Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

спрямований на попередження злочинності. Важливими положеннями КК

1960 р. були: звуження сфери кримінальної відповідальності (скасовувалось понад 70 складів злочинів, передбачених КК 1927 р.); зменшення видів покарань; відмова від принципу аналогії; проголошення вини єдиною підставою кримінальної відповідальності.

Закону, що усував або пом‘якшував караність діяння, надавалась зворотна сила. Закон, який встановлював караність діяння чи посилював її,

зворотної сили не мав.

Вік кримінальної відповідальності підвищувався до 16 років, за вчинення тяжких злочинів – 14 років. Знижувався максимальний, з 25 до 15 років,

термін позбавлення волі. Конкретизованішими стали види примусових заходів виховного характеру і порядок їх застосування. Відновлювалась відома радянському праву з 1918 р. практика умовного засудження, встановлювався новий порядок умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м‘яким. Смертна кара проголошувалась виключною мірою покарання.

Як загальну тенденцію слід відзначити пом’якшення відповідальності за злочини, які не становили великої суспільної небезпеки, при посиленні відповідальності за найтяжчі злочини проти життя та здоров’я особи.

Разом з тим, КК 1960 р. зберігав норми, спрямовані на боротьбу з інакомисленням (ст. 56 – «зрада Батьківщині», ст. 61 – «шкідництво», ст. 62

– «антирадянська агітація і пропаганда» та ін.), під дію яких підпадали вияви невдоволення владою і дисидентства.

Зміни в процесуальному праві розпочалися із скасування Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 вересня 1945 р. широкої підсудності справ військовим трибуналам. Восени 1953 р. було ліквідовано Особливу нараду при МВС СРСР і трибунали військ МВС. Наказом МВС СРСР і Генерального прокурора СРСР від 17 жовтня 1953 р. на виконання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1953 р. про скасування Особливої наради при МВС СРСР вимагалося «усі слідчі справи,

розслідувані органами МВС, направляти на розгляд у відповідні суди за

701

підсудністю». Згідно з цим наказом до суду передавалися справи відносно лише тих осіб, що вчинили злочини, передбачені радянським кримінальним законодавством.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1956 р. скасовувався особливий процесуальний порядок провадження слідства і судового розгляду у справах про підготовку або вчинення терористичних актів

(постанова Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р.) Цим же указом скасовувались постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. та від 14 вересня

1937 р. про внесення змін у чинні кримінально-процесуальні кодекси союзних республік, згідно з якими не дозволялися касаційні скарги у справах про шкідництво, терор та диверсії.

1953 р. розпочався процес реабілітації невинно засуджених у ході масових репресій. Відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР від 1

вересня 1953 р. Прокуратура СРСР розглядала скарги та заяви засуджених колегією ОГПУ, «трійками» НКВС-УНКВС та Особливою нарадою про скасування рішень, скорочення терміну покарання, дострокове звільнення та скасування судимості з попередніми висновками по цих справах МВС СРСР. Верховний Суд СРСР на підставі протесту Генерального прокурора переглядав рішення цих позасудових органів.

У 1954 р. була створена комісія Президії ЦК КПРС та близько 100 комісій у регіонах, які мали право реабілітації й помилування. До перегляду справ залучалися органи прокуратури і КДБ. Право перегляду справ у порядку нагляду було надано Верховному Суду України і обласним судам.

Проте реабілітація не була гласною і всеохоплюючою. Вона не поширювалася на діячів Центральної Ради, Директорії, осіб, засуджених за політичні злочини у 20-х – першій половині 30-х років, учасників національно-визвольного руху. Поряд з реабілітацією жертв сталінського режиму відбувалося переслідування інакомислячих і нові політичні репресії.

За даними КДБ, протягом 1954–1959 рр. в Україні «було ліквідовано 183

націоналістичних і антирадянських угруповання, за антирадянську діяльність притягнуто до судової відповідальності 1879 осіб».

702

28 грудня 1960 р. прийнято Кримінально-процесуальний кодекс України; з 1 квітня 1961 р. він був введений у дію. В основу КПК було покладено Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік (1958 р.). Кодекс складається із Загальної та Особливої частин, які разом містили шість розділів. Загальна частина об‘єднує норми, що стосувалися усіх стадій і форм провадження з кримінальних справ,

підсудності, прав і обов‘язків учасників процесу, вимог до доказів,

обставин, що виключають можливість участі у кримінальному судочинстві,

строків та судових витрат.

Особлива частина регламентує: порушення кримінальної справи, дізнання і попереднього слідства; провадження справ у суді першої інстанції; касаційне оскарження вироків, ухвал суду й постанов судді та внесення на них подання прокурора; виконання вироку, ухвали і постанови суду; застосування примусових заходів медичного характеру.

КПК 1960 р. закріплював перехід на демократичні засади кримінального процесу, розпочатий у 1956 р., коли було скасовано особливий процесуальний порядок провадження слідства і судового розгляду у справах про терористичні організації і терористичні акти, шпигунство й диверсії. Завданням кримінального судочинства проголошувалась «охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб..., швидке і повне розкриття злочинів,

викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний».

У липні 1963 р. Верховною Радою УРСР прийнято Цивільний процесуальний кодекс УРСР. Кодекс відтворював положення Основ цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік (1961 р.) і складався із шести розділів. Розділ І «Загальні положення» встановлював загальні норми цивільного судочинства, зокрема, врегульовував питання підвідомчості та підсудності цивільних справ, процесуальних строків, судових штрафів, сплати судових витрат. Розділ ІІ містив норми про осіб, які беруть участь у справі, їх права і обов‘язки; Розділ ІІІ – про провадження в справах у судах першої

703

інстанції; Розділ IV – у касаційній та наглядовій інстанціях; Розділ V – про виконання судових рішень. У VІ розділі викладено цивільні процесуальні права іноземних громадян і осіб без громадянства, подано норми про позови до іноземних держав, судові доручення і рішення іноземних судів, визначено порядок розгляду справ у зв‘язку із міжнародними договорами і угодами.

* * *

Тоталітарний режим, зміцнілий за роки війни, маючи за мету посилити свій вплив у повоєнному світі, втягнув країну у «холодну війну».

Спрямування всіх матеріальних і людських сил на відбудову важкої та оборонної промисловості при занепаді розореного війною сільського господарства призвело до нового голодомору в Україні. За формального повернення до конституційних засад у діяльності центральних і місцевих органів влади й управління домінували по суті адміністративно-командні методи. Створений у 30-ті роки репресивно-каральний механізм продовжував діяти. Спричинені скасуванням воєнного стану зміни у законодавстві мали обмежений характер.

Процес демократизації державно-правового життя в період десталінізації характеризується спробами реорганізувати систему центрального і місцевого управління, радикальним виявом яких стала передача функцій господарського управління раднаргоспам. Посилились господарські й соціально-культурні функції місцевих Рад. Разом з тим поділ обласних Рад за виробничою ознакою призвів до негативних наслідків.

Відбулося реформування судових і правоохоронних органів. Припинилися масові репресії й терор. Розпочалася друга кодифікація радянського права,

яка сприяла удосконаленню правової системи. Характерною особливістю другої кодифікації законодавства в Україні було те, що вона розпочалася з кримінального та кримінально-процесуального права. Це свідчить про значну на той час роль кримінально-правового примусу як методу управління суспільством.

Проте «хрущовські» реформи були непослідовними. Незмінними

704

лишалися політичні й економічні основи держави. Країною, як і раніше,

управляла партійно-радянська бюрократія.

Завдання для самостійної роботи

1.Ознайомтеся з Договором між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну від 29 червня 1945 р. та розкрийте значення цього історичного акту.

2.Розкрийте характерні особливості державно-правового розвитку України у повоєнний період. У чому полягала реорганізація органів влади і управління УРСР в період десталінізації? Зокрема, з‘ясуйте,

в чому полягало розширення прав Верховної Ради УРСР та які зміни відбулися в її складі. Які зміни відбулися в назві українського уряду та чим на ваш погляд вони були спричинені?

3.На основі аналізу Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19

лютого 1954 р. та Закону СРСР від 26 квітня 1954 р. (додається)

розкрийте правові засади передачі Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР.

4.З‘ясуйте, які зміни відбулися в діяльності місцевих Рад депутатів трудящих. Охарактеризуйте правове становище місцевих органів влади відповідно до положень про обласні, районні, міські, районні у місті, селищні і сільські Ради депутатів трудящих, затверджених Президією Верховної Ради УРСР 31 травня 1957 р. При цьому особливу увагу зверніть на розширення повноважень і функцій Рад в соціально-економічному та культурному житті адміністративно-

територіальних одиниць, підвищення ролі постійних комісій в місцевому управлінні тощо. Поясніть, які наслідки мав поділ у грудні 1962 р. обласних Ради за виробничою ознакою на сільські і промислові.

5.Охарактеризуйте зміни в судовій системі УРСР у період десталінізації. З‘ясуйте, які завдання правосуддя та нові засади

реформування судової системи були визначені Основами

705

законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік від 25 грудня 1958 р. та Законом про судоустрій УРСР від

30 червня 1960 р. Розкрийте компетенцію, порядок створення та діяльності товариських судів відповідно до Положення про товариські суди Української РСР від 15 серпня 1961 р.

6.Охарактеризуйте завдання, права та обов‘язки, форми і методи діяльності прокуратури, які визначало прийняте 24 травня 1955 р.

Положення про прокурорський нагляд в СРСР.

7.Ознайомтеся з переліком позасудових органів, що діяли у 1930—40-і

і на початку 1950-х років і були наділені правами розглядати справи про державні злочини, що додається до теми. Розкрийте причини та зміст реорганізації органів держбезпеки та внутрішніх справ після смерті Й.Сталіна у 1953 р. Який статус отримав створений в результаті цієї реорганізації Комітет державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР? Проаналізуйте зміни в органах внутрішніх справ в 60-х рр.

8.Поясніть, які загальнодержавні процеси спричинили потребу в усуненні деформацій в правовій системі, посиленні демократичних тенденцій у розвитку права. З‘ясуйте, якими актами була започаткована робота над другою кодифікацією права в Україні.

Охарактеризуйте початок другої кодифікації радянського права.

9.Аналізуючи розвиток цивільного права, передусім зверніть увагу на акти, що були спрямовані на зміцнення права державної власності та

―зближення‖ державної й колгоспно-кооперативної форм власності.

Поясніть, які зміни відбувалися у цивільно-правому регулюванні особистої власності, зокрема, в житловій сфері. Розкрийте основний зміст Цивільного кодексу УРСР 1963 р.

10.Проаналізуйте зміни, які відбулися у трудовому праві.

Охарактеризуйте процес поновлення довоєнних норм, що регулювали трудові відносини, та подальшої демократизації трудового права пов‘язаної з періодом десталінізації.

706

11.Проаналізуйте розвиток колгоспного права та з‘ясуйте, в чому виявилась його суперечливість. Розкрийте нормативні засади удосконалення організації і діяльності колгоспів у повоєнний період.

При цьому зверніть увагу на те, що примусова праця, здійснення розподілу натуральних і грошових прибутків колгоспників у останню чергу після завершення усіх інших розрахунків господарств, зрівнялівка у нарахуванні трудоднів зводили нанівець принцип матеріальної заінтересованості колгоспників, принижували їхню ініціативу.

12.Проаналізуйте зміни в кримінальному праві, які відбулися у зв‘язку із закінченням війни та охарактеризуйте тенденції його розвитку в повоєнний період. З‘ясуйте, які нові склади злочинів установлювались в групі ―інші державні злочини‖ відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 9 червня 1947 р. Поясніть,

які зміни відбулися у застосуванні санкцій за крадіжку державного і громадського майна, за злочини проти життя, здоров‘я, гідності особи, за злочини проти особистої власності.

13.Розкрийте зміни в кримінальному праві, що відбулися в період десталінізації. Охарактеризуйте основний зміст Кримінального кодексу УРСР 1960 р. (витяги додаються). З‘ясуйте, які зміни кодекс вніс у сферу кримінальної відповідальності, застосування покарань та інші інститути кримінального права. Яку загальну тенденцію розвитку кримінального права можна визначити на основі аналізу кодексу.

14.Розкрийте зміни в процесуальному праві, які відбулися в повоєнний період. Охарактеризуйте процес реабілітації невинно засуджених у ході масових репресій. При цьому зверніть увагу на те, що поряд з реабілітацією жертв сталінського режиму відбувалося переслідування інакомислячих і нові політичні репресії.

Охарактеризуйте основний зміст Кримінально-процесуального кодексу України 1961 р. З‘ясуйте, чи дійсно кодекс забезпечував

707

виконання проголошеного завдання кримінального судочинства: ―охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб...,

швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний,

хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний‖.

15.Розкрийте основний зміст Цивільно-процесуального кодексу УРСР

1963 р. Поясніть, які демократичні засади цивільного процесуального права запроваджував цей кодекс та чи могли вони бути реалізовані повною мірою в умовах неототалітарного режиму.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА

Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну

(29 червня 1945 р.)

(Витяги)

Стаття 1

Закарпатська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10-

го вересня 1919 року, укладеного в Сен-Жермен ан Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, возз'єднується, в

згоді з бажанням, проявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружньої угоди обох Високих Договірних Сторін, з своєю споконвічною батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Кордони між Словакією і Закарпатською Україною, які існували до дня

29 вересня 1938 року, стають, з внесеними змінами, кордонами між Союзом

Текст подано за: Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі (1939— 1949 рр.): Збірник документів матеріалів.-К., 1949.—С. 169—170.

708

Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою

згідно з картою, що додається.

Закон Союзу РСР «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу

Української РСР»

(26 квітня 1954р.)

Верховный Совет Союза Советских Социалистических Республик постановляет:

1. Утвердить Указ Президиума Верховного Совета СССР от 19 февраля

1954 г. о передаче Крымской обл. из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.

2. Внести соответствующие изменения в ст.ст. 22 и 23 Конституции

СССР.

Закон СРСР ―Про віднесення до відання созних

республік розв’язання питань обласного, крайового адміністративно-територіального устрою‖

(11 лютого 1957 р.)

Статья 1. Отнести к ведению союзных республик разрешение вопросов об областном, краевом административно-территориальном устройстве союзных республик.

Исключить из Конституции СССР указание о том, что к ведению СССР

относится образование новых областей, сохранив за Союзом ССР утверждение образования новых автономных республик и автономных областей в составе союзных республик.

Текст подано за: Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т.. / За ред. В. Д. Гончаренка.

- К., 1997. – С. 569.

Текст подано за: Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т.. / За ред. В. Д. Гончаренка. -

К., 1997. – С. 584.

709

Перелік позасудових органів, що діяли у 1930-40-ві і на початку 1950-х років і були наділені правами розглядати справи про державні

злочини

Несудебные органы

1. Судебная коллегия ОГПУ.

Учреждена в 1923 г. (Постановление ЦИК СССР от 15.ХІ.23 г.).

Рассматривала дела о диверсиях, вредительстве и других преступлениях.

Имела право применения всех мер наказаний. Название этого органа менялось. Упразднена в 1934 г. (Постановление ЦИК СССР от 10.VII.34

г. — СЗ СССР 1934 г., № 36, ст. 283).

2. Особое совещание при Народном комиссариате внутренних дел СССР.

Учреждено в 1934 г. (Постановление ЦИК и СНК СССР от 5.ХI.34 г. — CЗ СССР, 1935 г., № 11, ст. 84).

Вначале было предоставлено право применять ―к лицам, признаваемым общественно-опасными‖ ссылку, высылку и заключение в лагерь сроком до

5 лет, затем эти права были значительно расширены вплоть до применения высшей меры наказания.

Упразднено в 1953 г. (Указ Президиума Верховного Совета СССР от 1

сентября 1953 г.).

3. ―Тройки‖ НКВД—УНКВД в областях и краях. Циркулярами ОГПУ от

29 октября 1929 г. и от 8 апреля 1931 г. в центральном аппарате были образованы ―тройки‖ для предварительного рассмотрения законченных следственных дел для последующего доклада на судебных заседаниях коллегии ОГПУ или Особого совещания при ОГПУ.

В состав ―троек‖ входили руководители оперативных управлений отделов ОГПУ и ПП ОГПУ в Московском военном округе.

Указанные ―тройки‖ рассматривали следственные дела, представляемые как центральным аппаратом, так и местными органами ОГПУ. Циркуляром

Текст подано за: Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За ред. В. Т.

Маляренка. — К., 1997.—С. 135—136.

710