Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

а) Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів

(міські та сільські), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми);

б) З'їзди Рад (губерніяльні, повітові і волосні), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми).

20. Право вибору мають незалежно від релігії, народности, осілости,

стану і т. п. слідуючі громадяне У.С.Р.Р., які до дня виборів осягли 18 років:

а) всі, що здобувають засоби до життя продукційною і загальнокорисною працею, а також особи, заняті домашнім господарством,

забезпечуючи першим можливість продукційної праці, себто ріжні робітники і служачі, заняті в промисловости, торговлі, сільськім господарстві та инш., селяни й козаки рільники;

б) солдати Червоної Армії і матроси Червоної Фльоти;

в) громадяне, що не входять в категорії, переведені н. п. а) і б) за утратою працездатности, відповідно засвідченої.

Увага: 1. Місцеві Ради можуть по постанові Центральної влади зменшувати усталену в цій ст. норму віку.

Увага: 2. Чужинці, які належать до робітничої кляси і трудового селянства, користуються також виборчим правом.

21. Позбавляються виборчого права і права бути обраним слідуючі особи, хоч би вони й входили в одну з вищезазначених категорій:

а) особи, що користуються найманою працею з корисною метою;

б) особи, які живуть на нетрудові прибутки, а саме прибутки з підприємства, з маєтків і т.п.;

в) приватні торговці, комерційні посередники;

г) ченці і духовні настоятелі церквей і релігійних культів;

д) служачі і агенти колишньої поліції окремого корпусу жандармів і охоронних відділів, а також члени панувавшого в Росії дому;

е) особи, визнані усталеним ладом божевільними, а рівно особи,

що перебувають під опікою;

ж) особи, засуджені за користливі та ганебні вчинки на реченець,

усталений законом, або судовим вироком.

531

політичні права українських громадян — працюючим чужинцям, що живуть на території Української Республіки і належать до робітничої кляси, або до селянства, що не визискує чужої праці.

31.У.С.Р.Р. дає право притулку всім чужинцям, що терплять пересліди за релігійні проступки, а також за проступки, направлені проти інтересів уряду, забороняючого інтереси буржуазних клясів.

32.У.С.Р.Р., визнаючи рівні права за працюючими, незалежно від їх раси і національности — об‘являє суперечним основним законам Республіки, уставлення, або пропущений яких-небудь привілеїв, на підставі,

атакож яке б не було пригнічення національних меншостей, або обмеження їх рівноправности.

З огляду інтересів робітничої кляси в цілому — У.С.Р.Р. позбавляє політичних прав окремі особи і окремі групи, які користуються цими правами на шкоду соціалістичної революції.

В. ПРО ГЕРБ І ПРАПОР У.С.Р.Р.

34. Герб У.С.Р.Р. — має на червоному полі в проміннях сонця — малюнок золотого серпа і молота, навкруги яких — уміщено вінок і написи на Українській та Російських мовах:

1)У.С.Р.Р.

2)Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

35. Торговельний, морський і військовий прапор У.С.Р.Р. — має на червоному полі в лівому куті — напис золотими літерами — Українська Соціалістична Радянська Республіка, або лише літери: У.С.Р.Р.

Місце Харків, року 1919, Березоля 10—14 дня Презідія III Всеукраїнського З'їзду Рад

Постанова Всеукраїнського революційного комітету про поширення на Україну декретів РРФСР

27 січня 1920р.

Текст подано за: Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919— 1920): Збірник документів і матеріалів. — К., 1957. — С. 55.

533

В развитие соглашения Всеукраинского ЦИК и Всероссийского ЦИК от 1 июня 1919 г. об объединении деятельности обеих республик, впредь до окончательного оформления взаимоотношений последних, объявляется:

1. Все декреты и постановления УССР, касающиеся органов власти и подведомственных учреждений, связанных с вышеуказанным соглашением

(как-то: военные, ВСНХ, продовольствия, трудособеза, путей сообщения,

почты и телеграфа и финансов), аннулируются и заменяются декретами РСФСР, вступающими в силу на всей территории Украины с момента опубликования сего и подлежащими немедленному исполнению.

Постанова Всеукраїнського революційного комітету про

застосування найвищої міри покарання – розстрілу до активних контрреволюціонерів на Україні

2 лютого 1920 року

(Витяг)

Дейстие вводится по телеграфу.

Всеукраинский революционный комитет обсудил вопрос о применении высшей меры наказания т.е. расстрела, по приговорам Чрезвычайних Комиссий и Ревтрибунала в пределах территории Украины, в связи с постановлением об отмене смертной казни в РСФСР, находит: отмена смертной казни в РСФСР, явившаяся результатом: 1) полного подавления шпионской, дезорганизаторско-мятежнической деятельности агентов Антанты и служащих ей царских генералов в тылу Красной Армии; 2)

разгрома контрреволюции на фронтах; 3) уничтожения крупнейших тайных организаций контрреволюционеров и бандитов и 4) достигнутым вследствие этого укреплением Советской власти, — не может быть ныне осуществлена в пределах территории Украины, где все вышеуказанные условия, угрожающие существованию Советской власти на Украине, еще не ликвидированы, где враг оказывает нашей Красной Армии еще

Текст подано за: Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919—I920): Збірник документів і матеріалів. — К., 1957. — С. 57-58.

534

достаточное сопротивление, где с каждым днем обнаруживаются все новые заговоры против Советской власти на Украине, а посему впредь до полного уничтожения препятствий, нарушающих устойчивость Советской власти на Украине, Всеукраинский Революционный Комитет,

ответственный перед рабоче-крестьянской массой Украины за всемерное укрепление ее, в своей неуклонной и решительной борьбе со всякими попытками контрреволюционного характера не может остановиться ни перед какими мерами, вплоть до применения системы красного террора...

2 февраля 1920 г., г. Харьков.

Закон Всеукраїнського революційного комітету про землю

б лютого 1920 р.

(Витяги)

1.Отныне на территории Украины право пользоваться землей имеют только трудящиеся.

2.Все существующие трудовые хозяйства, принадлежавшие до сих пор трудовым крестьянам, собственникам, казакам, бывшим государственным крестьянам и т. д., остаются неприкосновенными и впредь они свободно продолжают пользоваться всей землей в той форме, в которой они пользовались до сих пор (подворной, хуторской, отрубной, общинной и прочее).

3.Все бывшие помещичьи, казенные, монастырские и удельные земли,

конфискованные еще в прошлом году Советской властью, переходят без всякого выкупа в пользование всего украинского трудового народа и в первую очередь для удовлетворения нужды в земле безземельных и малоземельных крестьян и земледельческих рабочих. Все бывшие нетрудовые владельцы — помещики и нетрудовые арендаторы —подлежат немедленному выселению из своих экономий.

Текст подано за: Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919—I920): Збірник документів і матеріалів. — К., 1957. — С. 59-60.

535

6. Все постройки бывших помещиков и оставшийся в их имениях инвентарь не сельскохозяйственный поступает в распоряжение земельных отделов и предоставляется ими в пользование советским организациям,

обслуживающим народное просвещение, социальное обеспечение,

здравоохранение и тому подобные общественно-полезные цели.

7. Бывшие помещичьи земли, а также советские хозяйства, перешедшие в пользование нетрудовых элементов крестьянства, должны быть немедленно переданы также без всякого выкупа и аренды в пользу трудового крестьянства и в первую очередь безземельного и малоземельного.

Повідомлення голови Ради Української трудової армії Й В.

Сталіна В. І. Леніну про стан продовольчої справи на Україні і заходи щодо виконання продовольчої розверстки

9 березня 1920 р.

(Витяг)

Укрсовтрудармом решено: 1) сосредоточить главные силы продработников и средства связи в основных шести уездах южных губерний, имея в виду в первую очередь обеспечение продовольствием Донбасса, 2) сосредоточить в этих уездах не менее одной техбригады и одного кавполка Трудармии для охраны, подвоза и сопровождения продгрузов, 3) сосредоточить в четырех уездах Полтавской губернии воинские части для очищения их от бандитов, 4) сформировать в срочном порядке четыре автотранспорта, по двадцать грузовиков каждый, и

перебросить их в хлебные уезды (один автотранспорт уже готов и направляется на днях в Мелитополь), 5) предложить Чубарю и трофейной комиссии представлять опродкомгубам, по первому их требованию,

имеющиеся в их распоряжении соль, подковы, подковные гвозди, колеса,

Текст подано за: Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919—I920): Збірник документів і матеріалів. — К., 1957. — С. 81-83.

536

ободья и прочее, 6) предложить Ревсовету фронта снабдить продорганы известным минимумом работников, 7) обязать отделы Норкомпуть обеспечить Наркомпроду положенные три маршрута для Донбасса не позднее 30 марта, 8) принять Укрсовтрударму все зависящие от него меры по лоялизации органов распределения, 9) испросить у Совета Обороны обеспечения Наркомпрода дензнаками (на март миллиард триста миллионов), поставить в Укрсовнаркоме вопрос об обязанности ревкомов неуклонно проводить продовольственную политику Советвласти.

Постанова Ради Народних Комісарів УСРР

про запровадження української мови в школах і радянських установах

21 вересня 1920р.

(Витяги)

1. Поручить Наркомпросу срочно разработать план широкого развития воспитательных и образовательных учреждений всех ступеней и разрядов с украинским языком преподавания.

2. Немедленно ввести обязательное изучение украинского языка во всех учебно-воспитательных учреждениях с неукраинским языком преподавания.

3.Обратить внимание на особенно серьезное изучение украинского языка во всех постоянных и временных учреждениях по подготовке работников просвещения, причем часть их надлежит немедленно же перевести на украинский язык преподавания.

4.Вменить в обязанность Государственному издательству озаботиться изданием, по соглашению с Наркомпросом, достаточного количества на учебных пособий на украинском языке, равно как художественной литературы и всех прочих изданий...

Текст подано за: Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919— I920): Збірник документів і матеріалів. — К., 1957. — С. 150.

537

7.Наркомпросу через его местные органы немедленно же организовать во всех губернских и уездных городах вечерние школы для обучения украинскому языку советских служащих.

8.Вменить в обязанность всем советским учреждениям озаботиться привлечением сотрудников, знающих украинский язык и могущих на нем удовлетворять запросы населения...

г. Харьков, 21 сентября 1920 г.

538

Тема 15. Радянська державність і право в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.

Зміни в державному статусі УСРР. Тоталітарно-репресивна система державного управління

Унаслідок більшовицького перевороту 1917 р. на території колишньої Російської імперії утворилися радянські республіки, владу в яких монополізувала партія комуністів. Як зазначає І. Ісаєв, з 1918 по 1921 р. на території колишньої Російської імперії склалась конфедерація республік єдиного радянського типу. Домінантне становище у цьому радянському комплексі займала РСФРР.

Об‘єднання національних республік, уніфікацію їхніх державних структур більшовики вважали необхідною умовою перемоги світової пролетарської революції. Це намагання швидко переводилося у практичну площину. Так, 12 грудня 1917 р. І Всеукраїнський з‘їзд Рад визнав

«Українську республіку як федеративну частину Російської республіки», 1

червня 1919 р. Всеросійський ЦВК прийняв декрет про військовий союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії. 27 січня 1920 р.

постановою Всеукрревкому на територію України поширювалась дія декретів РСФРР, що стосувалися військової, народногосподарської,

продовольчої, фінансової сфер, функціонування органів влади.

Важливим кроком на шляху об‘єднання став укладений 28 грудня 1920 р. «Союзний робітничо-селянський договір між Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою і Українською Соціалістичною Радянською Республікою», змістом якого був «військовий і господарський союз» (ст. 1). Відповідно до ст. 2 договору відбувалося об‘єднання Вищих рад народного господарства, наркоматів військових і морських сил,

зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучень, пошти та телеграфу.

Об‘єднані наркомати увійшли до складу Раднаркому РСФРР і мали у Раднаркомі УСРР своїх уповноважених (ст. 4). Керівництво об‘єднаними наркоматами здійснювалося Всеросійськими з‘їздами Рад та Всеросійським ЦВК, до яких входили й представники УСРР. Отже, за умовами договору

539

керівництво найважливішими сферами української економіки й обороною республіки фактично покладалося на органи державної влади РСФРР.

Подібні договори РСФРР уклала й з іншими радянськими республіками

(Хорезмом, Азербайджаном, Білорусією, Бухарою, Грузією, Вірменією).

Процес «знеособлення УСРР» набував подальшого розвитку. Декретом ВУЦВК від 28 березня 1922 р. громадянам РСФРР та інших радянських республік надавались рівні з українськими громадянами права і обов‘язки,

тобто фактично визнавалось єдине спільне громадянство. З ініціативи української делегації у жовтні 1922 р. V сесія Всеросійського ЦВК

поширила дію Цивільного, Земельного кодексів та інших правових актів РСФРР на всі радянські республіки.

Водночас українське керівництво на чолі з Х. Раковським, намагаючись зберегти за собою вплив на події у республіці, наполягало на усуненні тенденції обмеження суверенітету УСРР. ЦК КП(б)У 11 березня 1922 р.

прийняло постанову про необхідність конкретизувати відносини між РСФРР і УСРР. По суті це рішення дало поштовх розробці правових засад майбутнього об‘єднання радянських республік у союзну державу.

У серпні 1922 р. у Москві була створена спеціальна комісія для вироблення основ об‘єднання. Невдовзі вона прийняла запропонований Й.

Сталіним проект, який передбачав входження радянських республік у Російську Федерацію на автономних правах. Цей проект викликав вибух обурення в національних республіках. Центральний Комітет Компартії Грузії на знак протесту подав у відставку. М. Скрипник та інші українські більшовики кваліфікували цей проект як «погано прихований російський шовінізм». Зрештою, проти проекту автономізації виступив В. Ленін, який раніше не втручався у роботу комісії, бо був тяжко хворий. Він запропонував покласти в основу державного союзу принцип федералізації,

створити «федерацію рівноправних республік».

Договір про утворення Союзу РСР був підписаний у Москві на І з‘їзді рад СРСР 30 грудня 1922 р. членами делегацій Російської СФРР,

Української СРР, Закавказької СФРР, Білоруської СРР. З‘їзд затвердив

540