Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

якоїсь угоди, "торгуючись".

Кримінальний процесуальний кодекс зобов'язує правоохоронців під час затримання негайно інформувати затриманого про його права і причини затримання. Уповноважена службова особа, яка здійснила затримання,

зобов'язана негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, давати роз'яснення або показання або не говорити нічого.

Також встановлюється, що захисник повинен мати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та значитися в Єдиному реєстрі адвокатів України. Якщо особа не може дозволити собі найняти адвоката, суд,

спираючись на постанову прокурора, доручає відповідному органу, який уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги,

призначити адвоката для захисту і забезпечити його присутність у кримінальному провадженні. У свою чергу відповідний орган зобов'язаний виконати постанову суду негайно.

Розвиток кримінально-виконавчого права відбувався шляхом внесення змін і доповнень до Виправно-трудового кодексу УРСР 1970 р. з

урахуванням напрацювань вітчизняної кримінально-правової й пенітенціарної науки, а також положень міжнародно-правових актів стосовно поводження із засудженими та зарубіжного досвіду у сфері виконання покарань.

11 липня 2003 р. прийнятий Кримінально-виконавчий кодекс України,

який набув чинності з 1 січня 2004 р. Кодекс складається із Загальної й Особливої частин, які містять 166 статей, об‘єднаних у 26 глав та систематизованих у 5 розділів.

Норми Загальної частини визначають мету, завдання, чинність, джерела кримінально-виконавчого права; правовий статус засуджених; види органів та установ виконання покарань; особливості нагляду та контролю за виконанням покарань, участь громадськості у виправленні та ре соціалізації засуджених.

841

Норми Особливої частини встановлюють порядок та умови виконання покарань: а) не пов‘язаних з позбавленням волі (штраф, громадські роботи,

виправні роботи, арешт та ін.); б) у виді позбавлення волі (режим у колоніях, праця засуджених, виховний вплив тощо); в) у виді довічного позбавлення волі. Також подано норми, які регламентують звільнення від відбування покарання, допомогу особам, які звільнилися від відбування покарання, контроль і нагляд за ними.

Кодекс побудовано на демократичних принципах кримінально-

виконавчого законодавства: невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму тощо. При визначенні правового статусу засуджених конкретизовано конституційні права і свободи людини і громадянина, відображено положення міжнародних актів з прав людини та Мінімальних стандартних правил поводження з ув‘язненими.

* * *

Розбудова незалежної Української держави – широкий багатоплановий процес, який відбувається в усіх сферах державного й суспільного життя.

Необхідність проведення економічних реформ, утвердження демократії спричинили кардинальні зміни у державно-правовому розвитку.

Історичною подією стало прийняття Конституції України, яка заклала підвалини для становлення України як суверенної, незалежної,

демократичної, соціальної і правової держави. Уперше державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відбувається розвиток місцевого самоврядування. На часі подальший розвиток конституційного законодавства на ґрунті демократії і парламентаризму, проведення адміністративної реформи, удосконалення адміністративно-територіального устрою.

Розпочата глибока реформа судової системи й судочинства. Діяльність судових і правоохоронних органів усе більше спрямовується на захист життя,

здоров‘я, прав і свобод громадян, власність, природного середовища, інтересів

842

суспільства і держави від протиправних посягань.

Реформування правової системи ґрунтується на цивілізованих принципах і нормах права, що має сприяти утвердженню законності і гуманізму в суспільстві. Разом з тим, існує ще низка проблем, які законодавець має вирішити, щоб правова система Української держави повною мірою відповідала світовим стандартам.

Завдання для самостійної роботи

1.Розкрийте зміст та історичне значення Акту проголошення незалежності України (додається) і результатів Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., а також закону України ―Про правонаступництво України‖ від 12 вересня 1991 р. (додається),

інших основоположних нормативно-правових актів періоду становлення незалежності України.

2.З'ясуйте, в чому полягав перехідний характер державного ладу України в пострадянський період.

3.Охарактеризуйте процес становлення українського парламентаризму.

4.Проаналізуйте процес становлення президентської влади в Україні.

5.Поясніть, які кроки були зроблені на шляху реформування органів виконавчої влади.

6.Поясніть, як перші кроки розбудови суверенної правової Української держави позначилися на функціонуванні судових та правоохоронних органів.

7.Ознайомтеся з витягами з укладеного у червні 2005 р. між Верховною Радою та Президентом України Конституційного договору (додається). З'ясуйте, в якій політичній ситуації він укладався. Розкрийте основний зміст та наслідки Конституційного договору.

8.Розкрийте основний зміст Конституції України. Яке історичне значення мало прийняття Основного Закону України?

843

9.Розкрийте характерні риси реформування цивільного законодавства,

основний зміст Цивільного кодексу України 2003 р.

10.Розкрийте характерні риси реформування господарського законодавства, основний зміст Господарського кодексу України

2003 р.

11.Розкрийте характерні риси реформування трудового законодавства,

що були обумовлені існуванням різних форм власності, потребою посилення законодавчого регулювання охорони праці, боротьби з безробіттям та соціального забезпечення в умовах ринкової економіки.

12.Охарактеризуйте зміни, що відбулися в сімейному праві. Для цього,

передусім, зверніться до аналізу нового Сімейного кодексу України,

прийнятого 15 січня 2002 р. Крім того, поясніть, яким законом уперше в Україні на законодавчому рівні врегульовано питання попередження насилля у сім‘ї та розкрийте основний зміст цього закону.

13.Поясніть, які зміни відбуваються в житловому праві. Для усвідомлення цих процесів зверніться до основоположних щодо розвитку житлового законодавства вимог Конституції України.

14.Охарактеризуйте законодавче забезпечення процесу судової реформи та його поглиблення, що відбулося з прийняттям 7 липня

2010 р. Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

15.Охарактеризуйте процес еволюції кримінального права, розкрийте основний зміст Кримінального кодексу України 2001 р.

16.Охарактеризуйте процес еволюції адміністративного права і процесу.

17.Охарактеризуйте процес еволюції цивільного процесуального права,

розкрийте основний зміст Цивільного процесуального кодексу України 2004 р.

18.Охарактеризуйте процес еволюції кримінального процесуального права, розкрийте основний зміст Кримінального процесуального

844

кодексу 2012 р.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА

Постанова Верховної Ради Української РСР ―Про проголошення незалежності України‖

(24 серпня 1991 р.)

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності.

Голова Верховної Ради Української РСР

Л. КРАВЧУК

м. Київ, 24 серпня 1991 року

Акт проголошення незалежності України

(24 серпня 1991 р.)

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв‘язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

Текст подано за: Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1991. - №38. – Ст.502.

Там само

845

здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ,

та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України

Закон України Про правонаступництво України

(12 вересня 1991 р.)

Стаття 1. З моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР.

Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР.

Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону)

Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською

Текст подано за: Закони України: Офіційне видання. – К., 1996. – Т.2. – С.168.

846

РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.

Стаття 6. Україна підтверджує свої зобов‘язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Стаття 7. Україна є правонаступником прав і обов‘язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Стаття 8. Україна дає згоду на обслуговування зовнішнього боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990 року в частині, яка визначається окремою міждержавною угодою.

України не несе зобов‘язань за кредитними договорами та угодами Союзу РСР, укладеними після І липня 1991 року без згоди України.

Стаття 9. Всі громадини Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є

громадянами України.

Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Порядок збереження, набуття і втрати громадянства України регламентується Законом про громадянство України.

Закон України ‖Про громадянство України‖

(8 жовтня 1991 р.)

(Витяг)

Громадянство України визначає постійний правовий зв‘язок особи Української держави, який знаходить свій вплив у їх взаємних правах та обов‘язках.

Текст подано за: Закони України: Офіційне видання. – К., 1996. – Т.2. – С.216.

847

Право на громадянство є невід‘ємним правом людини. Ніхто не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство.

Українська держава забезпечує охорону і захист прав, свобод та інтересів своїх громадян.

1. Загальні положення

Стаття 1. Громадянство в Україні.

В Україні існує єдине громадянство.

На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство.

Стаття 2. Належність до громадянства України.

Громадянами України є:

1) особи, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майновою стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів,

релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України;

2)особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу, навчаються за межами України або виїхали на законних підставах на постійне проживання до іншої країни за умов, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали в Україні до моменту виїзду за кордон, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через п‗ять років після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України;

3)особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону...

Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України

про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні

848

на період до прийняття нової Конституції України

(8 червня 1995 р.)1

(Витяг)

Верховна Рада України

як єдиний законодавчий орган — з одного боку, та

Президент України

як глава держави і глава виконавчої влади з другого боку, тобто

Сторони,

що є суб‘єктами конституційного права, які одержали свої повноваження безпосередньо від народу,

виходячи з того, що

відсутність нової демократичної Конституції України є гальмівним чинником на шляху здійснення економічних, а також політичних і державно-правових реформ...;

з метою

уникнення неузгодженостей між чинними нормами Конституції

(Основного Закону) України і нормами Закону ―Про державну місцеве самоврядування в Україні‖ та введення цього Закону в систему правових актів, що визначають конституційний лад України;

подальшого забезпечення розвитку та успішного завершення конституційного процесу в Україні,

прагнучи до

забезпечення належного захисту прав і свобод людини і громадянина на в умовах кризового стану;

1 Текст подано за: Хрестоматія з історії держави і права України/ Упоряд.: А.С. Чайковський

(кер.) та ін.–К., 2003. -с.624-634

849

створення надійних гарантій існування суверенної України, збереження цілісності та недоторканності її території;

реформування державної влади на засадах чіткого розподілу функцій між її законодавчою і виконавчою гілками як необхідної передумови подолання економічної, соціальної та конституційної кризи;

створення політико-правових умов для здійснення економічних реформ,

підтримання виробництва, забезпечення фінансової стабільності І соціального захисту населення;

запобігання політичному протистоянню владних структур з його можливими руйнівними наслідками для долі всієї країни і суспільства;

забезпечення громадянського миру і спокою в Україні та створення і умов для гідного життя і праці людини, консолідації всіх здорових сил суспільства;

враховуючи

позитивні надбання, здобуті в тривалому процесі узгодження позицій Президента України та Верховної Ради України під час роботи над проектом Закону ―Про державну владу та місцеве самоврядування І Україні‖;

на основі

доброї волі Сторін, взаємних поступок та компромісу дійшли згоди про таке:

І

На період до прийняття нової Конституції України організація та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування здійснюються на засадах, визначених Законом ―Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні‖, який Верховна Рада України схвалила

18 травня 1995 року більшістю голосів народних депутатів України, а саме:

РОЗДІЛ І

Загальні положення

850