала вищим судовим, контролюючим і наглядаючим органом Гетьманщини. Разом з тим, управління Україною передавалось з Колегії закордонних справ Росії до Сенату.

1722 р. Смерть гетьмана І. Скоропадського.

1722 – 1723 рр. Гетьманування Павла Полуботка. Після смерті І. Скоропадського цар заборонив вибори нового гетьмана, і призначили наказним гетьманом(т.б. виконуючим обов’язки) П. Полуботка. Він підтримав намагання, ліквідувати Малоросійську колегію, за що був викликаний до Петра І, заарештований та ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де і помер.

1727 р. Скасування Малоросійської колегії. Після раптової смерті Петра І у

1725р, фактичним правителем був князь О.Меншиков, який посварився з Малоросійською колегією, через те, що вона, наклавши великі податки на всі приватні володіння, не зробила винятку для Меншикова, який володів великими латифундіями в Україні (в Стародубському та Ніжинському полках). Новий імператор малолітній Петро ІІ (внук Петра І) за порадою свого регента

Меншикова видав указ про скасування Малоросійської колегії, а всі українські справи передати з Сенату до Колегії закордонних справ.

1727 – 1734 рр. Гетьманування Данила Апостола. В жовтні 1727р. в урочистій обстановці в Глухові відбулися вибори гетьмана, ним став миргородський полковник Д.Апостол. 1728р. Д.Апостол їде в Москву на коронацію молодого імператора Петра ІІ і подав там "Пункты статейные", про повернення Україні її прав і вольностей, відповідно до Статей Б. Хмельницького. На них згодом була дана відповідь у 28 пунктах (т.зв. Решительные пункты), які залишалися до кінця самого існування Гетьманщини її основним правовим документом, що формально поновлював автономний устрій України.

1729 – 1731 рр. Д. Апостол провів "Генеральне слідство на маєтності" під час якого на основі документів перевірялись права державців на їхні маєтності, оскільки багато рангових землеволодінь, які надавалися старшинам за виконання служби у тимчасове користування, вони перетворювали на приватні, спадкові.

1728 – 1743 рр. За гетьманування Д.Апостола в 1728р була створена спеціальна кодифікаційна комісія для складання кодексу діючих на Україні законів. Вона завершила свою роботу через 15 років, підготувавши кодекс, що дістав назву “ Права, за якими судиться малоросійський народ”. Але оскільки в основі його лежали ідеї збереження автономії України, Сенат не затвердив цього кодексу.

1733 р. Д.Апостол добився, що царським указом Київ був підпорядкований гетьманові, а не царському генерал-губернатору, як це було до цього часу. Але після смерті Апостола Київ знов підпорядкували 1737р безпосередньо російській владі.

1734 р. Повернення запорожських козаків з Олешівської Січі, з-під турецького підданства на старі місця проживання і заснування з царського дозволу Нової Січі над річкою Підпільною.

1734 – 1750 рр. Правління гетьманського уряду. Після смерті Д.Апостола Росія не дозволила обрання нового гетьмана і владні повноваження було передано так званому Правлінню гетьманського уряду, яке складається з 6 чоловік: 3 українці і 3 російські урядовці. Очолював до 1737р. князь О.Шаховський, а пізніше І.Барятинський та інші. Цей уряд здійснював політику повного підкорення України.